Засоби колективного захисту.

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та індивідуального захисту. Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов праці тісно пов’язанні із забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту призначені для:

Нормалізації повітряного середовища (вентиляція, опалення, кондиціювання);

Нормалізації освітлення;

Захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, лазерних випромінювань;

Захисту від шуму і вібрації;

Захисту від ураження електричним струмом (заземлення, занулення);

Захисту від дії механічних факторів (огородження);

Захисту від хімічних факторів;

Захисту від високих і низьких температур.

2. Спеціальне розслідування нещасного випадку

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі -спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держгірпромнагляд охорони праці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу. До складу спеціальної комісії включаються:

посадова особа територіального органу Держгірпромнагляд охорони праці (голова комісії); представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - місцевій держадміністрації, керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця; представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівникам особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом

профспілки; представник профспілкового органу вищого рівня; представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);

Спеціальна комісія зобов'язана: обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержатиписьмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників,посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо цеможливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб,причетних до нього; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогамзаконодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавствапро охорону праці, а також розробити заходи щодо запобіганняподібним нещасним випадкам; зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодорозв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасноговипадку, внесення пропозицій щодо їх розв'язання відповідниморганам, а також дати потерпілим (членам їх сімей, особам, якіпредставляють інтереси потерпілих) роз'яснення щодо їх прав узв'язку з настанням нещасного випадку.

Після ознайомлення з необхідними матеріалами, обстеження місця події та проведення лабораторних досліджень, випробувань,технічних розрахунків, експертизи експертна комісія складає висновок, у якому стисло викладаються обставини, визначаються причини нещасного випадку, гострого професійного захворювання

(отруєння), зазначаються допущені порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, а також заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Складає акт спец. Розсіл. (Н-5) і Н-1 (НПВ) на кожного потерпілого окремо., підписують всі члени (не згодні додають окрему думку) Затв. акти посадова особу, що призначена комісію

3.Припинення кровотечі з рани.

Якщо пошкоджена артерія – колір крові яскраво – червоний, кров б’є фонтанчиком. Артеріальна кровотеча найбільш небезпечна, допомогу потерпілому треба надати негайно.

Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою здавлюючої пов’язки.

Уразі кровотечі зі стегнової артерії джгут накладають вище місця кровотечі. Під джгут підкладають шар марлі та записку з часом накладання.

Тривалість використання джгута не повинна перевищувати 1,5-2 години.

За капілярної кровотечі кров виділяється каплями. Венозна кров має темно-червоне забарвлення.

 

№ 17

1. Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються на такі:

· Ізолюючі костюми, Засоби захисту органів дихання, Спеціальний одяг,

· Спеціальне взуття, Засоби захисту рук, Засоби захисту очей,

· Засоби захисту обличчя, Засоби захисту голови, Захисні дерматологічні засоби

· Засоби захисту від падіння з висоти тощо, Засоби захисту органів слуху

2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

Механізація найбільш важких та трудомістких робіт, до яких, в першу чергу, належать вантажно-розвантажувальні роботи, є одним з найважливіших завдань охорони праці. Разом з тим, на сьогодні ще досить значною є частка вантажно-розвантажувальних робіт, що виконуються вручну. Аналіз виробничого травматизму, пов'язаного з виконанням вантажно-розвантажувальних робіт свідчить, що найбільш високий його рівень там, де такі роботи виконуються вручну. Тому максимальна механізація таких робіт не лише полегшує працю працівників, але й робить її більш безпечною.

Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт значно залежить від групи, класу, та категорії вантажу. В залежності від небезпеки, яка виникає під час навантажування, транспортування та розвантажування всі вантажі поділяються на чотири групи: 1 — малонебезпечні (будматеріали, продукти харчування тощо); 2 — небезпечні за своїми розмірами; 3 — пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт, бітум і т. п.); 4 — небезпечні за своїми властивостями (пожежо- та вибухонебезпечні, отруйні, токсичні, радіоактивні речовини тощо). Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.

Вантажі, які є небезпечними за своїми властивостями відповідно до ГОСТ 19433-81 підрозділяються на дев'ять класів: 1 — вибухові речовини; 2 — стиснені, зріджені та розчинені гази під тиском; 3 — легкозаймисті рідини, суміші рідин, які виділяють легкозаймисті пари, температура спалаху яких становить 61 °С і нижче; 4 — легко­займисті речовини та матеріали, які здатні займатися внаслідок тертя, нагрівання, поглинання вологи, самочинних хімічних перетворень; 5 — окиснювальні речовини, які легко виділяють кисень; 6 — отруйні та інфекційні речовини; 7 — радіоактивні речовини;

8 — їдкі та корозійне активні речовини; 9 — речовини з відносно низькою небезпекою, однак під час перевезення та зберігання яких необхідно дотримуватись певних вимог безпеки.

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії: 1 — масою менше ніж 80 кг, а також сипкі, дрібноштучні, і такі, що перевозяться навалюванням;

2 — масою від 80 до 500 кг, 3 — масою понад 500 кг.

Відповідними нормативно-правовими актами регламентовані граничні норми підіймання та переміщення важких речей (вантажів) одним працівником вручну: для мужчин, старших 18 років — 50 кг (допускається перенесення вантажу вагою до 80 кг на відстань по горизонталі не більшу ніж 25 м за умови, що вантаж піднімають на спину і знімають інші вантажники); для жінок, старших 18 років — 10 кг при чергуванні з іншою роботою та 7 кг при-постійній роботі з вантажами протягом зміни; для юнаків та дівчат 16—17 років при короткочасній роботі відповідно 14 кг та 7 кг, а 17—18 років — 16 /сгта 8 кг. Якщо вага вантажів понад 50 кг, а також у разі підіймання вантажів на висоту понад 3 м необхідно застосовувати механізований спосіб проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

. До роботи з підіймально-транспортними механізмами та пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення.

