коефіцієнт сталості динамічного ряду

(5.15)

К_ст= 1 – 0.283 = 0,717

Висновок: квадратичний коефіцієнт варіації = 28% говорить про те, що дана сукупність однорідна, а середня типова. Коефіцієнт сталості є близьким до 1, тому даний динамічний ряд є сталим.

5.4 Оцінка структурних зрушень

Структура будь-якої статистичної сукупності динамічна. Змінюються склад і технічний рівень виробничих фондів, вікова і професійна структура робітників, склад і якість залучених до виробництва природних ресурсів, асортимент і якість продукції, що виробляється, структура споживчого бюджету тощо. Зміна часток окремих складових частин сукупності – це наслідок структурних зрушень.

Структурні зрушення оцінюють за допомогою абсолютних і відносних характеристик динаміки:

1) абсолютного приросту j-ї частки в процентних пунктах

; (5.16)

2) темпу зростання j-ї частки

. (5.17)

Характеристики структурних зрушень взаємопов’язані:

. (5.18)

Очевидно, що для складових частин, де темп зростання Kd >1, абсолютний приріст додатний і, навпаки, при Kd <1 – від’ємний.

Абсолютні прирости і темпи зростання часто непропорційні одне одному. Отже, при вивченні структурних зрушень доцільне комплексне використання абсолютних і відносних характеристик.

Як узагальнюючі характеристики інтенсивності структурних зрушень застосовують лінійний l_d і квадратичний коефіцієнти. Їх обчислюють на основі абсолютних приростів часток , тобто

(5.19)

Знаючи темпи зростання часток, обчислюють квадратичний коефіцієнт, який порівняно з іншими чутливіше реагує на зміни в структурі, за формулою

(5.20)

Таблиця 5.6 Структура і структурні зрушення фонду робочого часу на підприємстві „Стрийське ВУПЗГ”

Актив балансу	Рік	Характеристики структурних зрушень
		абсолютні	відносні
Необоротні активи	49971,5	40671,3	- 9300,2	0,813
Оборотні активи	25185,7	18829,9	- 6355,8	0,747
Витрати майбутніх періодів	75227,3	59501,2	- 15726,1	0,8

Таблиця 5.7 Розрахунок квадратичних коефіцієнтів

структурних зрушень

Актив балансу	Абсолютний приріст
Необоротні активи	- 9300,2	86493720,04	173086,1
Оборотні активи	- 6355,8	40396193,64	160393,4
Витрати майбутніх періодів	- 15726,1	247310221,21	328750,6
Разом	-31382,1	374200134,9	662230,1

l_d= -31382,1 / 3 = -10460,7

σ_d= 11168,41

σ_Kd= 813,775 %

За 2002 і 2003 роки актив балансу зменшився на 31382 тис.грн. (в середньому на 10460 тис.грн. в рік).

5.5 Вивчення кореляційних зв’язків у багатомірних динамічних рядах

Головною характеристикою кореляційного зв’язку є лінія регресії. Лінія регресії у на х – це функція, яка зв’язує середнє значення у зі значенням ознаки х.

В кореляційно-регресійному аналізі оцінка лінії регресії здійснюється не в окремих точках, як в аналізі, а в кожній точці інтервалу зміни факторної ознаки х. Тобто лінія регресії у даному випадку безперервна і зображується у вигляді певної функції, яка називається рівнянням регресії.

Кореляційно-регресійний аналіз складається з двох етапів:

o побудови кореляційної моделі;

o вимірювання тісноти зв’язку між ознаками та перевірки його істотності.

Дисперсійний аналіз дає досліднику уявлення про тісноту зв’язку в окремих точках. Коли зв’язок доведено при допомозі дисперсійного аналізу – проводять кореляційно-регресійний аналіз.

Кореляційно-регресійний аналіз складається з трьох етапів:

1) пошук математичних функцій, які б адекватно описали взаємозв’язок.

2) Вимірювання тісноти зв’язку між х і у.

Передумови застосування кореляційно-регресійного аналізу:

1) Сукупність повинна бути однорідна і багато чисельна;

2) Факторна і результативна ознаки повинні мати кількісний вираз;

3) Всі одиниці сукупності повинні бути між собою незалежними;

4) Число включених в кореляційну модель факторів повинно узгоджуватись з числом спостережень факторів: повинно бути менше ніж число спостережень хоча б у 8 разів (це випливає із закону великих чисел);

5) Фактори не повинні дублювати один одного, тобто вони мають бути незалежними змінними. Для цього їх перевіряють на мультиколінеарність;

6) Перелік факторів повинен бути теоретично обґрунтованим і практично доцільним;

7) Всі факторні і результативні ознаки повинні тяжіти до нормального розподілу.

Вище наведені методи вивчення взаємозв’язків відносять до параметричних методів.

Існують і непараметричні методи, які значно простіші, зокрема метод рангової кореляції.

