Існують і інші типології особистостей, більш-менш представлені в журналістиці.

Так, якщо для репортера провідного ТБ вкрай бажано бути екстравертом, сангвініком або холериком, то публіцист може мати будь-який тип особистості та темпераменту. Для репортера і ведучого ТБ властиве домінування зорової та слухової пам'яті, аналітику - логічної, публіцисту - образної.

Преса - особлива сфера діяльності журналіста, яка включає в себе безліч дрібніших спеціалізацій. Скажімо, ви співробітник щоденної міської газети. Відповідно ви вчитеся працювати дуже оперативно, в основному пишете нотатки, репортажі, звіти, можете - кореспонденції. Ви культивуєте певні джерела інформації, що відповідають тематиці, якій займаєтеся в газеті: встановлюєте з ними добрі стосунки, чините дрібні послуги, вітаєте зі святами... Якщо ви володієте аналітичним складом розуму, то робота в такому виданні не тільки не навчить нічому для вас корисного, але і не принесе ніякого задоволення (крім, можливо, матеріального). Зате (за умови наявності споконвічних моральних засад) напевно навчить обережності поводження зі словом.

Інший приклад - ви працюєте в діловій пресі. На будь-який факт або подію ділової журналіст зобов'язаний дивитися очима свого читача: менеджера або фінансиста, фахівця з нерухомості або персоналу. Відповідно підбір тематики та кут її освітлення. Стиль письма в діловому виданні суворий так само, як діловий костюм: ніяких словесних рюшів і оборок, недомовок і двозначностей. Ставлення до точності і вивіреності інформації - максимально суворе.

Ким би ви не працювали на радіо - коментатором, оглядачем, автором програми, або просто репортером, - вам необхідно використовувати людську уяву з його досконалою, незмінною художньою фантазією. Все, що людина чує по радіо, видається їй до такої міри типовим у своїй красі або неподобство, настільки своєрідним, конкретним і сповненим життя, що це може бути тільки межею мрій для інших типів ЗМІ. Тому для журналіста, що працює на радіо, принципово важливо володіти особливим, розвиненим образним мисленням. Уміння створити звуковий образ, поєднувати елементи мови, музики, шуму так, щоб викликати у слухачів яскраві асоціації і сформувати уявлення про реальну подію, характер людини - обов'язкова якість для журналіста.

Уміння взаємодіяти з людьми, працювати в команді бажано і для телевізійника. Тележурналіст невіддільний від людей, без яких немислимо зробити сюжет чи програму на телебаченні - в першу чергу режисера, оператора, освітлювача, звукорежисера, відеоінженера, а також свого головного редактора, стиліста... Успіх зйомки залежить навіть від водія. Тому важливо відкинути монополістської мислення газетяра і вміти допускати в свою творчість інших творців.

Як правило, представники, що працюють в цьому типі ЗМІ, володіють такими якостями як честолюбство, телегенічність, цілеспрямованість, енергійність, діловитість. Далі, телевізійнику важливо мати таку якість, як розподіл уваги: при написанні тексту враховувати можливий відеоряд». Текст, як закадровий, так і в кадрі, повинен вигідно підкреслювати і обігравати «картинку», доповнювати її і змушувати правильно звучати. Особливо важливою розподіляється уваги стає в ситуації прямого ефіру.

Багато чого залежить і від того, в створенні якої конкретно телепрограми ви берете участь. Так, найбільш виражені риси «типового тележурналіста» молодіжної редакції - це радикалізм, нетрадиційність поглядів, гнучкість мислення, слабка керованість своїми вчинками, товариськість, скептичність і навіть цинізм, заглибленість у себе, мрійливість, дисциплінованість, стійкість до перешкод.

 

 

ТЕМПЕРАМЕНТ

Співвідношення індивідуальних властивостей особи, пов’язаних з динамікою психічної діяльності.

Серед журналістів є і холерики (активні, сильні, але неврівноважені люди), меланхоліки (ранимі, що глибоко переживають, але мляво сприймають оточення), флегматики ( незворушні, урівноважені, володіють постійністю ), сангвініки( їх більшість)(мають хорошу реакцію, легко відгукуються на те, що відбувається навколо, швидко справляються з неприємностями, якими рясніє репортерська робота).

ХАРАКТЕР

 

Сукупність сталих індивідуальних особливостей, які виявляються в її діяльності і поведінці, ставленні до інших людей, до праці, до самого себе.

 

Типи характеру за К. Леонградом:

1. Демонстративний тип – характерними рисами є витіснення зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я», прагнення завжди бути в центрі уваги, завищена самооцінка, приймають бажане за дійсне.

 

2. Педантичний тип – інертність психічних процесів, схильність грузнути в дрібницях, складно приймають рішення. В спілкуванні однаковий настрій, надійні та сумлінні у справах.

 

3. Застряглий тип – злопам’ятність прагнення відстоювати свою точку зору не враховуючи нічиєї точки зору.

 

4. Збудливий тип – характерною є схильність до вибуху емоцій.

