Сьогодні поняття “свідомість” є об’єктом міждисциплінарних студій. Ним активно оперують у гуманітарних і природничих науках. Це один з ключових концептів філософії, психології та соціології. Поняття перебуває в полі зору наукових студій психіатрії, нейрофізіології, біології, логіки, теології, антропології, кібернетики. Кожна з цих дисциплін розвиває свій підхід до дослідження феномена “свідомість”.
У філософії, свідомість розглядається як здатність співвідноситися, усвідомлювати предмет (Гегель). При цьому під "свідомістю" розуміється не психічна здатність тіла (як в психології), але фундаментальний спосіб, яким людина співвіднесена зі своїм предметом і світом взагалі. Філософія намагається відповісти на два основні питання про свідомість: яка природа свідомості і як свідомість пов'язана з фізичною реальністю, передусім з тілом. Уперше проблема свідомості в явній формі була сформульована Декартом, який стверджував, що людина є мислячою субстанцією, здатною засумніватися в існуванні усього, окрім своєї власної свідомості, і що свідомість, таким чином, не зводиться до фізичного світу.
Дуалізм - теорія про те, що існує два різновиди субстанцій: свідомість і фізичні об'єкти. Дуалізм душі і тіла - точка зору, згідно якої свідомість (дух) і матерія (фізичне тіло) є дві незалежні, взаємодоповнюючі один одного і рівні за значенням субстанції. Основоположниками є Платон і Декарт
Логічний біхевіоризм - теорія про те, що бути в психічному стані означає здійснювати деяку поведінку, або мати диспозицію до такої поведінки. Логічний біхевіоризм пов'язаний з біхевіоризмом в психології, але їх слід розрізняти: в останньому випадку біхевіоризм розуміється як метод для вивчення людських істот, але не намагається вирішити філософські проблеми відносно природи свідомості і співвідношення свідомості і тіла. Серед представників логічного біхевіоризму можна назвати таких філософів як Гемпель і Райл.
Ідеалізм - це теорія, згідно якої існує тільки свідомість. Ідеалісти стверджують, що об'єкти фізичного світу не існують поза їх сприйняттям. Найбільш послідовно ця теза була розвинена Джорджем Беркли, який стверджував, що "бути, - означає бути сприйманим".
Матеріалізм - теорія про те, що якщо щось існує, то воно має фізичний характер. Свідомість, тому, описується матеріалістами як властивість мозку. Матеріалісти критикують як дуалістів і ідеалістів, так і біхевіористів, доводячи, що поведінка не є свідомістю, але внутрішньою фізичною причиною свідомості. Серед матеріалістів можна згадати Фрідріха Енгельса, Володимира Леніна, Дэвида Армстронга, Дональда Дэвидсона і інших.
Функціоналізм - це теорія, згідно якої знаходитися в психічному стані означає знаходитися у функціональному стані, тобто виконувати деяку певну функцію. З точки зору функціоналістів свідомість відноситься до мозку також, як, наприклад, функція показувати час співвідноситься з конкретним фізичним пристроєм годинника. Функціоналізм займає критичну позицію по відношенню до матеріалізму, оскільки заперечує необхідний зв'язок між свідомістю і мозком: свідомість потенційно може бути функцією самих різних фізичних об'єктів, наприклад комп'ютера. Функціоналізм є методологічною базою теорії штучного інтелекту і когнітивної науки. До функціоналістів можна віднести Дэвида Льюса, Хіларі Патнема і Дэниела Деннета.
Двохаспектна теорія - це теорія про те, що психічне і фізичне суть дві властивості деякої віщої реальності, що лежить в основі, яка по суті не є ні психічною, ні фізичною. Двохаспектна теорія, тому, відкидає і дуалізм, і ідеалізм, і матеріалізм як уявлення про те, що існує психічна або фізична субстанції. Подібні погляди характерні, наприклад, для Бенедикта Спінози, Бертрана Рассела иПитера Стросона.
Феноменологія є спробою безпередумовного опису змісту досвіду без яких-небудь тверджень відносно реальності цього змісту. Феноменологія намагається відкрити ідеальні риси людського мислення і сприйняття, вільні від яких-небудь емпіричних і індивідуальних вкраплень, і обгрунтувати, таким чином, усі інші науки, як засновані на мисленні. Основною властивістю людської свідомості згідно феноменології є интенциональность. Серед прибічників цієї теорії назвемо Едмунда Гуссерля і Моріса Мерло-Понти.
