Гендер як соціально-біологічна характеристика людини.

Тема 4. Пояснення статевих відмінностей з позицій еволюційної психології та культурального підходу. - 2 год.

Актуальність теми. Обґрунтування теми.

Дослідження особистісних і когнітивних характеристик, морфофізіологія і особливостей розвитку об'єктивно свідчать про існування відмінностей між статями, а крос-культурний аналіз вказує на високу ступінь їх універсальності незалежно від соціоекономічних умов. Що ж лежить в основі виявлених відмінностей між представниками обох статей? Для відповіді на це питання в

гендерної психології залучаються різні гіпотези, які умовно можна віднести до двох категорій. «Соціокультурні» гіпотези (соціального досвіду, гендерної соціалізації, культуральна, соціальних ролей, соціальних очікувань та ін.) припускають, що психологічні і поведінкові відмінності між статями є результатом виховання, при якому відбувається формування моделей поведінки відповідно до чинних в тій або іншій культурі гендерним стереотипам. «Біологічні» гіпотези (генетичні, гормональні, будови мозку і ін.). Пояснюють відмінностіміж чоловіками і жінками біологічними факторами.

2. Цілі лекції:

- навчальні:

- ознайомити студентів із гендером як соціально-біологічною характеристикою людини; концепцією Е.Іґлі про механізм взаємодії біології і культури; гендерними відмінностями в культурі як результуюча біологічних впливів та особливостей соціалізації у дитинстві; поглядами В.А.Геодакяна про роль статей у передаванні та перетворенні генетичної інформації; про обумовленість статевих відмінностей розподілом соціальних ролей; концепцією М. Мід про культурну детермінацію статей.

- виховні:

виховати любов до психологічної професії, формування ідеалу практичного психолога на основі яскравих прикладів життя відомих психологів і формування основ психологічної майстерності.

План та організаційна структура лекції.

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі у ступенях абстракції	Тип лекції. Обладнання лекції.	Розподіл часу

І. 1. 2. ІІ. 3. ІІІ. 4. 5. 6. 7.	Підготовчий етап. Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації. Основний етап. Викладення лекційного матеріалу за планом: 1. Гендер як соціально-біологічна характеристика людини. 2.Концепція Е.Іґлі про механізм взаємодії біології і культури. 3.Гендерні відмінності в культурі як результуюча біологічних впливів та особливостей соціалізації у дитинстві. 4.Погляди В.А.Геодакяна про роль статей у передаванні та перетворенні генетичної інформації. 5.Концепція М. Мід про культурну детермінацію статей. Заключний етап. Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідготовки. Список літератури, питання, завдання.	І. ІІ. ІІІ.	У відповідності з виданням: «Методичні рекомендації щодо планування, підготовки та аналізу лекції». Список літератури, питання, завдання.	5% 85 – 90% 5%

4. Зміст лекційного матеріалу:

- структурно-логічна схема змісту теми:

1.Перевірка рівня підготовки до заняття.

2.Обговорення: Пояснення статевих відмінностей з позицій еволюційної психології та культурального підходу.

3.Самостійна робота з тестовими завданнями.

4.Висновки заняття.

Текст лекції.

Гендер як соціально-біологічна характеристика людини.

У психології гендер - це соціально біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік» і «жінка». Гендер - поняття, розглядається сучасної соціологією як протилежне поняттю біологічної статі людини. Відмінність полягає в тому, що біологічна стать «видається» людині ще до народження, і змінити його неможливо, якщо тільки за допомогою хірурга. Гендер ж - це весь поведінковий комплекс, притаманний чоловікам і жінкам. Гендер може змінюватися в ході історичного розвитку суспільства. Саме поняття «гендер» виникло, коли вчені виявили, що біологічна стать мало впливає на соціальні ролі чоловіків і жінок. В результаті з'явилося визначення гендеру - це сукупність соціальних і культурних норм, які суспільство наказує виконувати людям залежно від їх біологічної статі. І чоловіки, і жінки, що живуть в суспільстві, повинні виконувати свої гендерні ролі, яку їм приписав це суспільство. Природно, в різних суспільствах і ролі будуть різними. Таким чином, гендер - це соціальна модель людини, яка визначає його положення в суспільстві.

