ІІІ. Безпосередньо збір первинної інформації

n Опитування респондентів згідно з визначеною кількістю за наданими методикою та інструментарієм;

n поточний облік виконаної роботи;

n вибірковий контроль інтерв’юерів в процесі роботи.

n постійний зв’язок з бригадирами (супервайзерами);

n фіксування проміжних звітів бригадирів (двічі на тиждень).

ІV. Заключний етап

n Перевірка якості заповнення анкет;

n перевірка польових документів.

n вибракування не якісно заповнених анкет.

n організація контролю роботи інтерв`юерів (валідизація).

V. Підготовка масиву анкет до обробки

n Нумерація належно заповнених анкет.

43). СТВОРЕННЯ ГРУП ІНТЕРВ’ЮЕРІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ РОБОТИ:

Коли проведення соціологічних досліджень стають системними, виникає потреба та доцільність створення постійної мережі інтерв’юерів. У цьому випадку організується спеціалізований підрозділ (відділ чи сектор) по збору первинної інформації, мережа створюється за територіальним (або відомчим) принципом.

На національному рівні сектор збору первинної інформації складається з кількох працівників – керівника (або польового директора), групи менеджерів та кур’єра(ів).

На регіональному (обласному) рівні створюється група (команда) інтерв’юерів на чолі з бригадиром-організатором. Доцільно визначити заступника бригадира-організатора, який зможе виконувати його функції у випадку відсутності бригадира.

Проведення системних досліджень за допомогою мережі інтерв’юерів є більш оперативним, економічним, надійним і таким, що забезпечує належну якість. Польові роботи – це специфічна діяльність, яка суттєво відрізняється від розробки програми дослідження, підготовки інструментарію, аналізу та узагальнення результатів тощо. На цьому етапі потрібні зовсім інші якості – організаційні здібності, вміння спілкуватися з багатьма людьми, керувати їхньою роботою, володіти конкретною ситуацією в регіоні, вміння передбачати можливі перешкоди в ході проведення польових робіт, оперативно вирішувати проблеми, що виникають, суперечливі ситуації, вміти дати пораду, вміти запитати про пораду чи підтримку тощо. Регіональна група інтерв’юерів – це особливий колектив.

 

u	Керівник або бригадир-організатор (супервайзер)	ð	Відповідає за якість роботи інтерв’юерів протягом усього польового етапу: 1) відповідає за набір, підготовку та інструктаж інтерв’юерів; 2) координує їх діяльність; 3) розподіляє навантаження; 4) організовує контроль процесу роботи і якості результатів; 5) у разі необхідності, розподіляє інтерв’юерів на бригади (групи), призначає бригадира груп; 6) на підготовчому етапі складає списки інтерв’юерів за точками опитування; 7) проводять ретельний інструктаж інтерв’юерів; 8) на етапі збору даних здійснюють моніторинг, інспекційний надзор і контроль роботи; 9) на заключному етапі збирає анкети, перевіряє їх на якість заповнення.
u	Бригадир групи	ð	Призначає з числа інтерв’юерів на допомогу керівникам (супервайзерам). Локалізовано виконує функції керівника у випадках, коли необхідно опитати велику кількість респондентів у віддалених одна від одної точках опитування.
u	Інтерв’юери	ð	Безпосередньо здійснюють збір первинної інформації. Інформують бригадира та/або керівника про хід виконання завдання. Дотримуються всіх вимог, що викладені в інструктивно-методичних матеріалах та завданнях до кожного окремого дослідження. У своїй роботі керується нормами професійної етики інтерв’юера.

