Досягнення та невдачі сучасного суспільства позбавили високу культуру іі попереднього значення
-----> Прославление автономной личности, гуманизма, трагической и романтической любви, по-видимому, являлось идеалом только для пройденного этапа развития
А ТЕ, ЩО МИ БАЧИМО СЬОГОДНІ- ЦЕ НЕ ВИРОДЖЕННЯ ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ У МАСОВУ, А ЇЇ СПРОСТУВАННЯ ДІЙСНІСТЮ
Висока культура завжди була у протидії з соціальною дійсністю та дари її були доступні птільки для привілейованого прошарку —> дві антагоністичні сфери суспвльства завжди співіснували
ІДЕАЛИ ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ РІДКО ТРИВОЖИЛИ ДІЙСНІСТЬ
Новизна сьогоднішньої ситуації полягає у зглажуванні антагонізму між культурою та соц дійсністю, це все завдяки відхиленню опозиційних та трансцендентних елементів у високій культурі, завдяки яким вона здійснювала інший вимір реальності
ЛІКВІДАЦІЯ ДВУХВИМВРНОСТІ КУЛЬТУРИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НЕ ЗА РАХУНОК САМЕ ВІДКИДАННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ, А ЗА РАЗУНОК ЇЙ ПОВНОГО ВБУДОВУВАННЯ У ІСНУЮЧИЙ ПОРЯДОК
Те, що засоби массової комунікації гармонічно та непомітно змішують мистецтво, політику, релігію та філософію з комерційною рекламою означає, що ці сфери культури зводяться до спільного знаменника -до товарної формули
!!!!!!развитое индустриальное общество вплотную подошло к возможности материализации идеалов
Висока культура стає частиною матеріальної культури та у цьому перетворенні втрачає більшу частину своєї істини
ЦИТАТА: Высокая культура Запада - нравственные, эстетические и интеллектуальные ценности которой по-прежнему исповедует индустриальное общество - была как в функциональном, так и в хронологическом смысле культурой дотехнологической. Ее значимость восходит к опыту мира, который больше не существует и который нельзя вернуть, ибо его место заняло технологическое общество.
++++Источником конфликта с миром прогресса, отрицающим порядок бизнеса, источником антибуржуазных элементов в буржуазной литературе и искусстве являются не эстетическая приземленность этого порядка и не романтическая реакция - ностальгическое освящение уходящего периода цивилизации.
ВІДЧУЖЕНА СИЛА ВИТВОРІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ПРИЙНЯЛА ВИГЛЯД ДОБРЕ ЗНАЙОМИХ ТОВАРІВ-----> Они утратили свое значение не из-за литературной устарелости; некоторые из них принадлежат современной литературе и продолжают жить в ее наиболее передовых произведениях. Они утратили свою подрывную силу, свое разрушительное содержание - свою истину.
!!!!!!!!!!Истина литературы и искусства всегда признавалась (если только вообще признавалась) истиной "высшего" порядка, который не должен был и которому фактически не удавалось вторгаться в пределы порядка бизнеса. Однако именно это отношение между двумя порядками и их истинами изменилось в современный период Поглощающая сила общества обескровливает художественное измерение, усваивая его антагонистическое содержани
Саме у вигляді гармонізуючого плюралізму, якиц дозволяє мирне та безтурботне співіснування найбільш протирічливих один одному істин, у сферу культури взодить новий тоталитаризм!!--------------->До наступления этого культурного примирения литература и искусство являли собой отчуждение
У формі художнього твору дійсні обставини поміщені у інший вимір, у якому данна реальність віднаходить себе так, як вона є, тобто висказує істину про саму скбе —->перестает говорить на языке обмана, неведения и подчинения.
Мистецтво, називаючи речі своїми іменами, тим самим розрушує їх царство, царство повсякденного досвіду--------> ЦИТАТА І ПРИКЛАД:
Его язык, его образы живы только тогда, когда они отвергают и опровергают установившийся порядок. "Мадам Бовари" Флобера отличает от подобных же грустных любовных историй современной литературы то, что потаенный мир реальной "Бовари" по-прежнему наполняли те же образы, которые жили в воображении героини.
ТЕХНОЛОГІЧНА ДІЙСНІСТЬ, ЩО НАРАЗІ РОЗВИВАЄТЬСЯ, ПІДРИВАЄ НЕ ТІЛЬКИ ТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ, АЛЕ І САМУ ОСНОВУ ХУДОЖНЬОГО ВІДЧУЖЕННЯ, ТОБТО ПРАГНЕ ВИХОЛОСТАТИ НЕ ТІЛЬКИ СТИЛІ? А І САМЕ ДЖЕРЕЛО МИСТЕЦТВА
На протяжении развития цивилизации искусство предстает как полностью интегрированное с обществом.
В настоящее время этот существенный зазор между искусствами и повседневной рутиной, поддерживаемый художественным отчуждением, все более смыкается под натиском развивающегося технологического общества.
