Неформалізований (якісний, традиційний) метод аналізу документів

Під традиційним, класичним аналізом документів розуміють всю повноту розумових операцій, здійснюваних дослідником та спрямованих на інтерпретацію даних, які містяться в документах.

Дослідник п₁ри проведені традиційного аналізу документів, повинен з'ясувати^*320:

*320: {Рабочая книга социолога. - М., 1983. - С. 289-308.}

- Що являє собою документ, який його історичний, соціально-психологічний контекст?

- Які чинники сприяли його появі?

- Хто автор, з якою метою він створив документ?

- Наскільки надійний документ?

- Яка достовірність зафіксованих даних, правдивість фактів, змісту подій, явищ тощо?

- Яка суспільна дія, громадський резонанс документа?

- Яку оцінку можна дати логічним, мовним і стильовим особливостям?

- Які висновки можна зробити щодо автора?

- Чи достатньо повна інформація, яка міститься в проаналізованому документі, наскільки ці відомості відповідають завданням дослідження, чи є потреба в додаткових матеріалах?

 

МЕТОД АНАЛІЗУ ДОКУМЕНТІВ*322
Переваги	Особливості застосування	Недоліки
o Стабільний стан об'єкта дослідження, можливість повторного звернення до об'єкта. o В об'єкті міститься не тільки інформація, а й ставленняавторів до неї. o Інформація упорядкована, структуро-вана, узагальнена.	o Інформація має вторинний характер, безпосередній контакт із реальністю відсутній. o Інформація залежить від позицій авторів документа. o Автор документа фіксує не лише реальні, а й минулі події. o Зміст інформації залежить від її форми.	o Дослідження має пасивний характер, оскільки дослідник не має контакту з реальністю. o Висновки дослідження будуються на підставі вторинної інформації. o Мова документа не збігається з мовою дослідження, тому можливий "камуфляж" форми документа.

58). Тестування - метод психологічної діяльності, що використовує стандартизовані завдання і питання - тести, що мають певну шкалу значень. Застосовуються для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей. Дозволяють з відомою ймовірністю визначити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик і т.п. Сучасна психодіагностика використовує такі основні види тестів:

— тести інтелекту (задачі на логічні відношення, узагальнення, кмітливість);

— тести досягнень (йдеться про виявлення ступеня конкретних знань);

— особистісні тести (з метою вивчення характеристик особистості, її психологічних якостей);

— проективні тести (використовують у процесі дослідження властивостей і характеристик, в існуванні яких людина цілком не впевнена, не усвідомлює або не хоче визнавати у себе, наприклад, негативні риси, мотиви);

— тести креативності (за їх допомогою досліджують розвиток творчих здібностей).

За формою тестові методи поділяють на вербальні, невербальні та змішані, Ефективність їх залежить від правильності використання тестів, дотримання умов психологічного тестування: правильно застосований тест дає змогу зібрати за короткий термін багато цінного матеріалу для якісного психологічного аналізу, що підвищує продуктивність дослідницької роботи.

Психологічні тести потрібні для того, щоб дізнатися що-небудь про особистість, яка буде їх проходити. Ознаками таких тестів є: короткочасність, стандартизованность, не вимагає складних технічних пристосувань, результати - число, статистична обробка.

59). Найчастіше використовують у педагогічних дослідженнях такі методи: педагогічного спостереження, інтерв'ю, педагогічного експерименту, вивчення шкільної документації, вивчення результатів діяльності учня, психолого-педагогічного тестування, проективні методи, соціологічні методи (анкетування, рейтингу, узагальнення незалежних характеристик, соціометрії), математичні методи (реєстрування, ранжування, статистичні методи, метод вимірювань), теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки, моделювання, індукції, дедукції, порівняльно-історичного аналізу).

Метод соціометрії запозичений з однойменної галузі соціології, яка вивчає між особистісні взаємини в малих групах кількісними методами, її автор - американський соціальний психолог і педіатр Джакоб Морено - мав на меті не лише вивчення, а й розв'язання проблем у групі. Згідно з цим методом кожному учневі пропонують, наприклад, з ким би він хотів сидіти за однією партою. На кожне запитання він може дати лише обмежену кількість "виборів". За їхнім числом і визначається місце і статус кожного члена колективу, лідерство, наявність мікро угрупувань, що в сумі дозволяє змоделювати внутрішньо колективні стосунки і визначити рівень згуртованості колективу.

Метод ранжування - розміщення даних на основі спадання чи зростання відповідних показників, що дає можливість визначити місце будь-якої складової в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів класу залежно від рівня їхньої фізичної підготовки).

60). Передовий досвід - більш широке поняття, новаторство – складова частина передового досвіду, його основа. Не кожна форма роботи, навіть успішна, є передовим досвідом і не кожне новаторство — передовий досвід.

Передовий досвід – це те, що можна передати, використати в роботі інших учителів. Новаторство не завжди можна передати, є Й індивідуальна творчість, яка дає високоефективні результати у даного вчителя, але інші вчителі так працювати не можуть.

Передовий досвід – це відтворювані методи, прийоми і способи навчання та виховання, практично здійснені в діяльності окремих вчителів і так, щоб забезпечити високі результати без додаткових витрат часу (тобто тільки час роботи). Передовий досвід може бути новаторським, коли вчитель пропонує щось оригінальне, нове, чого не було раніше. Вивчаючи прийоми роботи новатора, директору важливо з'ясувати головне, провідне, загальне, те, що можна порадити всім, і те, що притаманне тільки особистості, талановитій людині, чим можна захоплюватися без кінця як витвором мистецтва, але що не можна не тільки копіювати, але й наближено переймати, бо в іншому виконанні це буде неефективно, часом карикатурно і смішно, а нерідко й шкідливо.

Таким чином, педагогічний досвід – явище широке, неоднозначне, яке потребує всебічної і цілеспрямованої діяльності не тільки керівників школи, але й усього педагогічного колективу.

Вивчення передового досвіду піддається організації і спланованому пошуку. Перш за все, і директор, і завуч складають орієнтовні питання, які варто вивчити, доводять їх до відома вчителів, стимулюючи їх творчий пошук у певних напрямках. Відтінків та конкретних підходів може бути багато, інколи зовсім несподіваних та незвичайних, але основні, провідні елементи навчально-виховного процесу традиційні й добре відомі, зокрема:

1. Підготовка учителя до уроку.

2. Зворотний зв'язок, майстерність опитування учнів.

3. Уміння пояснювати матеріал: активізація, проблемність,
структурність, різноманітність прийомів, ТЗН тощо.

4. Розвиток здібностей учнів, індивідуальний підхід, робота з обдарованими та слабо встигаючими учнями.

5. Розвиток самостійності учнів, їх уміння добувати знання, моделювати, розв'язувати оригінальні вправи, використовувати знання на практиці тощо. Розвиток працелюбності, любові до розумової праці.

6. Виховання в процесі навчання. Прийоми вироблення переконань, система вимог, особистий приклад учителя, етика тощо.

Сутність і мета вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду полягає в тому, щоб досягнення майстрів педагогічної праці зробити здобутком усіх учителів. Тому керівники шкіл, методичних об'єднань повинні не тільки добре знати педагогічну сутність і цінність того чи іншого досвіду, але й широко пропагувати і впроваджувати його в практику роботи вчителів. Важливе місце займає наочна пропаганда: постійно діючі і пересувні виставки, методичні куточки тощо.