І революція часу за вибором

СЕМІНАР 8

АНТОНІОЛІ, МАНОЛА. - ЕСТЕТИЧНА СТАДІЯ ВИРОБНИЦТВА/СПОЖИВАННЯ

І РЕВОЛЮЦІЯ ЧАСУ ЗА ВИБОРОМ

(Короткий опис статті)

Відштовхуючись від тексту Ханни Арендт «Криза в культурі», стаття простежує, як в сучасному суспільстві споживання культура перетворюється на розвагу, що призводить до втрати політичного виміру мистецтва і культури. Піддавши гострій критиці суспільство споживання, Жан Бодрійяр проаналізував парадоксально привілейоване місце, яке в ньому приділяється часу. Він показав, зокрема, що розподіл вільного часу в суспільстві корелює з розподілом всіх інших благ. Якість «вільного часу» стає способом соціальної стратифікації, соціально навантаженим «відмінністю» (П'єр Бурдьє). Сучасні міфи про вільному временм і дозвіллі будуються навколо ілюзорного бажання повернути часу споживчу вартість. Але для цього «Вільний» час потрібно реінвестувати і присвятити різним видам споживчої діяльності: подорожам, культури, спорту і т. д.

Дозвілля стає полем драматичних протиріч, оскільки індивіди пов'язують свої надії зі свободою і, отже, з системою імпульсивних бажань. Так дозвілля стає виробничої та вартісної категорією. Бодрійяр показує, як парадигма праці екстраполюється на всечас, включаючи час дозвілля. У своїй теорії симулякра він простежує, як міста стають великими парками атракціонів. Сучасна економіка художнього капіталізму (Жиль Липовецький і Жан сірку) робить спокусливими продукти споживання, дизайну, моди, кіно і т. Д. Виробництво / споживання все більше тотально стають уособленням дозвілля. На закінчення звернення до Андре Горцю дозволить нам намітити вихід з зв'язки робочого та дозвіллєвого часу (обидва вимушені) через «революцію часу на вибір».

1. У своєму есе «Криза в культурі» 1954 року Ханна Арендт ставить питання про походження масової культури в масовому суспільстві, тієї культури, яка відтепер споживається у вигляді розваги (entertainment), як і всі інші об'єкти споживання.

2. Це «порожній» (скоріше, ніж «звільнений») час. Однак це не час неробства (otium). Час дозвілля (не сон і не праця) останнім часом завдяки новим технологіям виріс, проте він все одно залишається життєвим біологічним процесом і належить до сфери біовлади (термін Фуко).

3. Культурним індустріях не потрібна ні культура, ні otium, але дозвілля і час, постійно спустошувані і заповнювані наново. Набити якимось непотребом вільний час, аби він був чимось зайнятим.

4. Адорно і Хоркгаймер в «Діалектиці розуму» вже у 1944 році казали про культурну сферу як про «справжній хаос», котрий насправді чітко керується різноманітними техніками. Споживач готовий споживати все, бо він є жертвою неймовірного тиску з боку економіки, що впливає і на працю, і на дозвілля.

5. У розвиненому капіталізмі забава стає продовженням праці, а шукають її, щоб тимчасово забути про роботу і знову знайти сили і форму до моменту наступного зіткнення з нею.

6. Щоб залишатися задоволенням, дозвілля не має потребувати ніяких зусиль, ніяких інтелектуальних інвестицій (тому голівудське кіно таке тупеее)

7. Сучасна дозвільна індустрія повинна постійно викидати на ринок нові товари, і, щоб задовольнити неймовірні апетити споживача, вона прочісує все поле минулого і теперішньої культури в пошуках сировини, яке потім модифікує, спрощує, «засвоює» (в біологічно-травному сенсі слова) для перетворення його в продукти, легкі для споживання. Аренд називає це «трухою»: «Многие великие авторы прошлого смогли пережить века забвения и отрицания, но еще неизвестно, смогут ли они пережить развлекательную версию своих посланий»

