Судді і перш за все головуючий судового засідання реалізують не тільки процесуальні норми судочинства, а й культуру судового процесу, забезпечують соціально-рольовий поведінкувідповідно до загальноприйнятих стандартів. Культура судового процесу - фактор формування правової свідомості, виховання шанобливого ставлення до правозастосовним органам. У психологічному відношенні істотна сама атмосфера ритуальної урочистості, соціальної значимості судового засідання. Історично склався процесуальний ритуал несе в собі соціально-психологічний ефект.
Всі учасники процесу та присутні в залі судового засідання встають при появі суддів і беззаперечно підкоряються їх розпорядженням, звертаються до суду і дають свідчення стоячи.Суворе дотримання судового етикету емоційно впливає на психіку присутніх, створює певну морально-психологічну атмосферу судочинства, попереджає можливість недисциплінованої поведінки.
Процесуально-ритуальним є порядок роз'яснення прав і обов'язків учасників цивільного процесу. Традиційно сформовані вимоги судового етикету визначають зовнішню форму спілкування учасників судочинства - спілкування судді з іншими особами; прокурора та адвоката - з суддею, свідками, експертами. Істотне значення має і естетика обстановки. Ще А. Ф. Конібажав, щоб у виконання норм судового обряду вносилися смак, почуття міри і такт, «бо суд є не тільки судилище, а й школа».
Судді зобов'язані виявляти рівне ставлення до всіх учасників судочинства. Неприпустимо, наприклад, шанобливе ставлення до прокурора і зневажливе - до адвоката або відповідачу.
Суду личить спокій, упевненість і зовнішнє гідність. У репліках судді недоречні вульгаризми, малокультурні мовні звороти. Вчасно перерв судді не повинні спілкуватися з ким би то не було з учасників процесу, а в процесі судового засідання - не допускати неформальнихзвернень до присутніх. Суд не має права піддаватися поверхневим враженням і спонтанно виникають настроям. Відомо, що навіть тон голосу, яким задається питання, чи впливає на зміст відповіді. Безтактність судді може змусити замовкнути тонко відчуває свідка. Знервовані люди, особи з підвищеною вразливістю проявляють велику скутість в атмосфері судового засідання. Це може призвести до різкого зниження продуктивності пам'яті сприяти актуалізації хибних уявлень.
Виявляючи свої владні повноваження, суд визначає стратегію своєї поведінки стосовно до типових ситуацій: безконфліктного, конструктивної взаємодії сторін, остроконфликтной взаємодії, ситуації уявного конфлікту удаваного конфлікту.
Ситуація уявного конфлікту виникає в результаті недостатньої інформованості, помилкових уявлень сторін, а ситуація удаваного конфлікту імітується сторонами заради досягнення прихованих цілей. Ситуація уявного конфлікту означає по суті спільне вступ сторін у конфліктнувзаємодію з судом, спонукання його до прийняття неправильного рішення. Суд повинен розпізнавати такого роду провокації вже у досудовій стадії.
Взаємодія сторін (взаємний допит сторін) організується і регулюється суддею. Він стежить за тим, щоб не задавалися навідні, провокаційні й аморальні питання або питання з добре з'ясованим обставинам.
У випадку грубих порушень процесуального порядку суд проявляє вищу ступінь своїх владних повноважень - віддає наказ, висловлює обов'язкову для адресата свою волю під загрозою застосування санкцій - видалення порушника порядку із залу судового засідання.
Воля суду в судовому засіданні може виявлятися й у формі розпоряджень (обов'язкових для адресата під загрозою застосування санкцій), пропозицій, дозволів та роз'яснень. Суд постійно впливає на вольове стан окремих учасників процесу, активізуючи, забороняючи або дозволяючи певні дії.
В основному відправлення правосуддя вимагає реалізації владних повноважень. Проте ефективність цивільного процесу значною мірою залежить від встановлення між його учасниками комунікативного контакту, елементарного порозуміння.
Неадекватність поведінки окремих учасників процесу - одне з істотних перешкод для об'єктивного і всебічного розгляду справи. Ця неадекватність може бути обумовлена емоційними зривами, особистісними деформаціями, акцентуацією характеру і всілякими психологічними бар'єрами. Під психологічними бар'єрами маються на увазі психічний стан неадекватною пасивності суб'єкта, гальмівний вплив різних негативних установок - комунікативні, смислові, емоційні та операціональні труднощі.
Прихильність до шаблонного, стереотипного мислення - нерідко зустрічаєтьсяпсихологічний бар'єр, характерний для самих суддів.
