Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, штраф у розмірі від 100 до 300 мінімальних заробітних плат.
Якщо обов'язок виконати постанову належить колегіальному органу, але звіт про її виконання не подано або з вини цього органу постанова не виконується, штраф накладається на керівника цього органу.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина надходить до Держбюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання постанови, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу на користь Держбюджету України за невиконання або неналежне виконання постанови на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі 3% річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою ст. 267 КАС, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Таку заяву може бути подано протягом 10 днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною судовою постановою.
Заява підлягає розгляду та вирішенню у судовому засіданні із повідомленням осіб, які беруть участь у справі, протягом 10 днів з дня її отримання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень — відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, а так само якщо заяву подано із порушенням правил, передбачених частинами першою і другою ст. 267 КАС, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, передбачених частиною другою ст. 162 цього Кодексу.
Таку постанову може бути оскаржено лише в апеляційному порядку.
Окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до ст. 267 КАС, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Крім того, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 181 цього Кодексу.
27. Процесуальні аспекти виконавчого провадження (виконання судових рішень в адміністративному праві)
| Виконання судового рішення є кінцевою стадією судового захисту. За загальним правилом обов'язковими до виконання є судові рішення (постанови та ухвали), що набрали законної сили. Судові рішення набирають законної сили за правилами статті 254 КАСУ. Якщо суд у випадках, визначених статтею 256 КАСУ, допустив негайне виконання постанови, то така постанова є обов'язковою для виконання вже до набрання нею законної сили. Постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, підлягають виконанню на всій території України. Потрібно мати на увазі, що вони є обов'язковими для виконання і за межами України, якщо особи, які беруть участь у справі, знаходяться там. Обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Рішення суду може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Статтею 257 КАСУ передбачено, що уразі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Відповідно до пункту 12.1 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах для виконання судового рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист. Виконавчий лист видається на руки стягувачу, який на заяві про видачу виконавчого листа ставить свій підпис. Виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до місцевих органів державної податкової служби за місцезнаходженням суду. У випадках негайного виконання судового рішення, передбачених чинним законодавством, виконавчий лист видається секретарем судового засідання, який брав участь у розгляді справи, а в інших випадках - працівником апарату суду відповідно до розподілу посадових обов'язків. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Виконавчий лист також може бути видано судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції. Якщо оригінал виконавчого листа втрачено, замість нього адміністративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи (крім посвідчення комісій по трудових спорах та постанов у справах про адміністративні правопорушення) можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. З метою забезпечення повного, правильного і своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах, адміністративний суд наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за їх виконанням. А саме, відповідно до ст. 267 КАСУ суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі, суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови. Відповідно до статті 24 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. За наявності причин визнаних судом поважними, стягувачі, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, мають право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.. Відповідно до ст. 261 КАСУ суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в загальному порядку. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 28. Провадження адміністративного процесу: поняття, види, загальна характеристика Під адміністративним провадженням розуміють адміністративно – процесуальну діяльність компетентного суб’єкта, що здійснюється в межах конкретної адміністративної справи для її вирішення. Види: · Адміністративні провадження за зверненням громадян · Провадження у справах про адміністративні правопорушення · Провадження з видачі ліцензії · Провадження з надання громадянам пільг · Виконавче провадження Класифікація проваджень: 1. Нормотворчі провадження – становлять специфічну діяльність уповноважених суб’єктів щодо підготовки, затвердження, офіційного оголошення нормативно – правових актів. Виділяють: · Провадження з впорядкування нормотворчості · Провадження з упорядкування нормативного матеріалу · Провадження із внесення змін до нормативного матеріалу. 2. Установчі провадження – це специфічна діяльність уповноважених суб’єктів з реалізації норм матеріального адміністративного права щодо створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур і комплектуванню їх персоналом. Виділяють: · Провадження щодо створення організаційних структур · Провадження щодо реорганізації організаційних структур · Провадження щодо ліквідації організаційних структур · Провадження щодо комплектування організаційних структур персоналом. 3. Правозастосовні провадження – становлять специфічну діяльність уповноважених суб’єктів із застосування норм матеріального адміністративного права щодо розгляду та вирішення індивідуальних управлінських справ. Провадження із застосування заходів адміністративного примусу(дисциплінарні провадження, виконавчі і т.д.) Провадження із вжиття в адміністративному порядку заходів заохочення і стимулювання (провадження у справах щодо преміювання, провадження у справах щодо присвоєння почесних та інших звань і т.д.). Провадження з реалізації громадянами своїх прав та обов’язків (провадженням за зверненням громадян, провадження з надання громадянам спеціальних прав і т.д.). Провадження з реалізації юридичними особами своїх прав і обов’язків (провадження з легалізації юридичних осіб, провадження з надання юридичним особам пільг.) Контрольно – надзорні провадження (провадження з контролю за правоохоронною діяльністю, провадження щодо прокурорського нагляду). |