 

 

45). Перевірка роботи інтерв’юера:

Окремо треба наголосити на процедурі перевірки роботи інтерв’юерів. В літературі можна зустріти терміни – контроль роботи, валідизація. Перевірка якості роботи інтерв’юера включає: 1) перевірку того, що респондент відібраний відповідно до методики та процедури відбору, – це дозволяє дослідникам бути впевненими щодо реалізації вибіркової сукупності; 2) перевірку якості проведеного інтерв’ю, що забезпечує контроль за якістю отриманої інформації; 3) оцінку якості заповнення звітних документів інтерв’юера – така процедура полегшує роботу менеджерів поля; крім того, ретельно підготовлені звітні документи, що надають повну інформацію, у свою чергу, відображають якість роботи самого інтерв’юера. Зокрема, велика кількість відмов протягом серії опитувань повинна привернути увагу бригадира та оцінити, чи не потребує інтерв’юер додаткового тренінгу. Системна недосяжність респондентів середнього віку – це підстава для розмови з інтерв’юером стосовно його графіка роботи та аналізу причин ситуації, що склалася.

Якість інтерв’ю може контролюватися після цього проведення шляхом ретельної перевірки заповненого бланка інтерв’ю (анкети) на повноту, логічну несперечливість відповідей, виконання вказівок для інтерв’юера, використання запитань-фільтрів, системних помилок, невірно виконаних завдань тощо. Крім того, важливо перевіряти сукупність анкет одного інтерв’юера на наявність однакових тенденцій, що може свідчити про вплив інтерв’юера на респондентів або про фальсифікацію. Для перевірки роботи інтерв’юера може бути використана методика повторного проведення інтерв’ю з респондентом, але слід зауважити, що це є досить складною справою. По-перше, це не завжди можна здійснити, по-друге, потрібна мотивація факту повторного інтерв’ю, по-третє, така перевірка дорого коштує. Разом з тим, окремі помилки в роботі інтерв’юера можуть бути виявлені лише шляхом контрольного відвідування опитаних респондентів. Це перевірка самого факту проведення інтерв’ю, тривалості інтерв’ю, перевірка відповідності соціально-демографічних ознак опитуваного та вказаних у бланку анкети, перевірка повноти проведення інтерв’ю (шляхом бесіди щодо низки запитань чи тематичних блоків), використання карток, дотримання схеми відбору домогосподарства та члена сім’ї для опитування.

Залежно від характеру дослідження та вимог замовників контролюватися може від 5 до 50 відсотків проведених інтерв’ю. Як правило, перевіряються 10–15 відсотків. Але іноді, особливо під час досягнення цільових груп або при опитуванні експертів, здійснюється 100-відсоткова перевірка роботи інтерв’юерів. Результати перевірки роботи інтерв’юерів заносяться до картотеки мережі в особистий файл з даними про інтерв’юера мережі.

Бесіда з респондентом проводиться за спеціальною формою, завдяки якій можна визначити:

1) Чи проводилося опитування взагалі?

2) Чи відповідають соціально-демографічні ознаки респондента (а саме вік, стать, освіта), що вказані інтерв’юером, реальним даним респондента?

3) Чи були респондентові поставлені всі блоки запитань анкети?

4) Чи не було порушень з боку інтерв’юера щодо методики відбору респондента і проведення опитування?

5) Чи коректно поводив себе інтерв’юер стосовно респондента?

Якщо під час перевірки виявляється, що в окремих інтерв’юерів на маршруті є фальсифікації чи інші серйозні порушення, тоді їхні маршрути перевіряються не частково, а повністю, для того щоб зрозуміти, чи була це випадковість, чи опитування і справді фальсифіковане.

Сектором збору інформації ведеться моніторинг перевірок (всі результати заносяться в комп’ютер), і якщо один і той же інтерв`юер постійно допускає порушення, знову вирішується питання про умови подальшої співпраці з ним чи взагалі про його заміну.

Зауваження щодо якості роботи інтерв’юера впливають на повноту оплати його праці. В окремих випадках проводяться додаткові тренінги та інструктаж, індивідуальні бесіди. В інших випадках, особливо при повторних серйозних зауваженнях, інтерв’юер усувається з групи/мережі.