Наприклад, тісноту зв’язку за цим методом можна оцінити при допомозі коефіцієнта кореляції рангів Спірмена:

, де

d – різниця рангів: d = R_x - R_y

n – число спостережень.

В літературі відзначають, що при використанні методу рангової кореляції при переході від значень ознаки х і у до відповідних рангів витрачається якась частина інформації.

Рангова кореляція знаходить застосування, коли ознаки представлені балами.

Досліджують взаємозв’язки також і між атрибутивними ознаками, для цього використовують таблиці спів залежностей (спряженостей).

Тісноту зв’язку між атрибутивними ознаками оцінюють при допомозі коефіцієнтів асоціації і взаємної сполученості:

Між собою корелюють і динамічні ряди, однак вивчення зв’язків між ними має певні особливості. Особливість полягає в тому, що перш ніж оцінювати тісноту зв’язку між ними, необхідно усунути автокореляцію.

Автокореляція – це залежність наступних рівнів динамічного ряду від попередніх.

Наявність такої залежності призводить до порушення третьої передумови кореляційно-регресійного аналізу, яка вимагає, щоб одиниці сукупності були між собою незалежними.

Існує декілька методів усунення такої автокореляції.

Найпростішим серед них є метод різницевих перетворень, коли замість первинних рівнів динамічних рядів беруть абсолютні прирости. Якщо тенденція не лінійна – застосовують метод відхилення від тенденції. Усуненню кореляції сприяє також введення у рівняння регресії додаткової змінної часу t.

В цьому випадку рівняння регресії матиме вигляд:

Y = a₀+a₁x+a₂t

Параметр a₁ характеризує середній приріст у на одиницю приросту х.

Параметр a₂ характеризує середній щорічний приріст у під впливом зміни комплексу факторів, крім фактора х.

Для визначення цих параметрів складають систему нормальних рівнянь, яку розв’язують методом підстановок Крамера:

Розв’язок системи спрощується, коли відлік часу беруть з середини динамічного ряду.

Якщо у такий спосіб автокореляція усунута, то залишкові величини повинні бути між собою незалежними ( _t = y – Y). Цю гіпотезу перевіряють при допомозі коефіцієнта автокореляції залишкових величин, який обчислюють з певним часовим зсувом (лагом). Якщо лаг = 1, то коефіцієнт автокореляції залишкових величин обчислюється так:

Фактичне порівнюють з критичним. Якщо критичне значення коефіцієнта автокореляції є більше за фактичне, то це дає підстави стверджувати, що кореляція залишкових величин не істотна. Тоді автокореляція в рядах х і у в цей спосіб є усунутою і побудовану модель вважають адекватною.

Таблиця 5.8 Обчислення коефіцієнтів регресії

Рік	Інші витрати (х), тис. грн..	Виручка (у), тис. грн..	t	xy	x²	t²	xt	yt	Y
	610,9	712,9	-1	435510,61	373198,81		-610,9	-712,9	712,90003
	361,2	364,4		131621,28	130465,44				364,40002
	416,1	479,2		199395,12	173139,21		416,1	479,2	479,20002
Разом	1388,2	1556,5		766527,01	676803,46		-194,8	-233,7	1556,5001

За допомогою статистичної функції ЛИНЕЙН програми Microsoft Excel знайдено параметри рівняння регресії

а₀=-184,98923 а₁=1,5210112 а₂=31,296487

Збільшення витрат підприємства на одну гривню привело до збільшення виручки від реалізації

продукції на 1,5 грн. За рахунок інших факторів, які рівномірно змінюються протягом часу,

виручка зменшувалася в середньому на 185 грн.

Таблиця 5.9 Розрахунок коефіцієнта автокореляції

y_t	Y_t
712,9	712,90003	-0,000025	712,90005	-0,017879533	0,000320
364,4	364,40002	-0,000015	364,40003	-0,005626336	0,000032
479,2	479,20002	-0,000017	-1077,3001	0,023505870	0,000553
1556,5	1556,5001			0,000000001	0,000904

Висновки: Отже, залишкові значення мають дуже малі значення, вони є не істотними, значить автокореляція усунута, а побудована модель є адекватною.

Отримана модель показує залежність між витратами і виручкою підприємства. При збільшенні витрат на 1 гривню виручка збільшується на 1,5 грн., тобто існує прямолінійна залежність.

Висновки

В моїй курсовій роботі були поставлені наступні задачі і розроблені рекомендації по поліпшенню фінансового стану „Стрийського ВУПЗГ ”:

n провести порівняльний горизонтальний і вертикальний аналіз фінансового стану „Стрийського ВУПЗГ ” за період його діяльності з 2001 по 2003 роки.

n провести аналіз платоспроможності і фінансової стійкості „Стрийського ВУПЗГ ” по статистичній методиці.

n дати рекомендації по веденню кредитної політики на підприємстві.

