Завдання естетичного виховання.

- формування у дітей здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і цінувати прекрасне в навколишній дійсності і мистецтві, стосунки між людьми;

- формування навиків використання засобів мистецтва для пізнання життя людей, самої природи;

- розвиток глибокого розуміння краси природи, здібності берегти і примножувати цю красу;

- розвиток інтересів і прагнення до розвитку художніх здібностей і творчої діяльності у різних видах мистецтва і літератури, вдосконалення естетичних знань, умінь, навичок;

- формування правильного уявлення про смак і моду, потреби вносити ес-тетичне в поведінку, працю, побут, відпочинок, робити все навколо себе пре-красним, власноручно примножувати культурно-мистецькі надбання народу;

- формування негативного ставлення до потворного, вміння відрізняти красиве від потворного в мистецтві, побуті, поведінці, зовнішньому вигляді.

Засоби естетичного вихованя.

Пізнання.

Здатність до пізнання – здатність спостерігати, вивчати, відкривати нове у навколишньому світі є однією із універсальних здібностей людини. Без емоцій, переживань ніколи немає людського пізнання істини. Естетика впливає на особистість, зміст того матеріалу, який людина пізнає, шлях, яким вона іде до істини.

Джерела краси пізнання – сама дійсність, властивості науки, історія наукових відкриттів.

 

Праця – яка спрямовує на загальне благо, робить людину кращою.

В поняття естетика праці включено:

- краса людини, яка працює;

- краса самої праці;

- краса результатів праці.

Відчуття краси своєї праці, почуття задоволення тим яскравіше, чим відчутніше її результати, її кінцевий підсумок.

Естетичні почуття викликає творча, ініціативна праця, коли результат праці є корисним для інших людей, коли дитина піклується про красу форм, гармонію виробів.

Заслуговують на увагу настанови Макаренка про необхідність святкового піднесення під час підведення підсумків колективної праці.

 

Гра є дієвим засобом естетичного виховання, особливо в учнів початкових класів.

А.С.Макаренко говорив: «Гра дає дитині радість. Це буде або радість творчості, або радість перемоги, або радість естетична – радість якості.» Прилучаючись до цікавої ігрової діяльності, діти різного віку одночасно займаються художньою творчістю, вибудовують свій власний світ фантазії, вчаться прикрашати і оздоблювати речі, які використовують у грі, передавати красу і безмежжя всесвіту абстрактною мовою символів.

 

Природа – багатюще джерело збудження і розвитку естетичних почуттів. Вона породжує емоції, які кладуть свій відбиток на все життя людини. Ушинський писав, що логіка природи є найбільш доступною дитині, що живі картини природи сприяють облагородженню людських помислів.

Існує теза про те, що власне, людина почалася з того, що зауважила золотистий схід сонця, закутаний в осінні тумани жовтобагряний ліс і чарівність багатьох інших сфер природи. І ніколи не забуде вона, як у дитинстві ще сонною йшла з батьком на рибалку в сивім тумані по сріблястій від роси траві, пам´ятатиме темні профілі лелек на похмурій скирті в полі, чи переповнений плодами літній сад.

Через естетичне сприймання природи поглиблюються і збагачуються почуття патріотизму, любові до Батьківщини, свого народу.

Для розвитку художнього мислення, для формування в учнів чітких, правильних уявлень про красу явищ природи використовуються екскурсії, прогулянки, походи, художні картини, кінофільми, літературні твори, проводяться вечори поезії, присвячені природі. Естетичну спрямованість повинні мати і різні види дитячої праці: робота на дослідних ділянках, участь у озелененні міст, сіл, робота гуртків юних натуралістів.

 

Побут. Естетичному розвиткові учнів мають сприяти чистота і охай-ність шкільного приміщення, відповідати до встановлених норм фарбування стін, вікон, парт, правильне розташування меблів, гарне оздоблення кімнат, залів, коридорів. Не слід перевантажувати учнів зовнішніми подразниками і, отже, не потрібно заповнювати шкільне приміщення надмірною кількістю прикрас та зайвими предметами. Необхідно залучати дітей до створення прекрасного в обладнанні школи, класу, в квартирі.

 

Людське спілкування.

Є своя естетика у чистих, здорових, природних людських стосунках між дітьми, між учителями і дітьми. Милуючись своїми вихованцями, Макаренко говорив: «Мої комунари були франтами, і я вимагав не тільки охайності але й краси, щоб вони вміли красиво ходити, стояти, говорити, бути привітними, ввічливими».

Необхідно постійно турбуватися про культуру мовлення, жести, міміку і культуру поведінки дітей.

 

Мистецтво.

Естетичне виховання засобами мистецтва розглядається через художнє, музичне виховання, виховання засобами літератури, театру та ін.

Мистецтво впливає на почуття людини через художній образ, викли-кає в неї яскраві переживання, сприяє формуванню різноманітних почуттів, адже без емоційного ставлення до дійсності немає справжнього розуміння прекрасного.

Ніякі роздуми про красиве, ніякі лекції не можуть так емоційно вплинути на людину, як безпосереднє спийняття цієї краси.

Мистецтво, його продукти (матеріал, результат) не є розкішшю, не є чимось зайвим, не є комфортом або солодким десертом після обіду – це необхідний елемент виховання. Але це не означає, що людина обов´язково повинна стати художником-професіоналом чи мистецтвознавцем. Людина повинна мати деякі загальні відомості про різні види мистецтва, історію виникнення, особливості. Тоді емоційність сприйняття в неї посилюється, поглиблюється, стає більш осмисленою. Це допомагає більш глибоко сформувати загальну культуру особистості – культуру праці, культуру побуту, культуру емоцій.