Протягом всього часу існування гендерної психології роками накопичувалися хибні уявлення про гендер. І цим матеріалом, хочеться спростувати ці уявлення. Часто вживане вираз «протилежну стать» є всього лише одним із прикладів широко поширеного уявлення, що один гендер значно відрізняється від іншого. В опитуванні Геллапа, проведеному в 1993 р, 65% опитаних заявили, що, навіть не беручи до уваги чисто фізичні відмінності, чоловіки і жінки докорінно відрізняються один від одного (Newport, 1993). Однак в цій книзі показано, що гендерні відмінності далеко не настільки великі, як наше суспільство змушує нас думати. Вони не виявляються в таких важливих областях, як пам'ять, інтелект, творчість, аналітичні здібності, здатність керувати і особистісні якості. Невеликі відмінності знаходять в окремих вербальних, математичних здібностях і просторовому мисленні, але навіть коли гендерні відмінності, пов'язані з когнітивними здібностями, все-таки виявляють, вони досить незначні, складаючи в середньому приблизно 5-10%. Дослідження гендерних відмінностей в емоціях, емпатії, агресії, альтруїзмі і здатності впливати на інших показали, що відмінності не тільки малі, а й значною мірою залежать від гендерних норм, характерних для досліджуваної ситуації.

Існує три взаємопов'язаних причини, що обумовлюють те, чому ми вважаємо, що гендерні відмінності більш значні, ніж вони є насправді. По-перше, наше суспільство постійно звертає нашу увагу на гендер і проголошує тисячею різних способів, що чоловіки і жінки не схожі один на одного. По-друге, підкреслення нашим суспільством гендерних особливостей сприяє розвитку гендерних схем. Подібне когнітивне поділ на категорії впливає на інформаційні процеси, в результаті чого ми частіше помічаємо, запам'ятовуємо і переробляємо ту інформацію, яка узгоджується з нашими гендерними очікуваннями. Тим самим ми схильні помічати і пояснювати поведінку таким чином, який підкріплює наші уявлення про гендерні відмінності. По-третє, більшість соціальних ролей виповнюється головним чином або одним, або іншим підлогою. Жіночі ролі, як правило, вимагають інших моделей поведінки і навичок, ніж чоловічі ролі. В результаті створюється враження, що обидва гендеру дуже сильно різняться між собою. Подання, що гендерні відмінності обумовлені фундаментальними біологічними відмінностями, не викликає подиву, якщо враховувати ті сигнали, які ми отримуємо з навколишнього нас культурного середовища. Це фактор, що доповнюється стурбованістю сексуальними стосунками, яка привертає нашу увагу до анатомічних / біологічним відмінностям між гендером, робить біологічну атрибуцію гендерних відмінностей більш когнітивно доступною і вірогідною. Соціальні дані про гендерні відмінності є для більшості людей менш когнітивно доступними. Однією з важливих задач цієї книги є демонстрація того, що відмінності між статями часто обумовлені сексуально сегрегованого соціальними ролями і диференційованої соціалізацією, а не біологічними причинами. Ми починаємо соціалізувати наших дітей по-різному з раннього віку в залежності від їх статі і прищеплюємо чоловікам і жінкам різні очікування протягом усього їхнього життя. Той факт, що гендерні відмінності в таких областях, як агресія, альтруїзм, емоції і емпатія, залежать від гендерних норм соціальної ситуації і що гендерні відмінності зменшуються в міру того, як змінюються соціальні інститути, також вказує на ту велику роль, яку соціальні фактори відіграють у формуванні гендерних відмінностей. Хоча і вірно, що гендерні ролі можуть спочатку виникати в силу статевих відмінностей у фізичних можливостях і здатності жінок годувати немовлят, ці відмінності не виправдовують то диференційоване ставлення до чоловіків і жінок, яке має місце в сучасному суспільстві. Наприклад, на відміну від чоловіків, жінки рідко займають владні посади в нашому суспільстві, однак немає свідчень, що чоловіки краще виконують роль лідерів, ніж жінки. Гендерні відмінності в когнітивних здібностях також не настільки значні, щоб виправдовувати підготовку чоловіків і жінок до різної професійної діяльності. Перефразовуючи Хаббарда (Hubbard, 1990), можна сказати, що здібності людей виконувати соціально корисні завдання, виховувати дітей і встановлювати позбавлені експлуатації, взаємно прийнятні відносини обмежуються НЕ біологічними факторами, а дискримінаційної економічної і соціальної практикою.

