Розвиток Збройних Сил України, який, зокрема, передбачає скорочення їх чисельності, в даний час висуває на перший план питання забезпечення соціальної захищеності військовослужбовців, які стали сьогодні однією із найбільш соціально незахищених суспільних груп. Питання житла і працевлаштування тих, хто звільняється із Збройних Сил, захист їх громадянських прав — питання складне. Та й ті, котрі залишаються в армії, не почувають себе комфортно. Наприклад, при сьогоднішніх темпах будівництва житла для військовослужбовців лейтенант реально може отримати квартиру через 25—30 років, тобто він прирікає себе і сім'ю на невлаштованість.
На воїнів строкової служби негативно впливають такі фактори суспільної дійсності, як фактичне безробіття їх батьків і рідних, невиконання Закону про загальний військовий обов'язок, внаслідок чого в армію потрапляють найбільш незахищені в соціальному відношенні молоді люди, неможливість працевлаштуватись після закінчення служби, різке соціальне розшарування громадян, невщухаюча політична боротьба за владу, кризові явища у суспільстві і державі.
Безумовно, в таких складних умовах сьогодення питання про соціальний захист військовослужбовців, членів їх сімей та цивільного персоналу набирає особливої гостроти. Розглянемо головні чинники, які визначають суть, зміст та основні напрямки військово-соціальної роботи.
Військово-соціальна робота у Збройних Силах України є складовою діяльності держави з питань задоволення соціально-економічних і духовних потреб громадян, створення у військових і трудових колективах Збройних Сил України соціальних умов і гарантій, які забезпечили б їх нормальну життєдіяльність, сумлінне та високоякісне виконання військовослужбовцями і цивільним персоналом покладених на них функціональних та службових обов’язків, і являє собою систему соціально-правових і організаційних заходів щодо реалізації встановлених законами та іншими правовими актами прав, пільг та відповідних компенсацій за складні умови служби військовослужбовців, роботу працівників ЗС України, членів їх сімей.
Метою військово-соціальної роботи є створення у військових та трудових колективах соціальних умов і гарантій, які забезпечували б їх нормальну життєдіяльність, добросовісне і якісне виконання військовослужбовцями і цивільним персоналом покладених посадових обов’язків.
Предметом військово-соціальної роботи є соціальні процеси, явища та соціальні відносини у межах Збройних Сил України, які несуть у собі певні протиріччя, породжують конфліктні ситуації та певною мірою впливають на стан їх боєготовності.
До таких протиріч можуть бути віднесені:
— протиріччя між декларованими Конституцією України правами та свободами і визначеними чинним законодавством їх обмеженнями певним категоріям громадян;
— протиріччя між гарантованими законами правами і обов'язками військовослужбовців та соціально-економічними можливостями держави щодо їх реалізації;
— протиріччя між декларованими компенсаціями військовослужбовцям за обмеження, викликані особливими умовами служби, побуту та практичною їх реалізацією.
До конфліктних ситуацій, у вирішенні яких беруть участь органи військово-соціальної роботи, відносяться:
— конфлікти між військовослужбовцями, які ґрунтуються на порушеннях моральних норм взаємостосунків;
— конфлікти між військовослужбовцями (фізичними особами) та органами військового управління (юридичними особами), які виникають при вирішенні службових питань і проблем соціального забезпечення;
— конфлікти між військовослужбовцями та органами державного управління, які виникають при вирішенні соціально-побутових проблем.
Об'єктом військово-соціальної роботи є:
— громадяни України на етапі припису до Збройних Сил, військовослужбовці строкової служби на етапі їх соціально-професійної адаптації;
— особи офіцерського складу, прапорщики та військово-службовці служби за контрактом на завершальному етапі їх служби (за 2 роки до звільнення);
— військовослужбовці всіх категорій та члени їх сімей, які мають особливі пільги і компенсації у зв'язку з їх статусом, а також ті, що зазнали певних ущемлень їх честі та особистої гідності, гарантованих законами прав, свобод, пільг і компенсацій;
— військовослужбовці запасу, у відставці та члени їх сімей.
