Пластика -для журналіста, що активно працюють з аудиторією характерна така позанахил вперед відкритий контур рук, близька дистанція.

Інтерпретація пластики допомагає вчасно зрозуміти співрозмовника. Зазвичай прагнення піти від комунікації реалізується в наступних пластичних формах:

- поза уникнення (нахил назад, поворот голови в сторону, ухилення від візуального контакту, підняті плечі);

- поза пригніченості (опущені плечі, запала грудна клітка, втягнута шия, закритий контур рук і ніг);

- поза зрозумілості (розширена грудна клітка, плечі підняті. Тулуб прямий, піднята голова).

 

8. Одяг – має відповідати стилю, не повинен бути кричущим, занадто модним чи неохайним. Вибір одягу дає нам сигнал про те, наскільки людина прагне слідувати правилам, визначальним його соціальний статус, або виділятися в середовищі інших людей. У американців діловий стиль в одязі бізнесмена отримав назву Безік. Це вся класика ділового костюма переважно світло-сірого або темно-синього відтінку, стиль «принца Уельського» (велика клітинка), клубний стиль (темно-синій піджак з блискучими гудзиками). У Росії - свої традиції (згадайте малиновий піджак як атрибут «нового росіянина»). Важливо, що коли незабаром ми приписуємо іміджу функцію свого роду соціального ковпака, необхідно і в одязі прислухатися до думки соціуму.

 

9. Кольоровість в одязі має не менше значення, ніж стиль. Чоловіки позитивно реагують на жінку в рожевому або зеленому в ситуації побутового спілкування, і на жінку в коричневому, бежевому в ситуації ділового спілкування. Жінки позитивно реагують на чоловіка в білому в ситуації побутового спілкування, і на чоловіка в синьому в ситуації ділового спілкування. Традиційно діловим вважається бордовий, синій і сірий кольори ділових костюмів.

До проблем кольорових вирішень одягу у формуванні іміджу ведучого зверталися такі вчені, як: А. Джеф, К. Дядюн, Б. Калфед, В. Маргалик, В.Шепель. Вони висловили думку, що, підбираючи колір одягу, варто втриматись від надто світлих і надто темних фарб.Зокрема ЧЕРВОНИЙ – цей колір є специфічним щодо сприйняття людського ока, тому з ним треба бути обережним, бо може дратувати, особливо глядача, який себе погано почуває. ПОМАРАНЧЕВИЙ – як і червоний, дуже стимулюючий, проте швидко набридає, не бажано комбінувати з іншими кольорами. Його краще оминати. СИНІЙ – це колір легкості, невимушеності, який не загрожує. Чоловіки в костюмах темно-синього кольору виглядають досить ефектно. БІЛИЙ – найбільше підходить для сорочок і блузок, як колір верхнього одягу не прийнятий в ефірі. СІРИЙ – це дуже популярний колір для костюма. Журналісти одягнені в цей колір відчувають себе впевненими і солідними людьми. ЧОРНИЙ – надає впевненості не сміливим людям.

10. Хода. Швидка або повільна, по центру коридору або уздовж стіни, пряма, напролом або обережна, з обходом всіх зустрічних? Хто кого пропустить в дверях, хто кому поступиться на вузькій стежині? Всі ці питання не варто навіть коментувати. Їх інтерпретація в психології очевидна.

11. Посадка На краєчок стільця або розвалившись, як в кріслі? Строго на своєму місці або займаючи сумками, папками, рукою сусідні місця? Інтелігентно або з ногами на столі? Вільно або зі схрещеними руками і ногами? Прямо або зсутулившись?

12. Організація простору. Є поняття «дуга комфортної бесіди»: якщо між людьми менше 160 см, вони воліють розміщуватися один проти одного, якщо більше - поруч. Далі, необхідно враховувати особистий простір, яке було описано ще американським етнопсихології, засновником проксеміки - науки про просторове взаємодії між людьми - Едвардом Холом.

