Концепція М. Мід про культурну детермінацію статей.

Великий вплив на розвиток генетичної психології зробили роботи етнопсихологів, досліджували особливості психіки дітей, які виховуються у різних культурних і соціальних умовах, - насамперед праці американської дослідниці М. Мід (1901-1978).

Основну увагу М. Мід приділяла проблемам соціалізації дітей в різних культурах, причому об'єктом її вивчення були не сучасні, а традиційні суспільства, традиційна, замкнута культура, збережена в окремих районах Полінезії і Латинської Америки. У своїх роботах "Дорослішання на Самоа" (1928), "Як ростуть на Новій Гвінеї" (1930), "Пол і темперамент у трьох примітивних суспільствах" (1935) Мід досліджувала особливості походження вікових криз (насамперед підліткового) в різних соціальних умовах, розвиток статевої ідентифікації у дітей, а також вплив дитино-батьківських відносин на інтелект і особистісні якості дитини. Доводячи провідну роль соціокультурних факторів у психічному розвитку дітей, Мід показала, що особливості статевого дозрівання, формування структури самосвідомості, самооцінки залежать в першу чергу від культурних традицій даного народу, особливостей виховання і навчання дітей, домінуючого стилю спілкування в родині. Вона ввела в психологію новий термін "інкультурація".

М. Мід показала, що існує обмежений набір типів темпераменту, кожен з яких характеризується певним поєднанням вроджених якостей і способів поведінки (зокрема, вираження емоцій). При цьому соціально схвалювані поведінка (в тому числі і в першу чергу статевий) стилизуется культурою відповідно до контрастуючими моделями темпераменту. Тому ті люди, чий темперамент несумісний з типом соціальних емоцій, необхідним даною культурою, виявляються в уразливому положенні і їх відчуження від суспільства є, з точки зору Мід, цілком закономірним і прогнозованим. Прагнення дослідити механізми передачі культурних цінностей від покоління до покоління призвело М. Мід до вивчення динаміки формування національного характеру, етичних і статевих стандартів поведінки, взаємовідносин між різними поколіннями. Вона виділила три типи культур в історії людства: постфігуратівние (діти вчаться у своїх предків), конфігуративно (діти і дорослі вчаться в основному у своїх однолітків) і префигуративной (дорослі можуть вчитися і у своїх дітей).

Основними завданнями дисципліни є:
формування у студентів системи теоретичних знань про:

- ознайомлення студентів з категорійним апаратом гендерної психології;

- сформувати цілісну систему знань про історико-соціальні процеси, явища та факти гендерної психології;

- забезпечити оволодіння кращими здобутками світової та української гендерної психології, виробити уміння застосовувати їх у сучасних умовах;

- розвиток та формування соціального мислення, основних принципів культури спілкування;

- формування навичок організації самостійної роботи студентів у навчанні;

- набуття навичок та прийомів прийняття управлінських рішень, адекватних умовам ринкового освітнього середовища;

- надати допомогу майбутнім фахівцям у професійній діяльності, знаходженні ефективних способів впливу на аудиторію, пізнанні індивідуально-психологічних особливостей людини, здійсненні заходів, спрямованих на згуртованість трудового колективу, запобігання конфліктним ситуаціям тощо;

- особливості становлення та розвитку гендерної психології як науки, її наукову еволюцію;

- конкретні психологічні теорії та факти;

- наукові школи, їх принципи, погляди окремих науковців на проблему гендерної психології;

- історичні відкриття соціальної науки, її помилки.

 

Формування навичок з:

- вільно оперувати поняттям гендер як соціально-біологічної характеристики людини; - характеризувати гендерні відмінності в культурі як результат біологічних впливів та особливостей соціалізації у дитинстві;

- виявляти погляди В.А.Геодакяна про роль статей у передаванні та перетворенні генетичної інформації; І. Кона про обумовленість статевих відмінностей розподілом соціальних ролей;

- розкривати концепцію Е.Іґлі про механізм взаємодії біології і культури; концепцію М. Мід про культурну детермінацію статей;

- використовувати отримані знання в майбутньому на практиці, при написанні наукових робіт.

Під час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти наступними вміннями, щодо праці з:

- вільно оперувати понятійно-категоріальним апаратом гендерної психології; гендером як соціально-біологічною характеристикою людини;

- характеризувати гендерні відмінності в культурі як результуюча біологічних впливів та особливостей соціалізації у дитинстві;

- виявляти погляди В.А.Геодакяна про роль статей у передаванні та перетворенні генетичної інформації; концепції М.Мід про культурну детермінацію статей;

- розкривати концепції Е.Іґлі про механізм взаємодії біології і культури; І. Кон про обумовленість статевих відмінностей розподілом соціальних ролей;

- використовувати отримані знання в майбутньому на практиці, при написанні наукових робіт.

 

Оволодіння студентами змістом зазначених тем є підготовкою для подальшого використання гендерної психології у подальшій професійній діяльності і досягається за допомогою вільного користування студентами необхідних для курсу джерел та літератури.

Основними формами навчання є: лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів, яка передбачає виконання самостійних теоретичних та практичних завдань за індивідуальним зразком.

Програма побудована за вимогами кредитно-трансферної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною системою (ECTS).

5. Матеріали щодо активації студентів під час проведення лекції (питання, здачі, проблемні ситуації тощо).

6. Загальне матеріальне та методичне забезпечення лекції:

- навчальні приміщення;

- обладнання;

- устаткування;

- ілюстративні матеріали.

7. Матеріали для самопідготовки студентів:

а)з теми викладеної лекції (література, питання, завдання, тестові завдання);