Гендерно-рольовий інфантилізм.

Крім гендерно-рольових девіацій існує багато психологічних проблем, пов'язаних з труднощами та порушеннями гендерного розвитку людини. Серед різних видів гендерно-рольових дисгармоній слід насамперед назвати такі: гендерно-рольовий конфлікт, гендерно-рольовий інфантилізм та гендерно-рольову недостатність. Гендерно-рольовий конфлікт, як ми вже казали, так чи інакше присутній в усіх формах гендерно-рольових дисгармоній. Про це піде мова в наступних лекціях курсу, а зараз трохи детальніше зупинимось на інших її формах.

Гендерно-рольовий інфантилізм - це невідповідність гендерної ролі віковій стадії гендерного розвитку, заміна або компенсація одних ролей іншими, що відповідають більш ранньому періоду життя. Це проявляється в переважанні дитячих форм гендерно-рольової поведінки, наприклад: в сфері сімейних ролей роль "чоловіка" (чи "жінки") заміщається роллю "дитини".

Гендерно-рольова недостатність буває в двох основних формах гендерно-рольовий дефіцит та атрофія гендерної ролі. Гендерно-рольовий дефіцит - це затримка рольового розвитку, блокування важливих потреб у рольовому розвитку, внаслідок чого гендерна роль не формується, або розвивається в скороченому вигляді. Рольовий дефіцит може розвиватись тоді, коли гендерні ролі прямо чи непрямо заборонялися в дитинстві, не заохочувалися, або зустрічали негативну оцінку значимого соціального оточення. Наприклад: внаслідок того, що в дівчинки не підтримувалися прояви чуттєвої жіночності, в неї не розвинулась роль "коханки". Атрофія гендерної ролі - це втрата роллю її функціональних особливостей, скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки, тривалого перебування гендерної ролі в латентному вигляді тощо. Атрофія ролі виникає тоді, коли внаслідок соціальних причин виконання гендерних ролей стає неможливим. Наприклад, після тривалого ув'язнення людина частково чи повністю може втратити таку гендерну роль, як "шлюбний партнер". Таким чином ми бачимо, що гендерний розвиток та гендерна соціалізація особистості - це складні і різноманітні процеси, які підкоряються багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато протиріч, проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей повинне допомогти уникненню цих проблем і протиріч розвитку. Це шлях не лише до гармонійності розвитку гендерної сфери людини, а й до гармонійності особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі і з соціальним світом взагалі.

Гендер та психоаналіз.

У психоаналізі підлогу грає найважливішу роль і служить базовою інтерпретаційної матрицею для пояснення феноменів несвідомого. Фрейд (10) побудував свою систему інтерпретації та лікування неврозів і психозів на дослідженні еротичних потягів, що лежать в глибині підсвідомості. По Фрейду, єдиним змістом підсвідомості - «воно» - є «ерос» і «танатос», тобто статевий потяг і смерть. Потяг ототожнюється у Фрейда з життєвою енергією, а «танатос» - із завмиранням, нерухомістю, зупинкою. Між цими двома началами розігрується вічна драма підсвідомості, безперервно породжує імпульси, бажання, наміри. Ці еротичні бажання піднімаються на рівень «его» і найчастіше там блокуються людським раціо.

Відповідно до психоаналізу вся людська культура - а також соціальність, мистецтво, політика і навіть релігія - є ніщо інше, як продукт нескінченного обміну імпульсами між підсвідомістю і свідомістю. Свідомість витісняє, пригнічує певні еротичні імпульси, ставить на їхньому шляху цензурні коди. Але ці імпульси продовжують свою роботу, і варто тільки свідомості відволіктися або тимчасово згаснути (наприклад, в стані гіпнозу або сну), і вони тут же прориваються назовні. У цьому сенсі Фрейд вивчав Говорко, помилки і збої в побутовому мовленні, вважаючи, що вони зобов'язані своїм походженням спонтанного підйому позацензурна еротичних енергій.