46). Вибірковий метод в соціології. В даний час ні один масовий соціологічне опитування не обходиться без застосування вибірки. Це виключно важливий етап у розробки методичного розділу програми дослідження. Основна ідея вибіркового опитування полягає в тому, що якщо є сукупність незалежних випадкових величин, то про неї можна судити за відносно невеликої частини. Наприклад, у коробці знаходиться 10 тис. кульок порівну червоного і зеленого кольору. Якщо їх перемішати і навмання витягнути 400, то виявиться, що за кольором, вони розподілилися приблизно порівну. Якщо цю операцію повторювати багаторазово, то результат буде практично незмінним. Статистика дозволяє встановити відсоток неточності, який залежить від розміру вибірки.

Найважливішим у вибірковому методі є, те, що враховується структура всієї досліджуваної сукупності. Між тим необхідно мати на увазі, що вибіркове опитування це опитування з помилкою. У більшості досліджень цілком припустима помилка в 5%. Чим більше розмір вибірки, тим менше помилка.

Вибірковий метод дослідження дозволяє робити висновок про характер розподілу досліджуваних ознак генеральної сукупності (безліч елементів, що є об'єктом соціологічного дослідження.) На підставі розгляду лише певної її частини, званої вибіркової сукупністю, чи вибіркою. Вибіркова сукупність - це зменшена копія генеральної сукупності, або її мікромодель, відібрана за строго заданими правилами і містить усі найважливіші її ознаки і характеристики як цілого.

 

49). Функціональні обов’язки інтерв’юера: 1. Брати участь у дослідженнях тільки добровільно.

2. На початку дослідження пройти в організатора детальний інструктаж щодо конкретного дослідження і умов його чіткого дотримування, як у письмовій, так і усній формі.

3. Досконало знати зміст і структуру анкети (опитувального листа), техніку її (його) заповнення.

4. Проводити відбір респондентів відповідно до правил і вимог конкретного дослідження.

5. Вміти коректно, тактовно відповісти респондентові на всі можливі (передбачені та спонтанні) запитання під час попередньої бесіди й інтерв’ю, не порушуючи правил проведення інтерв’ю.

6. Чітко дотримуватися правил проведення інтерв’ю чи анкетування.

7. Опитування проводити за визначеним терміном оперативно і якісно.

8. Підтримувати оперативний зв’язок з організатором під час опитування, інформувати його про результати опитування.

9. Обов’язково повідомляти організатора опитування у разі виникнення непередбачених обставин.

10. Забезпечувати конфіденційність змісту й обставин проведення інтерв’ю, не розголошувати прізвища й адреси респондентів.

11. Передавати заповнені анкети тільки організаторові опитування.

12. Заповнювати і здавати організаторові опитування польові і фінансові документи.

13. Брати участь у короткострокових навчальних тренінгах для інтерв’юерів.

14. Використовувати набутий практичний досвід для власного вдосконалення і підвищення професійної кваліфікації.

Зауважимо: інтерв’ю – не просто спілкування, а один з найважливіших етапів соціологічного дослідження. Тому однаково значущим є кожен з етапів комунікації з респондентом: від установлення контакту при першому візиті до конкретних фізичних і психологічних умов інтерв’ювання.

48). Функції регіонального бригадира-організатора під час польового етапу конкретного дослідження такі:

- отримати завдання на регіон;

- визначити кількість інтерв’юерів, необхідну для виконання завдання з урахуванням обсягів та терміну;

- відібрати інтерв’юерів, виходячи із особливостей регіонального завдання;

- ретельно ознайомитися з інструкціями та інструментарієм;

- підготувати завдання для кожного інтерв’юера;

- у разі необхідності забезпечити зовнішню підтримку під час проведення дослідження (наприклад, з боку відділів освіти чи правоохоронних органів тощо);

- провести інструктаж інтерв’юерів, розподілити завдання

- спланувати відрядження;