8. Про масову культуру може йтися, коли масове суспільство поглинає предмети культури, виробляючи розваги з залишків культури, що просуваються самими розкрученими інтелектуалами, роль яких полягає в тому, щоб організовувати, розповсюджувати та змінювати предмети культури для того, щоб переконати маси, що «Гамлет» може бути таким же розважальним, як «Моя прекрасна леді», а можливо, і настільки ж повчальним. (перечитайте речення двічі, до вас допре)

9. Культура і політика (за Арендт): розглядає поняття культури в греко-латинській традиції, де воно означало відсилку до сільського господарства (у римлян це парадигма «культивування природи», а у греків – с/г входить в сферу «техне»). Є спільне у м-ва як частини культури і політики – вони обидва є феноменами суспільного і спільного світу, що уникає як чистого «споживання», та і суто приватної сфери.

10. В цілому, згідно з Арендт, "культурна (або освічена) людина повинна вміти вибирати собі компанію серед людей, речей і думок в сьогоденні і в минулому", вона повинна знати, що баналізація перетворення культури в розвагу неминуче завдасть їй шкоди.

11. Згідно Бодрійяру, сучасна міфологія вільного часу і дозвілля заснована на ілюзорному бажанні «повернути часу його споживчу вартість», щоб «наповнити» його індивідуальною свободою, нібито знайденої поза примусових рамок виробництва і праці. Але цей звільнений час має бути відразу інвестовано і реінвестовано в різні види діяльності по споживанню (подорожі, туризм, культурні і «освітні» заходи, спортивні події і т. д).

12. «У цьому сенсі праця більше не відрізняється від інших видів практики, зокрема від своєї протилежності - вільного часу», який передбачає таку ж безперервну мобілізацію, і стає по суті такий же «наданою послугою», яка, строго кажучи, повинна була стати платною. (Бодрійяр)

13. Ліповецький і Серуа у праці «Естетизація світу» пишуть про «художній капіталізм» (capitalisme artiste), який заряджає спокусою всі продукти споживання, дизайну, моди, кінематографа і т.д, і при якому саме виробництво / споживання все більше і більше глобально набуває вигляду дозвілля і навпаки.

14. Сучасний капіталізм парадоксальний:

- Він є система, що геть несумісна з естетичним життям (поширює холодні міські пейзажі і загалом непривабливі продукти споживання)

- Логіка та система виробництва, розподілу і комунікацій трансформуються за допомогою дій, що мають естетичний характер (приділяється увага почуттям)

15. «Эстетическое производство бурно распространяется, но искусство жить, уязвленное в своей сути, оказывается под угрозой. Мы потребляем все больше красот, но наша жизнь не становится краше: в этом состоит успех и провал художественного капитализма». Надлишок естетичного не означає ріст цінностей м-ва, оскільки ця система виробляє надлишок стереотипного і м-во все менше виконує політичну місію з емансипації і освіти.

16. «Перетворення-міст-в-міста-атракціони-чи-міста-музеї» - синдром ХХІ століття. Лас Вегас – місто, яке не спить. Дубаї також суто для розваг побудовані, каже Бодрійяр.

17. Питання дозвілля та культури нерозривно пов'язане в сучасному капіталізмі з промисловим виробництвом, його ритмами, а також з ритмами і темпоральністю праці. Дозвілля займає «вільний час» робітників, які перебиваються дрібними заробітками без можливості перекваліфікації чи розвитку. Горц нагадує, що головним завданням економіки є не забезпечити всіх роботою і не створювати робочі місця, а створити максимальне багатство за допомогою мінімуму сировини, капіталу і праці. Він пропонує скоротити робочий час (скорочення тривалості роботи без втрати заробітку) і тут вже пропонується справжнє управління часом самими працівниками, яке могло б дозволити пристосувати періоди звільненого часу до індивідуального проекту або ситуації кожного.

18. Такий варіант видається єдиним рішенням, що дозволяє уникнути, щоб цей час зводився до порожнього або спустошеного часу, який експлуатується індустріями розваги та дозвілля.

УОЦЛЕР_КОМПАНІЯ КРИТИКІВ

(Америка Герберта Маркузе)

1. Маркузе про дослідження американської культури: «Найбільш переконливі докази можна отримати просто дивлячись телевізор чи слухаючи радіо кілька днів на середніх хвилях, не переключаючи канали і не вимикаючи рекламу».