Напрями військово-соціальної роботи:
Функціонально військово-соціальна робота включає в себе вирішення наступних проблем:
1) соціального забезпечення – як сукупності соціальних норм і гарантій, що задовольняють ті чи інші соціально-економічні та духовні потреби військовослужбовців;
2) соціально-правової роботи — як комплексу організаційно-методичних і правових заходів, спрямованих на доведення до військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України визначених законами соціальних прав, пільг і допомоги;
3) соціально-професійної адаптації військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, як процесу активного їх пристосування до умов і характеру служби, міжособистісних стосунків, умов побуту, дозвілля;
4) соціальної адаптації звільнених у запас військово-службовців та членів їх сімей до нових умов і характеру праці;
5) проектування, організація впровадження цільових комплексних програм соціального розвитку Збройних Сил, системи планування та керування соціальними процесами і явищами в них;
6) соціального захисту — реалізації соціально-економічних і правових заходів, що призвані забезпечити гарантований прибуток тим, хто не може заробити на засоби існування, а також надання можливості безкоштовного отримання житла, охорони здоров'я, освіти, в основі яких лежать суспільні фонди споживання.
Перш ніж повести розмову про соціальний захист громадян України, військовослужбовців і членів їхніх сімей, необхідно визначитись у поняттях.
Категоріальний апарат зазначеної проблеми включає в себе такі терміни:
- соціальна норма - це рівень забезпечення встановлених соціальних стандартів, який визначається з урахуванням економічних можливостей країни і затверджується щорічно одночасно із Законом про Державний бюджет України;
- соціальні гарантії - система соціально-економічних і правових засобів, які забезпечують умови життєдіяльності членів суспільства, реалізацію їхніх інтересів тощо;
- соціальний захист - це система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення громадянам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства. Соціальний захист надається через системи обов'язкового соціального страхування та додаткової соціальної допомоги;
- соціальна допомога - це сукупність заходів із забезпечення соціального захисту громадян шляхом надання додаткових до соціального страхування послуг у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування та пільг громадянам, які знаходяться у складних життєвих обставинах;
- соціальне обслуговування - це надання спеціальними службами та кваліфікованими спеціалістами різних видів послуг, необхідних соціально незахищеним особам для адаптації до навколишніх умов та повноцінного життя в суспільстві;
- матеріальна допомога - це виплати в грошовій (готівковій чи безготівковій), або натуральній формі, що надаються соціально незахищеним громадянам;
- пільги - це повне або часткове звільнення осіб від виконання обов'язків, покладених на них чинним законодавством, або надання цим особам додаткових прав, які можуть мати і матеріальний або нематеріальний характер;
- субсидія - це цільова, адресна, безготівкова матеріальна допомога для відшкодування витрат на оплату послуг чи придбання життєво необхідних споживчих товарів у визначених законодавством обсягах;
- загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених Законом;
- малозабезпечені сім'ї (самотні особи), середньомісячний сукупний доход на одну особу яких менше величини прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України.
Згідно з чинним законодавством існують види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;
- страхування на випадок безробіття;
- інші види страхування, передбачені законами України.
Через систему загальнообов'язкового державного соціального страхування надаються відповідні види соціального забезпечення.
Згідно з чинним законодавством можуть надаватись такі види соціальних допомог:
- непрацездатним громадянам;
- по догляду;
- малозабезпеченим громадянам;
- сім'ям із дітьми;
- соціальне обслуговування;
- військовослужбовцям і членам їхніх сімей;
- особам, які постраждали від стихійного лиха;
- біженцям;
- на поховання (як додаткова за рахунок місцевих бюджетів).
Окремим видом соціальних допомог є визначені чинним законодавством пільги, які надаються військовослужбовцям і членам їхніх сімей. Вони можуть бути матеріального і нематеріального характеру.
При цьому надання соціальної допомоги ґрунтується на відповідних принципах, до яких належать адресність, гуманність при визначенні критеріїв надання, доступність і добровільність отримання, безповоротність, пріоритетність у наданні допомоги неповнолітнім, сім'ям із дітьми, непрацездатним, цільове використання коштів.
Отже, соціальний захист – це система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення громадянам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для їх подолання та можливості рівної участі у житті суспільства.
В основі діяльності органів державного і військового управління лежать відповідні закони України, підзаконні акти та інші нормативно-правові документи, які регламентують розв'язання завдань соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Основною умовою розв'язання проблем соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей є відповідність визначених соціальних допомог, пільг, компенсацій тощо рівню економічного розвитку держави.
