Естетичний ідеал – конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найкращому прояві.

Естетичне виховання.

1. Суть і значення естетичного виховання.

2. Завдання естетичного виховання.

3. Засоби естетичного виховання:

- пізнання;

- праця;

- гра;

- природа;

- побут;

- мистецтво;

- людське спілкування;

- знайомство з культурою народу, традиціями-головний засіб естетичного виховання.

4. Шляхи естетичного виховання:

- виховання на уроках загальноосвітніх дисциплін,естетичного циклу;

- в позакласній діяльності;

- естетичне виховання у сім’ї.

5. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання дітей засобами природи і мистецтва.

6. Форми роботи з естетичного виховання:

7. Методика організації різних форм естетичного виховання.

 

 

Шукай краси, добра шукай!

Вони є все, вони є всюди.

 

Поняття “естетика” вживалось стародавніми греками, а пізніше багатьма європейськими вченими в розумінні науки про смак і поетику. Визначення як самостійної галузі знань цей термін отримав у 1735 р. німецьким філософом О.Г. Баумгартеном, який назвав “Естетикою” книгу, що висвітлювала питання чуттєвого сприймання життя.

Естетика” (в перекладі з старогрецької) “здатний відчувати” – це наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, природі та суспільстві.

 

Естетичне вихавання – це процес формування й розвитку естетичної свідомості, всіх її структурних елементів:

- естетичних почуттів;

- смаків;

- потреб;

- ідеалів;

- оцінок.

Естетичне виховання – це виховання здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності: у природі, суспільному житті, праці, явищах мистецтва, потребу і здатність брати посильну участь у створенні краси в житті та мистецтві.

 

Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка являє собою художньо-емоційне відображення дійсності через естетичні почуття, пере-живання, оцінки, смаки, норми, ідеали і дістає вираження у мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Їх об'єктом виступають такі характеристики предметів і явищ навколишнього світу, як прекрасне і потворне, піднесене і низьке, комічне і трагічне.

Естетична свідомість зароджувалась ще в первісному суспільстві на базі трудової діяльності та спілкування, а тому першими об´єктами естетичних переживань були предмети праці, люди і стосунки між ними. Оскільки естетична свідомість окремого суспільства в ході історії розвивається, то вона неодмінно набуває рис етнічної, народної, національної специфіки, що зумовлює невичерпне багатство і різноманітність естетичних почуттів,смаків, норм, ідеалів у світовій культурі.

Естетичні почуття – переживання, викликані спогляданням естетичного предмета, пов´язані з небайдужим, істинно людським ставленням до краси навколишнього світу.

Естетичні почуття, що народжуються у спогляданні краси природи, людських стосунків, праці, збагачуються і розвиваються при засвоєнні творів мистецтва.

Естетична потреба – потреба людини в духовному самовдосконаленні, яка сприяє розкриттю творчих сил у всіх сферах її життєдіяльності. Потреба не зводиться до споглядання, вона включає і потребу створення прекрасно-го, виявлення себе в творчості як цілісної особистості.

Естетичний смак – здатність людини за безпосереднім почуттям визначити естетичну цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва. Щодо творів мистецтва естетичний смак називають художнім смаком.

Естетична оцінка – являє собою встановлення значущості предметів і явищ дійсності, що оточують людину, з позицій уявлень особи про прекрасне. Естетична оцінка проявляється в багатьох різновидах: через кате-горії прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного, потворного і низького. Має суб´єктивний характер.

Естетичний ідеал – конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найкращому прояві.

 

Роль естетичного виховання у всебічному розвитку особистості:

-сприяє розвитку почуттів і здатності їх виразити словом, музикою;

-розвиває уяву, фантазію;

-формує такі якості, як художній смак, естетичний ідеал, естетичні переживання, вміння бачити красу і гармонію і естетично її оцінювати;

-сприяє моральному вихованню.

В.О. Сухомлинський: «через красиве до людяного. Така закономірність виховання.» «Краса (якшо вона справжня, а не уявна, не підробка під неї) поєднана з добром. Естетика вже давно встановила цю важливу закономірність: людина, яка не знає, що таке прекрасне, не знає і що таке добро, а той, хто не здатний на добро, пройде байдуже і повз справжню красу.»