- визначити схему оперативного зв’язку між бригадиром та інтерв’юерами під час польової роботи;

- призначити термін здачі роботи;

- первинний контроль якості роботи інтерв’юерів (дотримання маршрутів, вибірки, повнота заповнення анкет, логіка заповнення анкет тощо);

- перевірка звітів інтерв’юерів;

- перевірка та підготовка фінансових документів, бланків відряджень, підготовка доручень;

- підготовка звітних документів по регіону;

- передача (відправка) матеріалів виконаної роботи в сектор поля (керівникові-організатору);

- отримання заробітної платні на всю групу інтерв’юерів;

- проведення розрахунків з інтерв’юерами.

50). Підготовка інтерв'юерів передбачає:

• ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз'яснення їм ролі і значення збору первинної соціологічної інформації,

• засвоєння інтерв'юерами основних принципів поведінки в процесі опитування,

• навчання їх техніці інтерв'ювання,

• надання їм можливості пройти практику проведення інтерв'ю,

• набуття інтерв'юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв'ю.

Ідеальне інтерв'ю нагадує живу співбесіду двох рівнозаінтересованих людей. Один із учасників інтерв'юер - професійний дослідник, другий - респондент, який обстежується. Формалізоване інтерв'ю нічим не відрізняється від опитування в анкеті, тільки записи інтерв'юер веде у ході розмови.

 

51).

Професійний інтерв’юер уміє:
J	легко входити в контакт із незнайомими людьми;
J	швидко орієнтуватися в нестандартних ситуаціях;
J	вислуховувати відповіді респондента уважно, зацікавлено, доброзичливо;
J	стримувати власні емоції;
J	зацікавити респондента темою опитування, мотивувати його до участі в опитуванні;
J	діяти точно за інструкцією;
J	вільно володіти українською та російською мовами;
J	проявляти власну зацікавленість участю респондента в дослідженні;
J	тактовно підтримувати бесіду у межах теми опитування.

52). Деякі з причин, що призводять до непорозумінь між респондентом та інтерв’юером:

	FE
Інтерв`юер	К о н ф л і к т	Респондент
üПрагне, щоб його запросили до оселі	üНеохоче впускає незнайомця до помешкання
üПропонує взяти участь у дослідженні негайно	üМає певні плани щодо проведення свого вільного часу
üВідповідно до завдання має опитати незнайому людину	üСоромиться під час спілкування з незнайомцями
üПропонує респондентові розповісти про сімейний бюджет, доходи, політичні пристрасті тощо	üВважає порушувані теми інтимними, а запитання некоректними
üЗапрошує респондента відповідати на запитання анкети, дотримуючись вимог до проведення інтерв`ю (не коментує відповідей, не висловлює власної думки тощо)	üХоче повноцінно спілкуватися: мати цікавого співрозмовника, який би підтримав бесіду і висловився з приводу обговорюваної теми.

 

На жаль, навіть високопрофесійні інтерв’юери стикаються в своїй роботі з випадками, коли інтерв’ю не виходить. Це може статися як через відмову респондента від участі в дослідженні, так і з інших причин.

53). Під час інтерв’ю користуйтеся такими порадами:

1.	Ставте запитання так, як вони сформульовані в анкеті.
2.	Запитання зачитуйте послідовно, за анкетою.
3.	Запитуйте чітко, у темпі, найбільш зручному Вам і респондентові.
4.	Зачитуйте всі передбаченіваріанти відповідей на закриті запитання.
5.	Відповіді на відкриті запитання вписуйте розбірливо, дослівно у відведених для цього рядках кульковою ручкою (не олівцем!).
6.	Якщо в анкеті немає вказівки пропустити запитання, ставте кожне запитання, навіть коли відповідь на нього вже отримано раніше або Ви вважаєте, що заздалегідь знаєте відповідь респондента.
7.	Уникайте дискусій з респондентом.
8.	Перед тим як записати відповідь респондента, прочитайте йому повний текст запитання до кінця.
9.	Переконайтесь, що Ви правильно зрозумілиреспондента, повторивши його відповідь уголос.
10.	Наголошуйте інтонаційно на словах, що підкреслені та виділені в анкеті.
11.	Запитуйте м’яким тоном, із впевненістю, зацікавленістю, доброзичливо.
12.	Враховуйте всі коментарідо запитань в анкеті, звертайте увагу на інструкції, що призначені інтерв’юерові.
13.	Якщо респондент не зрозумів запитання або просить Вас щось уточнити, зачитайте йому запитання ще раз, наголошуючи на ключових словах.

