Способи поєднання зображувальної діяльності та мовлення.

Розвиток зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку є однією зі стрижневих проблем сучасної дошкільної лінгводидактики. Її актуальність зумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Комплексними заходами щодо всебічного розвитку і функціонування української мови», базовою програмою «Я у Світі», спрямованими на модернізацію дошкільної освіти, оновлення змісту, вдосконалення форм, методів та засобів навчання дітей рідної мови.
Зв’язне мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, воно позитивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвинутого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, встановлювати контакт з тими, хто її оточує, ініціювати власні ідеї, брати участь у різних видах дитячої творчості.
Важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення дошкільників посідає зображувальна діяльність. Її вилив на навчально-виховний процес дітей було розкрито в роботах педагогів-класиків (А.Я.Каменський, С.Ф.Русова, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський та ін.), психологів (Ю.А.Аркін, М.Я.Басов, П.П.Блонський, Л.С.Виготський, Н.Д.Виноградов, Д.Б.Ельконін, С.Л.Рубінштейн та ін.), сучасних педагогів (А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Т. Котик, Н.П. Сакуліна, В. Котляр, Т.С. Комарова, Л.М. Шульга, Н.А. Горошко, та ін.). Зазначимо, що проблема розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку завжди була в центрі уваги педагогічної науки і не є новою, але використання засобів зображувальної діяльності щодо розвитку мовлення розглядався лише у дослідженнях Гавриш Н., Котик Т. Дослідники доводять, що розвиток зв’язного мовлення дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт з довкіллям, формує і розкриває свій власний внутрішній світ, свій образ «Я» [2; 3].
Важливим засобом розширення уявлень, знань про навколишню дійсність і розвиток зв’язного мовлення дітей є сприймання різних видів образотворчого мистецтва – живопису, графіки, скульптури, змісту дитячих книжок тощо. Цей вплив посилюється тими почуттями, емоціями, пе6реживаннями, які супроводжують сприймання будь-якого виду мистецтва. У поєднанні з умілим педагогічним впливом ці засоби стають для дитини взірцями літературної мови, які діти переносять у самостійну мовленнєтворчу діяльність, використовують у сюжетних іграх, іграх – драматизаціях, дитячих концерта.
Тому завдання розвитку зв’язного мовлення займає головне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному навчальному закладі. Навчання зв’язного мовлення є водночас і метою, і засобом практичного опанування мовою.
Способи поєднання образотворчої діяльності та мовлення, художнього слова можуть виступати в таких формах, як словесне малювання, якщо педагог через сприймання поетичного тексту, пейзажної лірики показує дітям приклад художнього опису явищ природи, предметів та об'єктів довкілля. Наступним способом інтеграції образотворчої і словесної творчості є коментар зображеного, коли вихователь спонукає дітей до вербалізації власних художніх переживань, висловлення думок, які знайшли відображення в малюнках, картинках, репродукціях, що були вибрані дітьми.
Нерідко у процесі малювання діти супроводжують зображувальні дії активним мовленням, неначе акомпанують собі, доповнюючи те, що не може в силу технічних причин бути зображене на аркуші, стимулюють свої дії, розгортають ідеї. Мовленнєві дії дошкільника можна визначити як штрих-мовлення, що будується за законами, відмінними від зв'язного висловлювання. Посиленню інтересу до художнього слова сприяє також ілюстрування дітьми власних зв'язних висловлювань, які від того стають більш виразними, повними.
Варто зазначити, що художнє сприйняття, словесна творчість – головні складові компоненти образотворчо – мовленнєвої діяльності, в якій виконання та відтворення сприйнятих мистецьких творів супроводжується образним, виразним мовленням.
Таким чином використання засобів образотворчого мистецтва на уроці орієнтує дітей на міцне засвоєння базових питань змісту виховання, інтегрує знання, отримані з різних дисциплін, і, разом з тим, прискорює проникнення дітей у світ мистецтва і природи, націлює на продуктивну мовну діяльність.