Бем (Bem, 1993) пише, що, навіть якщо жінки і чоловіки і розрізняються біологічно в плані своїх здібностей і нахилів, ці відмінності не здатні виправдати ті різні ролі, які вони виконують в суспільстві. Наприклад, зауважує вона, якщо з'ясовується, що жінки мають кращі виховними якостями, ніж чоловіки, тоді їм слід було б бути психіатрами, а не секретарками. І навіть якщо чоловіки наділені великими математичними здібностями, ніж жінки, це, вказує вона, не пояснює, чому величезна кількість жінок, що мають явну схильність до математики, не роблять професійну кар'єру, яка відображатиме цю схильність. Навіть ті, хто вважає, що окремі гендерні відмінності викликані біологічними відмінностями між статями, визнають, що невірно на підставі цього робити висновок, ніби відмінності неминучі. Так, Холперн (Halpern, 1992) зауважує, що приписування статевих відмінностей біологічних факторів часто наводить людей на думку, що відмінності неминучі, тоді як в дійсності це не означає, що дані відмінності великі, що їх не можна усунути за допомогою навчання або що психосоціальні змінні також не грають певну роль.

Питання виховання дітей більш складний, оскільки факт виношування жінкою дитини і годування його грудьми наводить на думку, що, на відміну від чоловіка, їй самою природою уготовано здійснювати догляд за дитиною. Однак, хоча наявність молочних залоз і робить жінку здатною годувати дитину, це не наділяє її таємним знанням того, як слід дбати про дитинку чи виховувати його (всі ми знаємо чимало людей, які можуть служити підтвердженням). Моделей поведінки, пов'язаних з доглядом за дітьми, можна навчитися, і чоловіки здатні опановувати ними нарівні з жінками. Хоча народження немовляти і годування його грудьми сприяє виникненню прихильності між ним і матір'ю, немовлята можуть і будуть прив'язуватися до батьків, які беруть участь у догляді за ними, і батьки, які доглядають за своїми маленькими дітьми, також відчувають більш сильну прихильність до них.

Філософ Рейчелз (1993) відстоює простий і представляється ймовірним принцип рівності або рівного ставлення: до людей слід ставитися однаково, якщо між ними немає жодних відмінностей, які виправдовували б різницю в ставленні до них. Ідеї Рейчелза дуже добре узгоджуються з одним з основних положень цієї книги. Це положення полягає в тому, що наше диференційоване ставлення до гендеру не має виправдання і гендерні стереотипи, які ми використовуємо для виправдання таких своїх дій, не витримують критики, якщо піддати їх уважного вивчення. Рейчелз (1986) стверджує, однак, що морально виправдано ставитися до людей по-різному, коли мають місце реальні відмінності між ними, і я визнаю, що певні незначні відмінності у ставленні можуть знайти собі виправдання, якщо вони базуються на реальних відмінностях між статями. Наприклад, я вважаю, що може бути виправданим обладнання роздільних кімнат відпочинку в громадських місцях і надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю. Але ми не можемо виправдати безліч інших ситуацій, коли до чоловіків і жінок ставляться по-різному.