Після закінчення інтерв’ю подякуйте респондентові за участь у дослідженні, за цікаві, змістовні відповіді. У його присутності перевірте правильність заповнення анкети. В анкеті не повинно залишатися пропущених позицій, усі відповіді на відкриті запитання та коментарі мають бути вписані розбірливо.

Попередьте респондента про можливість проведення валідизації етапу збору первинної інформації (перевірки якості, достовірності і обгрунтованості). Якщо потрібно, роз’ясніть йому процедуру проведення валідизації. Наголосіть, що перевіряється якість саме Вашої роботи.

Існують загальні правила проведення інтерв’ю:

Правило:

Як зачитувати запитання

1.	Зачитуйте запитання так, як вони сформульовані в анкеті.
2.	Зачитуйте запитання без доповнень, пропусків, змін формулювань, коментарів.
3.	Завжди зачитуйте тільки у порядку, що визначений в анкеті. Виняток: запитання-фільтр, вказівка в анкеті чи інструкції пропустити запитання або змінити їхній порядок.
4.	Перш ніж вислухати відповідь респондента, зачитайте йому все запитання до кінця.
5.	Зачитуйте запитання чітко, розбірливо, у повільному темпі.

 

Правило 

Повторне зачитування запитання

1.	Повторне зачитування запитання завжди потрібне, якщо:
	n у Вас є будь-які сумніви в тому, що респондент почув запитання n повністю;
	n респондент перервав Вас і недослухав запитання до кінця;
	n респондент не зрозумів змісту запитання повністю або частково;
	n респондент потребує роз’яснень до запитання.
2.	Повторіть запитання повністю, поки не переконаєтесь, що респондент зрозумів Вас правильно.
3.	Якщо респондентові важко відповісти, повторіть запитання. Тільки в разі, коли після повторення запитання респондент дійсно вагається з відповіддю, зазначте варіант відповіді „Важко відповісти”.

 

54). Інтерв'ю - це динамічний, рухливий жанр, що дозволяє швидко відреагувати на події, що відбуваються і зібрати якомога більше інформації, за короткий проміжок часу з співрозмовника. Як відомо, будь-яка, навіть сама велика і успішна кар'єра починається з звичайного співбесіди з роботодавцем. У нашому випадку роботодавець є інтерв'юер, а ви співрозмовник. Візьмемо приклад співбесіди при прийомі на роботу в якості - проведення інтерв'ю. В общем-то, нікому не треба пояснювати, чому перша співбесіда при прийомі на роботу так важливо. Також немає необхідності пояснювати, що при неправильній підготовці до співбесіди з роботодавцем, кар'єра може, в конкретно цієї компанії, так і не початися. Саме тому й виникла ця робота, щоб не робили критичних помилок при проведенні інтерв'ю.

Правила проведення інтерв'ю: Початок інтерв'ю виділяється в особливий етап в зв'язку з тим, що воно виконує специфічні функції. Ці функції пов'язані не з отриманням інформації, а з встановленням психологічного контакту зі співрозмовником. У зарубіжних підручниках слово "контакт" часто визначається такими виразами, як "встановлення атмосфери відкритості і довіри" або "розбивання льоду".