Фрейд вважає, що в підсвідомості еротичні бажання перебувають в хаотичному стані, не знають ніяких табу і заборон (як у немовлят). Лише робота культури по витісненню, цензурі та упорядкування цих потягів породжує соціальні табу і заборони, вказує шляхи для легітимного оформлення одних бажань, і безжального придушення і витіснення інших (звідси соціальні заборони на інцест, кровозмішення, гомосексуалізм, промискуитет і т.д.).

Фрейд вважає, що в основі соціальних моделей лежать події сивої давнини, коли в рамках початкової орди панували правила одноосібного володіння старшого в роді жінками всього племені (11). Сини початкового батька, по Фрейду, вбили його, з'їли і розподілили між собою жінок племені. У цьому слід шукати витоки релігійного культу і обгрунтування міфу про Едіпа. У цього починається і робота розуму з приборкання потягу та його упорядкування - в супроводі побічних явищ (репресії підсвідомості з боку свідомості, витіснення, цензура бажань, введення строго раціонального і соціального коду).

Визнання гендерів і соціалізація статевих відносин у формі шлюбу можна розглядати в зв'язку з цим як компроміс між хаотичним, децентрірованного еросом підсвідомості (лібідо, потяг) і заборонною стратегією розуму. На відміну від багатьох більш пізніх фрейдистів, особливо фрейдомарксістов, сам Фрейд зовсім не вважав, що метою терапії є звільнення бажань від диктатури розуму. Він вважав, що слід простежити траєкторію пригнічених потягів в тому випадку, якщо в наявності ознаки невротичного або психічного розладу, і тим самим перевести приховану проблему в усвідомлену самим пацієнтом. Фрейд не ставив під сумнів легітимності розподілу гендерних статусів в суспільстві і вважав класичні відносини між чоловіками і жінками нормативними. В умовах постмодерну це було поставлено йому в провину.

Гендер у Юнга. Юнг, учень Фрейда, істотно розширив розуміння сфери несвідомого, включивши туди крім «еросу» і «Танатоса» цілу серію архетипів, фактично ототожнити несвідоме з міфос. Крім того, Юнг додав несвідомому колективне властивість. У питаннях статі Юнг також вніс корекції в фрейдизм, розробивши більш складну і комплексну, в порівнянні з Фрейдом, концепцію гендерних фігур, якими населено несвідоме. Замість хаотичних і сліпих проміскуітетних імпульсів, якими населено підсвідомість у Фрейда, несвідоме у Юнга представляє особливої ​​кілька архетипових гендерних співвідношень, чітко структурованих і представляють собою різні сюжети відносин статей один з одним, цілком розвинених і самостійних. За Юнгом (12), що не розум упорядковує піднімаються з області «воно» бажання, пригнічуючи одні, і даючи частковий вихід іншим, але самі ці бажання спочатку володіють особливою структурою, об'єднані в сценарні, рольові та функціональні групи. Іншими словами, за Юнгом, в колективному несвідомому панує не хаос, але порядок, проте істотно відрізняється від того порядку, який стверджує логічна раціональність. Це порядок міфу. Якщо довести інтуїції Юнга до логічного завершення, можна сказати, що за Юнгом сам розум є результатом індивідуації, тобто перекладу змісту несвідомого на рівень свідомості, однак, не по заздалегідь заданому коду, взятому звідкись з боку, але створюючись якраз в ході самої індивідуації - як процес складного діалогу всередині самого міфу, що розгортається між окремими його секторами.

За Юнгом, дешифрування голосу несвідомого, так само як і постановка діагнозу в клінічному випадку аж ніяк не зводиться в загальному випадку до з'ясування пригнічених бажань або забутих травм сексуального характеру в глибокому дитинстві, як стверджує класичний фрейдизм. Швидше необхідно з'ясувати у пацієнта в яку міфологічну або символічну ланцюжок вишикувалися структури його підсвідомості, а з цього зробити прогноз щодо подальших фаз розвитку хвороби, а також вказівки на те, як за допомогою психоаналітичних сеансів ситуацію виправити.