Бойовий досвід у передвоєнні роки.

Бойовий шлях радянських повітрянодесантних військ почався в серпні 1939 року, коли 212 опдбр прийняла активну участь у розгромі 6-ї японської армії в районі Халхін-Голу. За подвиги, здійснені в цих боях, орденами і медалями СРСР було нагороджено 352 бійці і командири 212 бригади.

17 вересня 1939 року Червона Армія вступила до Польщі. У цьому поході брали участь 201, 204 і 214 повітрянодесантні бригади. В основному бригади перекидалися наземним шляхом. Лише декілька розвідгруп було висаджено в польських тилах парашутним способом. Під час цього походу в бойових умовах були випробувані способи десантування парашутних мішків з різними вантажами і парашутних бензобаків.

30 листопада 1939 року почалася "зимова" радянсько-фінська війна. Підрозділи повітрянодесантних бригад (201, 204, 214 опдбр) спільно із стрілецькими частинами брали активну участь у наступальних операціях, не маючи при цьому великих успіхів через різні причини.

214 опдбр залишалася резервом 15 армії і участі в бойових діях практично не приймала. Є неперевірена інформація, що в ході наступу на укріплені райони "Лінії Маннергейму" парашутним способом висадилися частини 201, 204 і 214 бригад на п'ять головних цілей та численні другорядні напрямки. Але на складній місцевості, в складних погодних умовах і без вогневої та авіаційної підтримки висаджені підрозділи були швидко виявлені фінськими частинами та знищені. Надалі у фінській війні десантники використовувалися лише як піхота, здійснюючи по тилах ворога зухвалі рейди на лижах (частини 201-ї опдбр). Треба визнати, що на той момент це були найбільш підготовлені і боєздатні частини зі всіх частин РСЧА, що діяли в зоні конфлікту.

Участь ПДВ у трьох військових конфліктах не змогла повністю виявити всі можливості цього роду військ. Як у Монголії, так і у Польщі та й Фінляндії десантникам довелося діяти в основному як звичайна піхота.

Проте вже літом 1940 року повітрянодесантні війська були задіяні у виконанні завдань, більш відповідних теорії застосування повітряних десантів. Під час введення військ Червоної Армії в країни Прибалтики, 16 червня 1940 року. 63 літаки ТБ-3 перекинули на аеродром під Шауляєм першу хвилю десанту чисельністю 720 чоловік. Десантники захопили аеродром та забезпечили умови для прийому другої хвилі посадкового десанту.

26 червня 1940 року СРСР під час Бесарабсько-Буковинського походу приймається рішення силами повітрянодесантних військ захопити мости через річку Прут. Відповідно до плану в повітрянодесантній операції були задіяні 201, 204 і 214 опдбр, а також авіаційна група (4 полки ТБ-3) у складі 136 літаків.

Повітрянодесантні бригади були зосереджені залізницею у вихідному районі десантування: Бориспіль, Скоморохи, Гоголеве, Калинівка. Протяжність маршруту від вихідного району до району десантування склала в середньому 350 кілометрів.

Вранці 29 червня 1940 року 204 опдбр провела десантування в районі Болграда в 12 кілометрах на північ від міста (по іронії долі з 1969 по 2004 роки в цьому невеликому українському місті розташовувалася 98 гвардійська Свірська повітрянодесантна дивізія, одна з найвідоміших повітрянодесантних дивізій Радянського Союзу та в подальшому 1 аеромобільна дивізія Збройних Сил України). Зранку в повітря піднялися 99 літаків ТБ-3 з десантом із 1436 чоловіками на борту та здійснили десантування особового складу на вибраному майданчику. При десантуванні в результаті нещасних випадків двоє десантників загинули і п'ятеро отримали переломи ніг. До вечора десантники узяли Болград під свій контроль, а наступного дня 1-й пдб бригади після невеликого бою зайняв місто Кагул і порт Рені.

Вранці 30 червня частини 201-ї опдбр були десантовані в районі Ізмаїла. 240 чоловік було висаджено посадковим способом, решта 509 чоловік десанту було викинуто на парашутах. За декілька годин Ізмаїл був взятий під повний контроль радянських десантників.

Десантування 29-30 червня 1940 року 201 і 204 опдбр, проведене в умовах, наближених до бойових, показало правильність теоретичних положень та організаційних розрахунків довоєнного часу щодо застосування великих повітряних десантів.

23 квітня 1941 року виходить цілком таємне Рішення ЦК ВКП (б) і СНК СРСР № 1112-459 сс, яке затверджує наказ "Про нові формування в Червоній Армії", де наказує сформувати до 1 червня 1941 року п'ять повітрянодесантних корпусів по три повітрянодесантні бригади в кожному. Загальна чисельність корпусу спочатку була визначена в кількості 8020 чоловік.

Типова структура бригад:

управління бригади;

4 парашутно-десантних батальйони;

артилерійський дивізіон;

школа молодших командирів;

розвідувально-самокатна рота;

тил бригади.

Чисельність бригади була визначена в кількості 2588 чоловік. Кожен парашутно-десантний батальйон мав у своєму складі 546 чоловік.

За десять днів до початку Великої Вітчизняної війни 12 червня 1941 року було створено Управління Повітрянодесантних Військ, яке очолив генерал-майор В.А. Глазунов. Начальником штабу ПДВ був призначений полковник П. Іонов.

На початок Великої Вітчизняної війни угрупування сил ПДВ включало наступні частини і з'єднання:

1 пдк Київського особливого військового округу, м. Житомир;

1 пдбр;

204 пдбр;

211 пдбр;

2 пдк Харківський військовий округ;

2 пдбр м. Ніжин;

3 пдбр м. Чернігів;

4 пдбр м. Конотоп;

3 пдк Одеського військового округу, м. Первомайськ;

5 пдбр;

6 пдбр;

212 пдбр;

4 пдк Білоруського військового округу, м. Пуховичи;

7 пдбр;

8 пдбр;

214 пдбр;

5 пдк Прибалтійського військового округу, м. Даугавпілс;

9 пдбр;

10 пдбр;

201 пдбр імені С.М. Кірова;

202 окрема пдбр ДВФ, м. Хабаровськ.

Таким складом радянські повітрянодесантні війська зустріли початок Великої Вітчизняної війни.