Але в організації простору має значення не тільки дистанція. Зверніть увагу на розташування предметів: між вами і співрозмовником не повинно бути бар'єру з речей - сумки, органайзера, монітора і т.д. Не рекомендується в інтерв'ю класти диктофон на траєкторії вашого контакту зі співрозмовником - краще трохи осторонь. Звичайно, характер спілкування обумовлений місцем дії (освітлення, температура, розташування меблів, речей, кольоровість). Але довірче спілкування вимагає замкнутого простору.

13 Комунікація. З ким ми вітаємося? Кого уникаємо? «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу. Хто ти». Не випадково на багатьох заходах (конференціях, корпоративних вечірках, нарадах і т.д.) кар'єристи прагнуть підійти і переговорити з лідерами, з особистостями високого статусу. Причому поговорити так, щоб решта бачили. Ну а вже по тому, до кого звертається сам лідер, ми визначаємо «перших серед рівних». Аудиторія ж сприймає не тільки журналіста як такого, але і його «команду». За типом друкованого видання, телеканалу, радіостанції ми даємо характеристики тим чи іншим журналістам.

Типи іміджу у журналістиці:

Утішитель(лірик) – журналіст-батько. Позиція своєї людини.

Провокатор(агресор) – журналіст-дитина. Позиція я то знаю, хто ви такий.

 

Арбітр(аналітик) – журналіст-дорослий. Головне – не наші відносини, а пошук істини.

 

ХАРИЗМА – (подарунок, наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і беззастережну віру в її можливості) це якість особистості, завдяки якій ця особистість оцінюється як приклад для наслідування.

 

Основні ознаки або моделі формування харизми:

1. Чужинець – той хто невідомий прийшов з боку. Він невідомий, не вивчений, незрозумілий, тому до нього треба прислухатися, придивлятися. Суть людина появляється з своєю ідеєю і раптово зникає не до кінця розкривши цю ідею.

 

2. Дивний – з психічними чи фізичними дефектами. Людина йде до своїй мети не зважаючи ні на що. Тобто, журналісти зосереджені на одній темі і впевнені в тому, що роблять свою справу якісно. Цією формою володіють лише ті журналісти, які глибоко копають свою тему.

 

3. Клоун(шоумен) – людина карнавалу, їй властива динамічна поведінка, ораторська майстерність. Вона яскрава і незвичайна.

 

Сьогодні дослідники телебачення виділяють три типу харизматичних особистостей, що співвідносяться з моделями їх формування:

1. Герой. Відрізняється агресивною формою поведінки. Сміливий, наполегливий, безапеляційний, але при цьому говорить саме те, що хоче почути глядач. Образ ідеалізується до рівня недосяжного ідеалу.

2. Антигерой. Проста людина, один з нас, але з важливого в контексті передачі параметру трохи краще середнього представника аудиторії. Він сприймається як свій і одночасно як той, на кого ми можемо рівнятися. Це цілком досяжний ідеал.

3. Містична особистість - зовні чужий глядачеві, відсторонений, без передісторії, незвичайний, незрозумілий, непередбачуваний, мінливий.

 

Список літератури:

1. Абдульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абдульханова-Славская. - М.: Наука, 1980. 2. Андрєєва Г.Н. Соціальна психологія - М., 19963. Браун Л. Имидж - путь к успеху / Л. Браун. - С-Пб., 1996.

4. Гуревич П.С. Приключения имиджа: Типология телевизионного образа и парадоксы его восприятия / П.С. Гуревич. - М., 1991.

5. Почепцов Г.Г. Имидж: от фараонов до президентов. Строительство воображаемых миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшнз / Г.Г. Почепцов. - Киев, 1997.

6. Свитич Л.Г. Профессия: журналист / Л.Г. Свитич. - М., 1996.

7. Свитич Л.Г. Феномен журнализма / Л.Г. Свитич. - М.: Факультет журналистики МГУ, 2000.

8. Смирнов С. В. Формирование творческой личности журналиста // Логос. Общество. Знак/Отв. ред. Б. Я. Мисонжников. СПб., 1997. С. 117.