Одержувані в результаті цих випробувань показники використовуються для вирішення конкретних, спеціальних завдань.

До методів оцінки властивостей міцності плівки відносяться:

- вимірювання межі міцності плівки при розтягуванні,

- відносне видовження при розриві,

Модуль пружності і механічне зношування.

Ці параметри не являються константами, оскільки залежать від температури, тривалості дії деформуючої сили, швидкості і виду деформації.

Міцність полімерних плівок залежить від їх структури і тому є неоднорідною в різних напрямках. У машинному напрямку вона може в декілька раз перевищувати міцність у поперечному. Міцність залежить і від товщини: чим товстіша полімерна плівка, тим вона буде міцнішою. На практиці суттєвий вплив на строк служби форм і окремих деталей поліграфічного обладнання має такий показник як зносостійкість.

Механічне зношування (стирання) – процес відриву і видалення частинок металу з поверхні тертя. Викликається кількість мікронерівностей, які залишаються в процесі обробки деталі. Стирання відбувається найінтенсивніше у початковий період роботи нової або відремонтованої машини, у так названий період обкатки. Чим грубіше оброблені поверхні деталей, тим інтенсивніше проходить стирання і тим більше зношування виникає в період приробки.

Необхідність відновлення деталей під час планових ремонтів в основному (до 80%) обумовлена зношуванням.

Тертя і зношування у вузлах і механізмах обладнання в залежності від домінуючих факторів, які мають місце в процесі експлуатації, представляє собою:

- механічну взаємодію, пружну і пужнопластичну деформацію, а також втручання поверхонь, що труться, які мають шорсткості;

- молекулярне зчеплення (адгезія) поверхонь, що труться внаслідок появи молекулярного силового поля поблизу мікро нерівностей поверхонь, що труться і недостатнього змащування;

Молекулярно-механічна взаємодія при взаємному упровадженні окремих мікро виступів поверхонь, що труться, а також за рахунок адгезійних сил молекулярного притягання і зчеплення взаємодіючих поверхонь.

По механічній теорії тертя і зношування причина виникнення ушкодження поверхневих шарів деталей у вузлах тертя пояснюється зачепленням і взаємним упровадженням шорстких поверхонь, що труться, які мають форму мікро виступів і впадин.

Зношування обмежує строк служби (технічний ресурс) поліграфічного обладнання і матеріалів (особливо форм) і приводить до погіршання критеріїв працездатності: втрати кінематичної точності механізмів; зниженню міцності сполучених деталей; підвищенню шуму і вібрацій за рахунок збільшення зазорів у працюючих передачах; повному вичерпуванні робото здатності деталей, що труться внаслідок великих стомлюваних напружень, які виникають в результаті циклічних перевантажень і, які приводять до прогресивно-зростаючого зношування.

Зношування буває різних видів, коротко про деякі з них.

Абразивне зношування. Такому зношуванню піддаються поверхні, на які попадають абразивні частинки. Під дією зовнішнього середовища відбувається зрізування (вицарапування) поверхневого шару, його багатократна пластична деформація, зминання окремих мікрооб`ємів. Інтенсивність зношування залежить від розмірів, форми і властивостей абразиву, а також від характеристики поверхонь тертя, тобто будови і структури полімеру. Зменшенню абразивного зношування можуть сприяти: старанне видалення відпрацьованої змазки, яка містить абразивні частинки, і регулярна її заміна свіжою;конструктивні зміни; установка кожухів і різного роду ущільнювачів, які запобігають попаданню у вузли тертя абразивних частинок; підвищення твердості зношуваних поверхонь. Абразивне зношування супроводжується турбохімічними процесами, ініціюючими деструкцію полімеру.

Окислювальне зношування. Воно відбувається при появі на поверхнях, що стикаються оксидних плівок, які руйнуються і знову утворюються в процесі тертя. Це зношування протікає при нормальних і підвищених температурах в умовах сухого тертя або недостатнього змащування. Підвищення температури сприяє утворенню окисних плівок, а вібраційне навантаження - їх руйнуванню.

Зношування внаслідок пластичної деформації. Це зминання поверхонь деталей і зміна їх розмірів під дією ударних навантажень. До деталей, що працюють в таких умовах, відносяться зубчасті колеса, сідла шарових клапанів, болти і зв’язані з ними втулки, штовхачі і кулачки. Пластичній деформації поверхонь тертя сприяють підвищена температура і пластична дія змазки. Місця контакту деталей відчувають всесторонньо об’ємно-напружене стискування, при якому навіть крихкі матеріали, деформуючись, ведуть себе як пластичні. Цим пояснюється значна пластична деформація таких крихких поверхневих шарів, як електролітичне хромове покриття або цементувальні шари на зубчатих передачах. Один з методів боротьби з цим видом зношування – підвищення твердості поверхонь тертя.