У системі адміністративного процесу систематизуючою основою є норми, що регулюють порядок застосування норм матеріального права. Ці правила виражені в адміністративно-процесуальних нормах. За своїм змістом процесуальні норми неоднорідні, це дозволяє нам по-різному класифікувати адміністративно-процесуальні відносини, тобто, представляти структуру адміністративного процесу. Понад 40 років триває суперечка адміністративістів з даного питання. Точки зору теоретиків адміністративного процесу розходяться не тільки в напрямку змісту та суті адміністративного процесу, а і в структурі та критеріях класифікації адміністративних проваджень.
Так, засновник теорії юрисдикційного адміністративного процесу Н.Г. Саліщева розмежовує поняття «адміністративний процес» та «адміністративне провадження», визначаючи адміністративний процес як вужче поняття порівняно з провадженням, а саме адміністративне провадження прирівнює до понять «цивільний процес» і «кримінальний процес».
У свою чергу, професор В.К. Колпаков стверджує, що в структурі права існує три види адміністративного процесу:
• адміністративно-правотворчий процес – діяльність державної адміністрації з прийняття нормативних адміністративних актів у порядку, встановленому адміністративно-процесуальною формою;
• адміністративно-правонаділяючий (оперативно-розпорядчий) процес – діяльність суб’єктів державної виконавчої влади з прийняття та виконання оперативно-розпорядчих, правонаділяючих та інших правозастосовних актів, спрямованих на організацію виконання законів, та інших правових актів, здійснювана в адміністративно-процесуальній формі;
• адміністративно-юрисдикційний процес – діяльність суб’єктів державно-виконавчої влади, спрямована на вирішення суперечок між різними суб’єктами, а також застосування заходів адміністративного та дисциплінарного примусу, здійснювана в адміністративно-процесуальній формі.
Ю.М. Козлов адміністративний процес поділяє на адміністративно-процедурний та адміністративно-юрисдикційний види.
П.І. Кононов вирізняє два види адміністративного процесу: адміністративно-розпорядчий та адміністративно-охоронний.
М.М. Тищенко поділяє адміністративний процес на окремі процеси: адміністративно-установчий, адміністративно-правотворчий, аміністративно-правозастосовний та адміністративно-контрольний. У більш пізніх роботах професор М.М. Тищенко пропонує поділяти сукупність адміністративних проваджень на дві групи – юрисдикційні та неюрисдикційні.
На думку В.Г. Розенфельда та Ю.М. Старілова, адміністративний процес складається з трьох видів: правозастосовного, адміністративно-договірного, адміністративно-юрисдикційного.
Така розгалужена картина точок зору щодо структури адміністративного процесу іде від змісту, який вкладають в нього вчені-теоретики. Чим більше детермінант адміністративного процесу, тим більше буде запропоновано його структурних варіантів. Як слушно підкреслює І.В. Панова, такий різнобій у поглядах теоретиків має своїм наслідком недостатню урегульованість на законодавчому рівні, що за принципом «замкнутого кола» ставить під сумнів можливість вироблення єдиної доктринальної концепції адміністративного процесу.
Єдине, в чому одностайні правники, є дихотомічний поділ адміністративного процесу за ознакою наявності конфлікту між учасниками правовідносин, регламентованих відповідною галуззю права.
Встановлюючи як першооснову класифікаційної ознаки адміністративного процесу наявність або відсутність конфлікту у правовідносинах, мову можна вести саме про неконфліктні та конфліктні провадження.
Неконфліктні: предметом цієї групи є окремі адміністративні провадження неконфліктного характеру. В її рамках правова оцінка поведінки тієї чи іншої особи є необов’язковою. Вона має місце як одна з умов задоволення тих чи інших клопотань, причому предметом правового оцінювання є відповідні документи. Дана група не має на меті застосування примусових заходів. Її результат – задоволення законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також забезпечення ефективної роботи публічної адміністрації. У рамках цієї групи процесу можливо здійснення правоохоронної діяльності, але характер її інший, а саме: факт видачі дозволу чи проведення реєстрації свідчить про те, що дозвіл або зареєстрована діяльність відповідає вимогам законодавства та межах законності.
Конфліктні: в основі змісту даної групи адміністративного процесу покладено конфлікт між учасниками кореспондуючих матеріальних правовідносин.