Підводячи підсумок даній курсовій роботі можна зробити наступні висновки про фінансово-економічну діяльність підприємства:

n В господарському обороті „Стрийського ВУПЗГ ” використовується значна частка позикових засобів до загальної величини власних засобів (позикових засобів більш ніж власних в 3 рази);

n В зв'язку з цим, підприємству треба переглянути кредитну політику у бік зменшення позикових засобів і збільшення власного капіталу;

n оборотні кошти фірми мають також тенденцію до зменшення, що вказує на нестабільний оборот коштів;

n постійне зменшення дебіторської заборгованості є одним з чинників позитивно впливаючих на фінансове положення підприємства;

n Постійний збиток на ТзОВ „ТРК Прикарпаття” мав місце на всьому протязі його діяльності, вказує на його кризове положення. Причину збитку пояснюється тим, що через не цільове використовування кредиту, відсоток відноситься на чистий прибуток;

n зменшення власного капіталу нижче за допустимі межі і постійне зниження в динаміці є негативною тенденцією, що напряму пов'язано із збільшенням позикових засобів;

n Рентабельність власного капіталу зменшилася, тобто власний капітал використовується неефективно, це також слідує оцінити негативно, причому така тенденція зберігається протягом всієї господарської діяльності підприємства;

n Можна відзначити, що підприємство нерентабельне і є динаміка зменшення рентабельності підприємства, як в частині основного капіталу, так і по виробництву продукції (послуг).

n структура балансу незадовільна, підприємство неплатоспроможне (коефіцієнт покриття < 2) і відновлення платоспроможності в контрольний період малоймовірно.

По аналізу підприємства можна зробити наступні висновки, що в цілому підприємство має нестійке фінансове положення, і незадовільну структуру балансу. Кредиторська заборгованість підприємства повинна бути скорочена і збільшений власний капітал, оскільки використання позичених коштів в такому співвідношенні робить невигідною господарську діяльність підприємства. При збереженні існуючої кредитної політики підприємство остаточно втратить довір'я кредиторів. На підприємстві можна також рекомендувати, щоб регулярно проводився аналіз діяльності підприємства, для того, що б підприємство могло “на ходу оцінити” і поліпшити своє фінансове положення. Для цього, в даний час, краще всього використовувати бухгалтерські програми з вбудованим блоком аналізу господарської діяльності.

Даний аналіз фінансового стану підприємства ґрунтувався на основі таких статистичних методів:

Ø методи абсолютних, відносних та середніх величин

Ø методи балансових побудов;

Ø методи оцінки варіації ознак та моделювання розподілу;

Ø індексні методи;

Ø методи аналізу рядів динаміки.

Зміст

Вступ...................................................................................................................1

1 Методи абсолютних, відносних і середніх величин...............................6

1.1 Характеристика фінансово-господарського стану підприємства (організації)............................................................................................12

2 Методи балансових побудов.....................................................................26

3 Методи оцінки варіації ознак та моделювання розподілу.................28

5 Методи аналізу рядів динаміки..............................................................47

5.1 Визначення швидкості та інтенсивності розвитку явищ..................48

5.2 Методи статистичного описування тенденцій..................................51

5.3 Аналіз коливань і сталості динамічних рядів....................................55

5.4 Оцінка структурних зрушень..............................................................57

5.5 Вивчення кореляційних зв'язків у багатомірних

динамічних рядах..................................................................................59

Висновки.........................................................................................................65

Додаток А........................................................................................................68

Список використаної літератури...............................................................69

Список використаної літератури

1. Статистика: Підручник / А.В.Головач, А.М.Єріна, О.В.Козирєв та ін. За ред. А.В.Головача, А.М.Єріної, О.В.Козирєва-К.: Вища школа, 1993 –623 с.

2. Статистика: Збірник задач/А.В.Головач, А.М.Єріна, О.В.Козирєв таін. За ред. А.В.Головача та ін. К.: Вища школа, 1994-448 с.

3. Статистика Підручник. С.С.Герасименко та ін. К.: КНЕУ, 1998.

4. П.Г.Вашків, П.У.Пастер, В.П.Сторожук, Є.І.Ткач.Статистика підприємництва. К.:Слобожанщина, 1999 – 600 с.

5. Ковтун Н.В., Столяров Г.С. Загальна теорія статистики: Курс лекцій. К.: Четверта хвиля, 1996 –144 с.

6. А.М.Єріна, З.О.Пальян Теорія статистики. Практикум. К.: Знання, 1997.

7. Г.С.Столяров, Д.Г.Ємшанов, Н.В.Ковтун. АРМ Статистика. Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 1999-266 с.

8. Кулинич О.І.Теорія статистики:Підручник.-К.:Вища школа, 1992-135 с.

9. Кулинич О.І.Теорія статистики. Задачник. Кіровоград:Державне Центрально-Українське видавництво, 1995 -184с.