Виховна година до дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років

Листопада Україна вшанує жертв Голодомору

в Анонс, Головне 25.11.2016 10 Переглядів

«Голодомор не зламав» – до Дня пам’яті Голодомору цьогоріч згадуватимуть видатних діячів, які пережили геноцид. Пам’ятні заходи відбудуться по всій Україні та в 32 країнах світу.

Цього року національні пам’ятні заходи присвячені людям, які змогли реалізувати себе, попри травму пережитого у 1932-1933 роках. «Голодомор не зламав» – ані цих людей, ані наш народ.

Результатом Голодомору стали не лише мільйони вбитих та опустілі українські домівки, а й спустошені душі тих, хто пережив 1933-й. Людям боляче було гадати, якими б вони стали, якби не Голодомор, що назавжди поламав їхні життя.

«Голод обраний як зброя геноциду дав Сталіну можливість не лише забрати життя у мільйонів українців, але вбити тих із них, хто пережили масове вбивство, – пояснює історик Володимир В’ятрович. – Вбити їх як українців: ті, хто вижили, добровільно позбавлялися власної мови, культури, традицій, переплавлювалися у безликий «совєтський народ». Вбити їх як людей: перетворити в істот, позбавлених почуття гідності, понизити до рівня тваринного існування, а згодом вмонтувати в якості гвинтиків у тоталітарну машину».

Проте геноцид зламав не усіх. Серед тих, хто вижили фізично, були й такі, хто не дав знищити себе духовно. Інститут національної пам’яті обрав серед тисяч видатних українців 15 незламних героїв, щоб особливо вшанувати їх пам’ять цьогоріч.

Це – автор Акта проголошення незалежності України у 1991-му Левко Лук’яненко, оперна співачка Євгенія Мірошниченко, дисиденти Іван Світличний та Олекса Тихий, видатна художниця Катерина Білокур, письменники Василь Барка, Олесь Гончар, лікарка Нонна Ауска, поет Дмитро Білоус, філософ Микола Руденко, модель Євгенія Сакевич-Даллас, творець музеїв Михайло Сікорський, кінодраматург Борис Хандрос, прозаїк Анатолій Дімаров, живописець Опанас Заливаха.

«До 40 років я не хотіла розмовляти про цю болючу для мене тему. — згадувала Євгенія Сакевич-Даллас, модель і громадська діячка. — Проте цей душевний біль неможливо було викорінити з мого серця. І я розповідала мою історію друзям… Люди, незнайомі з історією України, до глибини серця були зворушені».

Українці не дали знищити себе духовно. Всупереч несприятливим обставинам радянської дійсності наступних років, багато хто стали митцями, художниками, письменниками, перекладачами, науковцями, громадськими діячами та збагатили українську і світову культуру.

 

Виховна година до дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років

Мета: Ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до хліба; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Обладнання. Свічки, рушник, хлібина, ілюстрації, брошури, література, відео треки, презентація виховної години.

Учитель: Доброго дня! Сьогодні ми з вами поговоримо про хліб, про його значення в нашому житті, що буває, коли його немає. Згадаємо трагічні сторінки нашої історії, яку ціну заплатив наш Український народ за...

Навколо золота осінь. Повіяло осінньою прохолодою і запахло заморозками вночі. Дерева змінили своє зелене вбрання, а птахи покинули свої домівки. Все частіше і частіше вітер несе дощові хмари, все частіше і частіше іде дощ. Осінь – це пора врожаю. І тому зараз ми поговоримо з вами про найдорожче золото на землі – хліб.

Учень 1. Ми зустрічаємось з хлібом кожен день. Без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл.

Учень 2. Він супроводжує нас від народження до глибокої старості – добрий нам

товариш, ім’я якого люди на всіх мовах промовляють з любов’ю та теплотою. Хліб є для нас вічним символом благополуччя та достатку.

Учитель: Ви тільки вдумайтесь: із одного зернятка можна отримати приблизно 20

міліграм борошна. А для того, щоб приготувати тісто на один батон, треба обмолотити близько десяти тисяч зернинок. Тож прийшовши додому, відрізавши кусень хліба, згадаймо великий труд хліборобів і скажемо величезне їм спасибі!

Якщо після обіду кожний залишить на столі шматок хліба, то ми втратимо

2 кг на день,

За місяць – 60 кг,

За чверть року – 180 кг,

А за рік – 720 кг хліба.

Учень 3. Хліб - це один із самих цінних видів їжі людини, який розглядають сьогодні у всьому світі як самий надійний засіб від голоду.

Хлопчик1. Минає час, пливе рікою,

Кудись звертає за бугор.

Та пам`ять ця завжди зі мною

Про той страшний голодомор

Хлопчик 2. Пригадай, Україно, ХХ століття своє…

Дві трійки фатальні, як символ ненависті й горя.

Цей рік 33-ій ще й досі у серці пече

Якимсь несказанним і вічно страждаючим болем.

Учень4. Згадаймо важкий хліб голодомору 33 року. Збережемо в пам’яті той пайок хліба, який давали в день людям і який назвати хлібом можна хіба що умовно: 80% жмиху, трави, дерев’яної стружки і лише 2% муки, яку витрушували із мішків, - ось яким був хліб – 125 г на день.

Учень 5. А знаєте яка була тоді найбільша радість? Це коли прибавили до 300 грамів хліба. І ви знаєте? Люди в магазині плакали, обнімались. Це вже така радість була!

Учень 6 Не можна було тоді збирати колосків, бо передбачалось ув’язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна. Уряд робив вигляд, що голоду немає. Випадки людоїдства, дистрофії, анемії... Від голоду вмерло більш ніж 1 мільйон чоловік.

Учитель: Наприкінці зими 1933 року голод на Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте тисячі селян усе ж пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли.

Так на Україні було зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.

Кожного року в останню суботу листопада Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати. Тож давайте разом з вами переглянемо спогади очевидців.

(голодомор України ХХ ст. Ч. 1)

Учитель: Відродження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять.

Хай простять нам наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав.

Тож пом'янімо хоч сьогодні, з непростимим запізненням, великомучеників нашої трудної історії. Пом'янімо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга. А зараз вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.

(запалюється свічку і вшановують пам'ять жертв хвилиною мовчання. Метроном) (перегляд відео треку Оксани Білозір «Свіча»)

Тому давайте і ми з Вами завтра 24 листопада на знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору з 16 години приєднаємося всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!». Для цього потрібно не багато.

Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме вашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.