Професійна діяльність зумовлює ознайомлення з термінами відповідної науки, оволодіння термінологічним мінімумом, отже, звернення до термінологічних словників, що уможливлює також розвиток мовнотермінологічної компетенції. На формування лексикографічної і водночас мовнокомунікативної компетенцій спрямована робота майбутніх педагогів з різноманітними фаховими словниками.
Особлива увага приділяється роботі зі спортивними термінами конкретних фахових дисциплін, що викладаються на факультеті, та тих чи інших видів спорту – гімнастики, атлетики, бейсболу, плавання, туризму та інших.
При опрацюванні будь-якої теми постійно проводиться робота над підвищенням грамотності майбутніх педагогів. Особлива увага приділяється правопису термінів, і що важливо, – паралельно розкривається зміст термінів, походження тощо. Наприклад:
Уживання м’якого знака: пульс
Правопис складних слів: фітнес-урок, біоритми,
Правопис слів іншомовного походження: олімпіада, рекорд
Правопис абревіатур: МОК (Міжнародний олімпійський комітет, МСК (максимальне споживання кисню), ПАНО (поріг анаеробного обміну), АМС (абсолютна м’язова сила), АТФ (аденозинтрифосфат), ДК (дихальний коефіцієнт)
Подвоєння та подовження приголосних: суддя, плавання,
Кодифікація і стандартизація термінів.
Термінологія може виконувати свої основні функції — позначати наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців — у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.
Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
1) Систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;
2) Відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. Джерел);
3) Поділ термінів на групи: а) вузькогалузеві терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни);
4) Вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою "нерекомендований");
5) Підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;
6) Формулювання українською мовою означення (дефініції) поняття;
7) Рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.
Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю - поняттєвість, об'єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки - усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту - монологічна (опис, міркування).