... Той факт, що поділ обов'язків між чоловіками і жінками колись сприяло виживанню сім'ї, не означає ні те, що цей поділ якимось чином генетично обумовлене, ні те, що ці схеми грають в сучасному світі якусь роль з точки зору виживання. Я також показала, що навіть якщо існує якийсь біологічний базис людської поведінки, ми не повинні дозволяти йому визначати наші цінності. Це дуже важливі положення, оскільки вони припускають, що гендерна нерівність, гендерні відмінності і пов'язані з підлогою соціальні ролі не є неминучими біологічними даностями і можуть бути змінені за рахунок перетворення соціального контексту. Роздільність гендерів виникає з: пов'язаного з підлогою поділу обов'язків; уявлень, що гендерні відмінності сприяють кращому пристосуванню жінок і чоловіків до різної діяльності; різного способу життя чоловіків і жінок, обумовленого гендерними ролями. Гендерна нерівність проявляється в більш низькій оплаті праці жінок, їх більш низький статус, а також непропорційному розподілі обов'язків по дому і догляду за дітьми навіть в тому випадку, коли працюють обоє з подружжя. Гендерно-справедливе суспільство вимагає, щоб ми відмовилися від уявлення, що традиційний поділ обов'язків між статями є природним і незмінним (Okin, 1989). Коли в 1993 р в ході опитування Геллапа американців запитували, чи згодні вони з тим, що «для суспільства, як правило, краще, якщо чоловік працює поза домом, а жінка піклується про дім і сім'ю», 43% відповіли «так», а 56% - «ні» (Newport, 1993). Хоча люди часто вважають, що багато соціальних проблем, такі, як підліткова вагітність і молодіжні злочинні угруповання, викликані змінами в традиційних гендерних ролях, наприклад тим, що жінки стали працювати поза домом, нереально очікувати, що відбудеться повернення до традиційних ролей. Хоча деякі люди будуть рятувати за збереження цих ролей, вказуючи на їх корисність («Так було завжди, а значить, це виправдано»), такі доводи помилкові. Традиція сама по собі не є хорошим виправданням збереження чогось, а уважне вивчення традиційних ролей показує, що вони більше не задовольняють нашим запитам. До того ж те, що багато людей в США вважають традиційним розподілом обов'язків (наприклад, чоловік є годувальником, а жінка - матір'ю-домогосподаркою і помічницею), насправді відносно недавня тенденція (Lips, 1991).

Як ми вже з'ясували, економічні реалії, поряд з бажанням багатьох жінок трудитися поза домом, припускають, що більшість жінок з дітьми зайняті на виробництві повний робочий день. У 1987 р. тільки 34% жінок повідомили, що їх ідеальним способом життя є ситуація, коли вони одружені і їм не доводиться трудитися повний робочий день (Gallup Report, 1987). Дійсно, незважаючи на напругу, яка може бути пов'язано з виконанням безлічі соціальних ролей (працівниця, дружина, мати), жінки, швидше за все, будуть продовжувати працювати поза домом, оскільки вони мають потребу в грошах, соціальних контактах і / або почутті самореалізації, яке дає робота поза домом. На даний момент жіноча зайнятість - це скоріше даність, ніж якесь незвичайне явище (Crosby, 1987, 1991; Zigler & Lang, 1990). Як зазначалося раніше в цьому розділі, збереження традиційних ролей в будинку породжує проблеми у відносинах між чоловіками і жінками, зменшує участь батьків у сімейному житті та спілкуванні з дітьми і може сприяти появі «скляної стелі». У розділі 4 обговорювалися проблеми, породжувані традиційної чоловічою роллю. Вони включають в себе: збіднення відносин між подружжям, зменшення соціальної підтримки, фізичні проблеми, викликані перевтомою на роботі, насильство в сім'ї і ризиковану поведінку. Зростання населення, механізація виробництва та економічні кризи призводять до того, що чоловікам стає все більш небезпечно визначати свою цінність з точки зору своїх фінансових можливостей. Наполягати на цьому визначенні чоловічих якостей - значить прирікати більшість чоловіків на невдачу, а суспільство - на необхідність відчувати на собі компенсаторні реакції з боку чоловіків. Коротше кажучи, в сучасному суспільстві традиційні ролі, мабуть, перестали працювати належним чином.