Загальні положення: 1.1 Правила проведення інтерв'ю (далі - Правила) встановлюють єдиний для співробітників Компанії порядок підготовки і проведення інтерв'ю при вивченні (діагностиці) бізнес-процесів Клієнта, а також порядок звітності про проведене інтерв'ю.1.2 Ці Правила входять окремим документом в документообіг Компанії.1.3 Ці Правила передбачають три види інтерв'ю (за способом проведення):• шляхом безпосереднього спілкування;• шляхом спілкування по телефону;• шляхом спілкування по електронній пошті. Порядок підготовки інтерв'ю: 2.1 Дату інтерв'ю і виконавця (лей) процедури призначає менеджер проекту (функціональний начальник).2.2 За день до дати проведення інтерв'ю виконавець представляє менеджеру проекту на затвердження:• план інтерв'ю.• опитувальний лист. Порядок проведення інтерв'ю: 3.1 Слід (бажано) проводити інтерв'ю не одному (удвох).3.2 Слід уникати дій, неприємних для інтерв'юйованого, наприклад, сідати або курити без його згоди і т.п.3.3 Інтерв'юеру не слід викладати свою думку про почуте від співрозмовника. Слід тільки накопичувати інформацію для подальшого аналізу і використання. Не слід обговорювати з співрозмовникам думки інших співробітників. В ході проведення інтерв'ю не слід давати порад.3.4 Слід документувати питання і відповіді по ходу проведення інтерв'ю з додатком чорнових записів до звіту про інтерв'ю.3.5 Інтерв'юеру слід керувати послідовністю відповідей в ході бесіди і контролювати точність одержуваної інформації. Це можна зробити за допомогою коротких резюме: "іншими словами", "якщо я правильно вас зрозумів". При цьому слід отримати підтвердження свого резюме. 3.6 Інтерв'юеру слід "вміти слухати" і демонструвати коректність в розмові. При висловлюваннях партнера з питань, що виходять за рамки обговорюваного, слід дати йому можливість викласти свою думку, так як при цьому представляється можливість отримання додаткової інформації. Далі необхідно добитися відповіді на обговорюване питання, повернувши розмову в колишнє русло і переконавшись в тому, що питання було правильно сформульований (зрозумілий) і беруть інтерв'ю може дійти до суті справи. 3.7 Під час проведення інтерв'ю необхідно приділяти достатню увагу питанням, які задає беруть інтерв'ю. Слід підтримувати неформальну атмосферу бесіди і сприяти її продовженню. 3.8 У кінці інтерв'ю необхідно підвести його підсумки з метою переконатися в тому, що і питання і відповіді були правильно зрозумілі партнерами. 3.9 Якщо по ходу інтерв'ю з'ясовується недолік часу для його проведення, слід домовитися про продовження інтерв'ю і призначити наступну зустріч або обумовити порядок її призначення. 3.10. Після закінчення інтерв'ю слід дати можливість партнеру зробити додаткові зауваження, які він вважає важливими. 3.11. Необхідно дізнатися думку інтерв'юйованого про необхідність проведення інтерв'ю з іншими співробітниками і вивчення певних документів. 3.12. Слід довести до відома інтерв'юйованого про принципи і способи обробки результатів інтерв'ю, планах на подальші зустрічі і планованих терміни завершення етапу впровадження. Слід обмінятися контактними номерами телефонів і адресами електронної пошти.

55). У літературі можна зустріти різні способи класифікації інтерв'ю як методу дослідження. Методично найбільш розроблені типи інтерв'ю, що розділяються за технологією їх проведення на формалізовані, напівформалізоване.

