Директивою від 18 березня 1931 року Штаб РСЧА створює на базі 11-ї стрілецької дивізії Ленінградського військового округу позаштатний авіаційний моторизований десантний загін.
Цей перший експериментальний десантний загін був дислокований в Красногвардійське Ленінградської області та мав наступний склад:
стрілецька рота;
саперний взвод;
взвод зв'язку;
взвод легкових машин;
ескадрилья важкої бомбардувальної авіації (12 літаків ТБ-1);
корпусний авіазагін (10 літаків Р-5).
Загін отримав на озброєння дві танкетки Т-27, 3 бронемашини, 4 мотоцикли, 10 легкових і 16 вантажних автомобілів, а також 18 кулеметів (з них 4 станкових). За штатом загін мав 164 чоловіки особового складу.
У 1931 році вже було здійснено 621 стрибок з парашутом. Стрибало близько двохсот чоловік, з них чотири жінки. Окрім льотного складу і десантників, з парашутом стрибали 10 командирів частин різних родів військ, у тому числі і майбутній Маршал Радянського Союзу Будьонний С. М. – у той час слухач Військової Академії імені М.В. Фрунзе.
Вже у липні 1931 року з літака ТБ-1 проводиться перше випробувальне десантування на парашуті зразка техніки – пікап ГАЗ-А з безвідкатною гарматою ДРП. Проте в процесі десантування купол парашута порвався, а машина при приземленні отримала великі пошкодження.
5 січня 1932 року було прийнято рішення сформувати в Ленінградському, Московському, Українському та Білоруському військових округах штатні авіамотодесантні загони.
10 травня 1933 року в місті Пушкіно (Царське Село) силами бійців 3-ї авіадесантної бригади була побудована металева парашутна вежа заввишки 25 метрів. Це була перша в СРСР парашутна вежа.
Всього до кінця 1933 року СРСР в повітрянодесантних військах вже мав одну бригаду і 8 окремих батальйонів із загальною чисельністю особового складу до 8000 чоловік.
У 1934 році на маневрах Білоруського військового округу в тилу противника одночасно було висаджено 600 парашутистів. Десантники швидко знайшли і знищили штаб та вузол зв'язку умовного противника.
12 – 17 вересня 1935 року на маневрах Київського військового округу в районі Бердичева, Сквир і Броварів у присутності великої кількості закордонних військових аташе одночасно протягом 1 години 50 хвилин висадився десант із 1188 парашутистів. Після того, як десантники захопили площадку приземлення, негайно був проведений посадковий десант із 1766 чоловік з гарматами і автомобілями.
Військовий аташе Франції – генерал Луазо – після навчань заявив: "Парашутний десант великої кількості, побачений мною особисто під Києвом, я вважаю фактом, що не має прецеденту в світі".
А присутній на маневрах німецький військовий аташе полковник Курт Штудент зробив відповідні висновки і через три роки сформував у Німеччині перший парашутно-десантний підрозділ, який сам і очолив.
У 1936 році на маневрах Московського військового округу в районі міста В'язники був висаджений парашутний десант у кількості 2200 парашутистів, услід за яким проводиться ще й посадковий десант у складі 3000 чоловік з кулеметами і легкими гарматами. У червні 1936 року на навчаннях Московського військового округу в районі Виїзди викинули парашутний десант у кількості 2000 чоловік, а в районі міста Сейм – посадковий десант у кількості 3000 чоловік з важким озброєнням та технікою.
22 вересня 1936 року на маневрах Білоруського військового округу здійснюється висадка парашутного десанту в кількості 1800 чоловік. На цих же навчаннях повітрям на дальню відстань була перекинута 84-а стрілецька дивізія – 5272 людини з гарматами, броньовиками та легкими танками. Присутній на цих маневрах англійський генерал Арчібальд Уейвелл відверто заявив: "Я ніколи б не повірив в можливість подібної операції, якби не бачив її сам!"
30 грудня 1936 року вводиться в дію перший Тимчасовий польовий статут РСЧА, якій свідчив: "Парашутно-десантні частини є дієвим засобом для дезорганізації управління та роботи тилу противника. У взаємодії з військами, що наступають з фронту, парашутно-десантні частини можуть зробити вирішальний вплив на повний розгром противника на даному напрямку".
До літа 1938 року було затверджено рішення сформувати на базі наявних повітрянодесантних частин однотипні повітрянодесантні бригади у кількості шести окремих повітрянодесантних бригад:
201 опдбр Ленінградського військового округу, м. Пушкіно;
202 опдбр м. Хабаровськ;
204 опдбр Київського військового округу, м. Житомир;
211 опдбр Приморський край, н.п. Чернігівка;
212 опдбр Амурська область, н.п. Куйбишівка;
214 опдбр Білоруського військового округу, м. Мар’їна Гора.
Після переформовування всі повітрянодесантні бригади були передані в підпорядкування командування сухопутних військ. Кожна повітрянодесантна бригада за штатом мала 1689 чоловік особового складу і включала:
один парашутний батальйон;
один мотомеханізований батальйон;
артилерійський дивізіон.
У 1939 році при здійсненні показового стрибка з парашутом загинув один із родоначальників повітрянодесантних військ Я.Д. Мошковський.
У 1939 році змінилася організаційно-штатна структура повітрянодесантних бригад. Вони стали складатися з трьох бойових груп: парашутної, планерної та посадкової.
