Доцільність використання посередників при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.

Зміст і характер міжнародного обміну технологіями.

Міжнародний рух технологій — це обмін науково-технічними знаннями і виробничим досвідом, який може відбуватися на некомерційних (публікації у науково-технічних виданнях) і комерційних засадах.. Технологія – це наукові знання, які використовуються у виробництві. Це комплекс наукових та технічних знань щодо прийомів і методів виробництва, його організації та управління. Це наукові методи досягнення практичних цілей. У вузькому розумінні міжнародний трансфер технологій – це міждержавне переміщення на комерційних засадах або безповоротній основі конструкторських рішень, систематизованих знань та виробничого досвіду для виробництва товарів, використання процесу чи надання послуг, які включають управлінську діяльність і маркетинг, тобто передача технології в «чистому» вигляді. Міжнародні організації розглядають міжнародну передачу технології не як разовий захід, а як тривалий процес, що містить:

• відбір і придбання технології;

• адаптацію і освоєння придбаної технології;

• розвиток місцевих можливостей удосконалення технології з урахуванням особливостей національної економіки.

Технологія передається способами, які можна поділити на некомерційні і комерційні.

Способи некомерційної передачі технології:

• надання науково-технічної інформації, тобто поширення відомостей про технології через літературні джерела, патенти, інформаційні листи, стандарти тощо;

• проведення виставок, ярмарків, конференцій, симпозіумів;

• стажування спеціалістів;

• спільні фундаментальні науково-технічні розробки.

Всі вищеназвані способи спрямовані на широкомасштабний пошук місць впровадження технології. Некомерційні способи, як правило, передують комерційним способам передачі технології.

Способи комерційної передачі технології залежно від складності реалізації можна поділити на три групи:

1. Власне передача технології:

• виконання НДДКР за замовленнями;

• ліцензування;

• інжиніринг;

• закупівля зразків техніки для імітації;

• закупівля машин і обладнання;

• лізинг машин і обладнання.

2. Спільне розроблення і використання технології:

• координація НДДКР — взаємне інформування партнерів про плани науково-технічних розробок;

• кооперування НДДКР на договірній основі;

• спільне ведення НДДКР через залучення спеціалістів для роботи за кордоном чи організацію спільного колективу розробників.

3. Промислове кооперування та спільне підприємництво:

• у формі науково-технічного виробничого кооперування — спільного розроблення і спільного виробництва продукції в різних країнах;

• у формі спільних підприємств (СП).

Усі способи передачі технології в рамках окремої угоди можуть використовуватись у будь-якому поєднанні. Технологія передається двома каналами:

• внутріфірмовим;

• міжфірмовим.

Внутріфірмовий канал — це реалізація власних науково-технічних досягнень або зарубіжних досягнень в зарубіжних філіях фірми.

Міжфірмовий — це укладання ліцензійних, зовнішньоторгових, коопераційних угод про спільне підприємництво між незалежними компаніями в різних країнах.

Доцільність використання посередників при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.

Величезне число угод у міжнародній торгівлі здійснюється за допомогою посередників - торговельних фірм, організацій та фізичних осіб, що займають проміжне положення між виробниками товарів і послуг і їх кінцевими споживачами.

У загальному сенсі під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів і виконуваними за дорученням постачальника незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди і окремого доручення.

Основна мета використання посередників - Підвищення економічної доцільності та ефективності зовнішньоторговельних операцій. Незважаючи на витрати з оплати винагороди посередникам економічність операцій підвищується за рахунок наступних чинників:

* Залучення посередників підвищує оперативність збуту товарів, що сприяє збільшенню прибутку продавця за рахунок прискореного обороту його капіталу;

* Посередники, перебуваючи ближче до покупця, краще знають ринок і більш оперативно реагують на зміну його кон'юнктури, що дозволяє реалізовувати товар на більш сприятливих для експортера умовах, звільняючи його від багатьох турбот, пов'язаних з реалізацією товару;

* Залучення посередників створює можливість підвищити конкурентоспроможність товарів за рахунок скорочення термінів поставок і проміжних складів, кращого складування і зберігання товарів, передпродажного сервісу і технічного обслуговування, спеціального маркування, доукомплектації виробів в країні збуту відповідно до місцевих вимог;

* Посередники забезпечують для експортерів можливість відносно швидкого виходу на нові ринки, більш легкого доступу до покупців, дають можливість експортеру зменшити або усунути кредитні ризики, економити на бухгалтерських та канцелярських витратах, оптимізувати витрати на маркетинг, рекламу і т. П.;

* Посередники, завжди перебуваючи в більш тісному контакті з кінцевими споживачами товарів і послуг, є важливими постійними джерелами цінної первинної інформації про ринок

* При роботі через посередників, що спеціалізуються на масовому збуті певної номенклатури товарів, зазвичай виникає додаткова вигода за рахунок зниження витрат обігу на одиницю реалізованого товару.