Отже, вплив реклами, моди, идеології неформальних угрупувань, сімейних традицій, стандартів поведінки, прийнятих у різних верствах суспільства може як сприяти збереженню здоров’я індивіда, так і зашкодити йому. Такі соціальні чинники як урбанізація, зміна режиму та умов життя внаслідок модернізації соціуму, підвищення темпів соціальної диференціації, зростання інтенсивності соціальних контактів, повторювані стресові ситуації при звичайних адаптаційних можливостях індивіда стають дедалі більш впливовими та визначають стан здоров’я та тривалість життя як людини, так і соціуму.
Зі зміною паттернів здоров'я, хвороби й медицини, склалася потреба справлятися в основному з тими станами, які не дозволяють індивідам виконувати самостійну діяльність, розвивати інтелектуальний і фізичний потенціал, досягати внутрішнього відчуття благополуччя (інакше, мати гарне самопочуття). Участь медиків у вирішенні таких проблем означає відхід від традиційного ставлення до органічної патології й наближення до розуміння етіології станів у руслі психопатології й соціальної патології. На цьому етапі неоціненним є внесок соціологів у розуміння проблем соціального здоров'я.
Загальними чинниками суспільного та індивідуального здоров'я в Україні є:
А) По-перше: стан екосоціальної системияк наслідок, насамперед
Чорнобильської катастрофи (так звані "хвороби забрудення");
Б) По-друге: соціально-економічна криза, через що відбувається значне зниження життєвого рівня і погіршення умов життя, спричиняючи фізичне та психічне виснаження (хвороби "неякісного споживання", "порушення санітарно-гігієнічних норм життя", "перевтома" тощо);
В) По-третє: нестабільність суспільства, перехідний його характер призводять до дезадаптації, а звідси зростання нервово-психічпого перевтомлення (хвороби "зворотньої інадаптації"). Все це є свідченням кризового стану індивідуального та суспільного здоров'я в Україні. Оскільки лише людина, як головний суб'єкт соціальної взаємодії, визначає існування суспільства, як специфічної соціальної реальності, а здоров'я є об'єктивною передумовою існування самої людини, то нагальною проблемою сьогодення с невідкладне вирішення проблем охорони здоров'я. Інакше це може призвести до загибелі суспільства як національної спільноти. Лише відродження здоров'я як загальнонаціональної цінності, як на індивідуальному, так і на загальнодержавному) рівні буде сприяти поступу нашого суспільства до загальноцивілізаційних висот.
Спосіб життя - це визначений, історично обумовлений тип поведінки, вид діяльності в матеріальній та нематеріальній сферах
Здоровий спосіб життя - це спосіб життя, при якому наявна повнота входження особистості в різні способи і форми діяльності, гармонійного поєднання соціального та біологічного в розвитку людини, ступінь соціально-біологічної адаптованості.
Категорії способу життя
| Економічна | Рівень життя |
| Соціологічна | Якість життя |
| Соціально-нсихологічна | Стиль життя |
| Соціально-економічна | Уклад життя |
Становлення медичної соціології й соціології здоров'я тісно пов'язане з досягненнями не тільки медичних наук (соціальна гігієна, епідеміологія, організація охорони здоров'я й ін.) і соціологічних (соціологія родини, соціальна робота, інвайронментальна соціологія, феноменологія й т.д), але й таких, як психологія, семіотика, культурологія, антропологія, економіка й ін.
Валеологія (від лат. vаlео - бути здоровим) - комплексна наука про здоров я, яка вивчає фізіологічні та психологічні можіивості людини закономірності їх розвитку, а також способи вдосконалення з метою укріплення фізичного, психічного та соціального здоров'я. Термін ввів І.І. Брехман. Близькою до валеології за методами та за вивченням проблем є санологія.
Санологія («санус» - здоровий) - наука про суспільне здоров я як суспільне багатство та потенціал суспільства щодо охорони, укріплення, примноження та збереження здоров’я. Термін ввів Ю.П. Лісіцин.
Профілактика - система діяльності направлена на охорону здоров 'я населення.