3.Запобіжні знаки, сигнальне фарбування. Знаки безпеки.

З метою підвищення уваги працюючих, попередження їх про можливу небезпеку на робочому місці рекомендується фарбувати машини та устаткування у сигнальні кольори.

Червоний – заборона, безпосередня небезпека; Жовтий – попередження;

Зелений – припис, безпека; Синій – вказівка, інформація;

 

 

№ 18

1. Мікроклімат виробничих приміщень. Прилади контролю.

Мікроклімат виробничих приміщень – це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря та теплового випромінювання.

Людина працездатна і добре себе почуває при температурі повітря +18 – 20, вологість 40-60%, швидкість руху повітря – 0,1-0,2 м/с.

Температуру заміряють термометром, вологість – гігрометром, швидкість руху повітря – анемометром.

2. Надання першої допомоги при шоку, сонячному ударі.

Причиною шоку може стати сильний біль, значна втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих вірусів, що призводять до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Допомога. Необхідно надати першу допомогу яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кровотечю, іммобілізувати переломи тощо).

Потерпілого слід зігріти, покласти на спину з дещо опущеною головою. Якщо немає підозри на пошкодження внутрішніх органів, потерпілому дають гарячий напій.

Тепловий або сонячний удар настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Допомога. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, намочити голову і ділянку серця холодною водою, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, розпочинають штучне дихання.

3. Фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні небезпечні чинники.

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

ВИДИ ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ

Хімічні	Фізичні	Біологічні	Психофізіологічні
Токсичні пил, пара, газ	а) параметри повітря у приміщенні: · Температура; · Вологість; · Швидкість б) вібрація в) шум г) нетоксичні пил, газ, пара д) випромінювання е) освітленість	а) мікроорганізми, бактерії б) інфекційні захворювання	Фізичні та нервово-психічні перевантаження

 

 

№ 19

1. План ліквідації аварії.

План ліквідації аварії має легко виконуватись у місцевих умовах. З планом треба ознайомити всіх працюючих, а для тих, хто бере безпосередню участь у ліквідації аварії, треба передбачити періодичне практичне навчання. Розглянемо, що повинен передбачити план ліквідації аварії.

1. Дії персоналу, керівництва, підтримання зв’язку.

2. Перед аварійне планування.

3. Розпізнавання та попередження потенціальних аварій.

4. Першу допомогу потерпілому.

5. Засоби оповіщення на робочих місцях.

6. Безпечну відстань від аварії до місця укриття.

7. Функціонування системи тривоги, що оповіщає працівників про аварію.

8. Безпеку і контроль на робочому місці.

9. Індивідуальні засоби захисту.

10. Маршрути і способи евакуації.

11. Звітність про аварію.

2. Перша допомога при опіках.

Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або закинути щось на потерпілого, тобто не давати доступу повітря до вогню. Полум’я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом, качаючись по землі.

При опіках І ступеня треба промити опіки антисептичним засобом, а потім обробити одеколоном, спиртом.

Опікову поверхню накривають чистою тканиною.

3. ПОРЯДОК розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих. 3. Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: 1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації; 2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів; 3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків); 4) виконання донорських функцій; 5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо); 6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; 7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; 8) використання газу у побуті; 9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна; 10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами; 11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки; 12) стихійного лиха; 13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах; 14) контакту з тваринами (у тому числі птахами, плазунами, комахами тощо) та рослинами (у тому числі грибами, водоростями тощо), що призвело до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих. Повідомлення про нещасні випадки невиробничого характеру Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення за встановленою формою (додаток 1): про кожний нещасний випадок - до районної держадміністрації; про нещасний випадок із смертельним наслідком, пов'язаний із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасний випадок, що стався внаслідок контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або під час дорожньо-транспортної пригоди, - до органу внутрішніх справ. Повідомлення про нещасні випадки із смертельним наслідком надсилаються також до органів прокуратури.

 

 

№ 20

1. План евакуації з приміщень у випадку аварії

 

План евакуації під час аварії – документ, у якому вказані евакуаційні шляхи й виходи, встановленні правила поведінки людей, а також порядок і послідовність дій персоналу, який обслуговує об’єкт на випадок аварії.

Виходи є евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень:

а) Першого поверху на зовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

б) будь-якого поверху, крім першого, до коридору, який веде до сходової клітки;

в) до сусіднього приміщення, яке забезпечене евакуаційними виходами, на тому самому поверсі.

Евакуаційних виходів із будівлі з кожного поверху повинно бути не менше двох.

Шляхи евакуації мають бути завширшки не менше 1 метр, двері – 0,8 м. встановлення гвинтових сходів, підйомних дверей і воріт, а також дверей, що обертаються, і турнікетів на шляхах евакуації не дозволяється. Двері повинні відчинятися у напрямку виходу з будинку. Двері не повинні мати засувів, які можуть бути відчинені ззовні без ключа.

 

2. Перша допомога при переохолодженні.

Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодного фактору. Відмороження виникає при тривалій дії холоду, дотику тіла до металу на морозі, при контакті зі зрідженим повітрям або вуглекислотою. Найчастіше відморожуються пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. Спочатку потерпілого морозить, прискорюється дихання, пульс, підвищується артеріальний тиск. Потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла.

Розрізняють чотири ступені відмороження тканин: 1- почервоніння, набряк, 2- утворення пухирів, 3 – омертвіння шкіри, 4- омертвіння частин тіла.

Допомога. При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром. Якщо потерпілий слабо дихає, треба розпочати штучне дихання.