 

 

- гіпертивний тип – людям притаманний високий рівень оптимізму;

- дистимічний тип – характерна песимістична спрямованість особистості, фіксація на похмурих сторонах життя;

- тривожний тип – високий рівень тривожності, розвинений комплекс неповноцінності;

- циклотимічний тип – схильність до невмотивованих різких змін настрою протягом короткого часу;

- езальтований тип – характерний великий діапазон емоційних станів, вони захоплюються чимось радісним і легко впадають у відчай;

- емотивний тип – чутливі та вразливі люди, що відзначаються глибиною переживань у галузі тонких емоцій;

- екстравертований тип – люди відкриті до всякої інформації, готові вислухати і надати допомогу кожному хто до них звертається, товариські, балакучі;

- інтровертований тип – низька контактність, замкненість, відірваність від реальності, схильність до філософування.

 

Імідж – штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об’єкта, особливо особи.

Функції іміджу:

o ф-ція психічного захисту – деякі вчені визначають імідж як систему корисної брехні;

o ф-ція соціальної ідентифікації – ранжування людей по престижу. В журналістиці це дозволяє реалізувати професійну роль, підкреслити своє положення в конкретній ситуації.

 

Базовий набір іміджу:

1. «начальник» -ми спілкуємося зі старшими. Тактика – скарга.

 

2. «ділове спілкування» -задіяний механізм копіювання. Тактика – агресія.

 

3. «розвага» -прагнення до самопрезентації. Спілкування в незнайомій компанії. Тактика – реклама.

 

4. «принц або принцеса» -рідко використовується. Вибудовується як правило до представників протилежної статі. Тактика – копія, що ставить перед собою завдання відповідати очікуванням іншої людини.

Рівні іміджу:

1. Погляд – важливо тримати контакт очей. Ми досконало володіємо більшістю з їх, проте слабо можемо контролювати цей аспект іміджу Журналіст має контролювати відкритість погляду і спрямованість його на співрозмовника. Між тим погляд зумовлює багато в чому інтерес аудиторії до гостя в студії, до теми. Він багато чого може розповісти про саму людину і про його ставлення до подій. Так, наприклад, тільки по напрямку погляду, по швидкоплинному звуженню або розширенню зіниць ми інтуїтивно визначаємо, чи цікава співрозмовнику ситуація спілкування. Як показують дослідження, для професійних телеведучих характерний вибір погляду «очі в очі», рідше - «збоку» і майже ніколи - вибір периферичного погляду.

 

2. Сенс промови -важливо щоб промова була актуальна і злободенна. Журналіст має говорити з аудиторією на її мові.

У будь-якому мовному спілкуванні розрізняють чотири фази. Початкова стадія - адаптація до майбутньої розмови. Потім розмова, заради якої відбувається зустріч. Третій етап - психологічна розрядка емоційної напруженості. І нарешті, те внутрішнє - частіше приховане - стан, в якому залишаються учасники після зустрічі.

 

3. Система пауз – пауза виконує кілька значущих функцій: фізіологічну (пов'язану з диханням), смислопроявну (дозволяє визначити кінець фрази, завершеність думки, логічного відрізка), структурну (дає можливість зрозуміти хід думки співрозмовника і можливий напрямок її розвитку, оцінити протяжність мовного відрізка, стилістику висловлювання), оціночну (характеризує важливість вимовного для людини, ступінь продуманості фрази, відвертість і спонтанність реакції, багато психологічні особливості людини).

Не випадково паузі приділяється настільки серйозну увагу у всіх видах діяльності, пов'язаних з комунікацією. Важливе значення має пауза в роботі журналіста. На етапі інтерв'ювання вона дозволяє дати перепочинок собі і співрозмовникові, а в ситуації роботи електронних ЗМІ - орієнтує аудиторію на конкретне сприйняття. У багатьох посібниках з інтерв'ювання зазначається, що чим більш досвідчений журналіст, тим більш тривалі його паузи. Можливо, це і не безумовна характеристика, однак є сенс до неї прислухатися, адже в цьому випадку пауза стає саме іміджевою характеристикою.

 

4. Інтонація – дає зрозуміти істинний сенс слів. Емоційні відтінки мови фіксують понад 20 інтонацій, які відображають найрізноманітніші почуття людини. Фальш в голосі дозволяє виявити фальш в сенсі слів. Велике значення вона має в привітанні і прощанні.

Підвищення гучності голосу зазвичай говорить про тривогу або подразненні, пониження гучності може бути ознакою невдоволення чи розчарування. Підвищений тон сигналізує про тривогу, знижений - про недовіру.

 

 

Запах – дуже потужний і діючий механізм конструювання іміджу. Неприємний запах сприяє припиненню спілкування. Дослідники визначають запахи, що сприяють спілкуванню(запах кави какао, полуниці, свіжоскошеної трави, запах дитинства). Як це наблизити, використання метафор наприклад ті що мають у собі такі вирази, як запах крові, гроші не пахнуть.

6. Міміка – Активно використовується в західній телевізійної традиції. Вважається, що кожна людина володіє «мімічним паспортом», що складається з 20 тисяч виразів обличчя. Лев Толстой у романі «Війна і мир» описав 97 варіантів усмішок.