Ще одним проявом застарілості традиційних ролей є розлучення. Приблизно 40% дітей у віці до 10 років живуть з батьком, що знаходяться в розлученні. Як ми помітили раніше, більшість дітей взагалі не бачать своїх батьків протягом перших трьох років після розлучення. Після розлучення рівень життя дітей і їхніх матерів серйозно знижується (на 73%), в той час як рівень життя розлучених чоловіків, як правило, зростає (на 42%) (Clarke-Stewart & Bailey, 1990). Це відбувається тому, що законодавча система не вимагає, щоб допомога дитині була досить вагомою і дозволяла дітям або їхнім матерям мати рівень життя, рівний рівню життя батька, якому не доводиться опікати дитину. Жінки зазвичай не можуть заповнити цю різницю, оскільки отримують меншу заробітну плату, і так як вони часто відмовляються від роботи і отримання освіти заради виховання дитини, то не можуть отримати після розлучення добре оплачувану роботу.

Ще однією проблемою є відсутність недорогого якісного нагляду за дітьми. Окин (Okin, 1989) вказує на несправедливість ситуації, коли жінки і діти страждають в економічному відношенні набагато більше, ніж чоловіки, через сформована практика розподілу обов'язків, прийнятої за взаємною згодою обома батьками (жінка залишається весь час вдома, а чоловік заробляє гроші). Вона каже, що одним з переваг товариства з більш рівноправними відносинами між гендером може бути те, що розведені батьки, які брали рівну участь у вихованні своїх дітей, стануть частіше бачитися з ними і надавати їм більшу фінансову підтримку. Крім того, якщо жінки не відмовилися від отримання освіти та професійної кар'єри лише в силу того, що вони вийшли заміж або завели дітей, вони опиняться в більш сприятливих економічних умовах в разі розлучення. Негативні наслідки розлучення можуть бути зведені до мінімуму, так як чоловік та жінка вирішуватимуть більше загальних питань і в результаті збережуть міцніші і змістовні відносини.

Виховуючи своїх дочок і синів по-різному, ми також надаємо їм погану послугу, що не готуючи їх до тих різним ролям, які їм, швидше за все, доведеться виконувати, і обмежуючи їх професійний вибір. Мені пригадується один комік, який сказав, що іграшки та ігри дівчаток вчать нас хоч чогось корисного: ставши дорослим, він ніколи особливо не шкодував про те, що не вміє бити по бейсбольному м'ячі. Світ також став би більш гармонійним, якби чоловіки і жінки мали як традиційно жіночими якостями емпатії і уваги до оточуючих, так і традиційно чоловічими якостями впевненості та незалежності - іншими словами, якби соціалізація людей була спрямована на їх велику андрогинность. Про андрогинности ми говорили в главі 1. Згадаймо, що Бем (Bem, 1975) припустила, що людина з андрогінними характеристиками міг би функціонувати більш ефективно і в більш різноманітних умовах, ніж людина, що володіє більш традиційними чоловічими або жіночими якостями. У своїх більш пізніх роботах Бем (Bem, 1981) попереджає, що концепція андрогінності як і раніше передбачає, що деякі бажані якості є «чоловічими», а деякі - «жіночими» і що саме це розмежування породжує гендерні схеми і проектує гендерну приналежність на ситуації, які не мають з нею нічого спільного. Ідеальною ж є така ситуація, коли емпатія, увагу до оточуючих, впевненість і незалежність розглядаються як цінні риси особистості, але зв'язуються при цьому не з жіночністю або мужністю, а з загальнолюдськими якостями.