В цілому інтерв'ю проводиться як вільна бесіда інтерв'юера з респондентом в заздалегідь спланованою і підготовленою ситуації. Принципове значення при цьому має вибір респондентів. Вся справа в тому, що конструювання вибірки при інтерв'ю відрізняється істотними особливостями. З огляду на, що обсяг вибірки повинен бути невеликий, як опитуваних підбираються люди, з одного боку, компетентні щодо досліджуваного предмета, а з іншого - що займають по відношенню до нього різні соціально-рольові позиції. Переваги формалізованого інтерв'ю: • можливість залучення для проведення інтерв'ю осіб без спеціальної підготовки; • можливість опитування великої кількості осіб; • упевненість у тому, що респондент (людина, яка відпо­відає на запитання соціолога) -саме той, котрого відібрано згідно з вимогами вибірки; • порівняно невеликі фінансові витрати на опитування; • можливість контролювати хід опитування інтерв'юером. Недоліки формалізованого інтерв'ю: • присутність інтерв'юера, що може заважати респон­дентам щиро відповідати на запитання; • порівняно велика норма навантаження на інтерв'юера -12-15респондентів; • складність пошуку респондентів і складність переконання їх взяти участь в опитуванні; • необхідність встановлення між інтерв'юером і рес­пондентом стосунків, які ґрунтуються на довірі, симпатії, що інколи потребує значних зусиль.

Напівформалізоване інтерв’ю особливо ефективне при вивченні гострих, у тому числі делікатних тем, динамічних процесів, глибинних особистісних структур – установок, цінностей, мотивів, стосовно яких громадська думка ще не усталилася. Цей вид інтерв’ю застосовується також у дослідженнях специфічних соціальних груп, наприклад наркоманів, сексуальних меншин тощо. Інформативно-цільовий аналіз тексту до вільного або пошукового інтерв’ю широко використовується для збору даних на початковому етапі дослідження, коли уточнюється проблема, оформляються гіпотези, з’ясовуються особливості соціальної групи. Інформація, що одержана в процесі вербальної комунікації між інтерв’юером і респондентом, може стати предметом інформативно-цільового аналізу.

Напівформалізоване інтерв’ю – це інтерв’ю обов’язково з путівником; ступінь формалізації відбивається в структурі путівника і стратегії інтерв’ювання.

 

 

56). Метод гнучкого або глибинного інтерв’ю використовується у випадках, якщо досліднику необхідно отримати інформацію, не усвідомлювану респондентом – таку, яку неможливо одержати, ставлячи прямі запитання „в лоб”. Як правило, під час глибинного інтерв’ю ведеться диктофонний запис.

Ідеальне глибинне інтерв’ю нагадує живу і невимушену бесіду двох однаковою мірою зацікавлених у ній людей. Однак один з учасників – інтерв’юер – пам’ятає, що в даній ситуації він виступає як професійний дослідник, що імітує роль рівноправного співрозмовника.

Парадокс глибинного інтерв’ю полягає в тому, що нерідко дуже цікаві і важливі деталі життя, оцінки, судження виявляються на етапі, коли диктофон уже вимкнено і розмову, здавалося б, закінчено. Тому відразу ж після завершення інтерв’ю необхідно скластикороткий неформальний коментар, якій містить інформацію, не зафіксовану на магнітофонну плівку:

Глибинне інтерв’ю, як і напівформалізоване, може проводитися в домашній обстановці, на робочому місці респондента, на «нейтральній території». Інтерв’ю за місцем проживання проводиться лише у випадках, коли предмет опитування стосується таких проблем, про які зручніше поговорити в неофіційній обстановці, вільній від впливу службових або навчальних відносин. У домашній обстановці людина має у своєму розпорядженні більше часу. У звичних умовах респондент більш охоче відповідає на гострі запитання, що передбачають у відповідь критичну інформацію стосовно негативних фактів і явищ. Бесіда набуває менш офіційного характеру, ніж у службовому приміщенні.

 

57). Аналіз документів - сукупність методичних прийомів, що застосовуються для одержання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення завдань дослідження.

 

 

Застосовуються два основних методи аналізу документів:

- Неформалізований (якісний, традиційний).

- Формалізований (кількісний, контент-аналіз).