Фортифікаційне обладнання є одним з найважливіших елементів інженерного забезпечення бою.
Фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій і районів розташування підрозділів здійснюється з метою захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника. Воно ведеться силами самих підрозділів з максимальним використанням засобів механізації, застосуванням підривних зарядів, місцевих матеріалів, конструкцій і споруд промислового виготовлення, а також з урахуванням захисних властивостей місцевості. Черговість і терміни фортифікаційного обладнання опорних пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів визначаються з урахуванням забезпечення їхньої постійної готовності до ведення бою і нарощування захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження.
Усі довгочасні вогневі спорудження, а також вогневі позиції артилерії і танків обладнуються з урахуванням ведення кругової оборони.
До фортифікаційного обоаднання входять: відривка окопів для стрільців, бойової техніки, обладнання укриттів для техніки, особового складу, ходів сполучення (траншей), обладнання спостережливих і командно-спостережливих пунктів. Значну частину робіт з фортифікаційного обладнання виконує особовий склад механізованих (танкових) підрозділів, підрозділів інших військ.
Роль навіть найпростіших фортспоруджень у досягненні перемоги в бою дуже велика. Досить сказати, що утрати від вогню противника укритої піхоти в порівнянні з неукритою в 4-6 разів нижче, а від ядерної зброї в 10-15 разів. Роботи з фортспорудження починаються відразу після заняття підрозділом даного району й організації системи вогню. Вони продовжуються увесь час, поки підрозділ займає цей район. Ці роботи дуже трудомісткі і займають багато часу. Досить сказати, що навіть відривка окопу автоматника для стрільби лежачи займає від 25 до 40 хвилин. При відривці окопу для танка потрібно перемістити до 28 куб.м. землі. Якщо врахувати, що танковий екіпаж складається з трьох чоловік, то кожний з танкістів повинний перемістити 9 куб.м. ґрунту. Одна людина за годину, працюючи в середньому ґрунті, може перемістити до 1 кубометра. Виходить, на відривку окопу для танка вручну буде потрібно від 10 до 30 годин, але це необхідно зробити. Танк в окопі успішно розправляється з трьома - чотирма наступаючими танками противника.
Для скорочення часу фортобладнання позицій залучаються інженерні війська. Так, інженерно-саперна рота танкової бригади для цих цілей має дев'ять БТУ (бульдозерне обладнання, що навішується на танк). Це обладнання дозволяє відрити один танковий окоп за 30 хвилин (плюс ще 5 людино-годин роботи лопатами).
В інженерно-саперній роті (групі) для відривки траншей, котлованів, укриття для техніки мається ПЗМ-2 - полкова землекопальна машина. Вона відриває траншею зі швидкістю до 300 метрів за годину, при відривці котлованів її продуктивність 150 куб.м. у годину (для порівняння - екскаватор тільки 40).
Можливості інженерно-саперного батальйону набагато вище. Там зокрема маються машини типу БТМ, що відривають траншею зі швидкістю до 900 метрів у годину; МДК, що відривають окоп для танка за 8-10 хвилин.
Необхідно дати деякі пояснення по військово-інженерній термінології. Справа в тім, що дуже в багатьох публікаціях, фільмах широко поширені помилкові назви. Те, що усі називають "саперною лопаткою" правильно називається "мала піхотна лопата", скорочено МПЛ. Саперною лопатою називають велику, нормального розміру лопату (110 см).
Окопом називається відкрите земляне спорудження для ведення вогню. Окоп буває для стрільби з автомату, кулемету, гранатомету, міномету, танку, бойової машини піхоти (БМП), бронетранспортеру(БТР), зенітної установки і т.п. Словом для всього, що може стріляти.
Для не стріляючої техніки (автомобілів, машин зв'язку, польової кухні, санітарних, транспортних і т.п.), особового складу споруджуються укриття. Їхня відмінність від окопів в тому, що з них неможливо вести вогонь. У ряді випадків і для стріляючої техніки можуть відриватися укриття.
Для укриття особового складу також споруджуються різні укриття. Але, якщо всі укриття для техніки так і іменуються "укриття", то для особового складу їх назви розрізняються.
Щілина використовується для укриття механізованого відділення (і для інших дрібних підрозділів). Зовні вона схожа на короткий відрізок траншеї. Щілина може бути відкритою і перекритою (накрита зверху тонкими колодами (накатником) і присипана шаром землі в 30-60см). Щілина повинна вміщати не менш 1/3 особового складу відділення.
Бліндаж являє собою цілком заглиблене, засипане землею спорудження з колод, щитів, чи елементів заліза. Бліндаж накривається зверху одним чи декількома рядами накатника і засипається шаром землі від 70см. до 1м.20см. Усередині обладнаються нари для відпочинку особового складу, встановлюється обігрівальна піч, може бути проведена електрика. По нормах обладнається один бліндаж на взвод і повинний уміщати 1/3 чисельності взводу.
Бліндаж не призначений для ведення вогню. Спорудження схожі на бліндаж, але обладнані однієї чи декількома амбразурами називаються ДЗОТ (дерево - земляна вогнева точка) чи ДЗОС (дерево - земляне вогневе спорудження). Таке ж спорудження, але з бетону називається ДОТ (довгострокова вогнева точка) чи ДОС (довгострокове вогневе спорудження).
Сховище схоже на бліндаж, але більше по розміру, опускається в землю глибше, ніж бліндаж, має більш товстий захисний шар землі і цілком герметизоване. Таким чином у середину сховища не можуть проникнути отруйні речовини, запальні засоби. Сховище обладнується фільтровентиляційною установкою; у сховищу можна знаходитися в отруєній зоні, зоні радіоактивного зараження, не надягаючи протигазів. Сховище обладнується одне на роту і повинно уміщати не менш 1/3 особового складу роти.
Крім окопів і укриттів у районі оборони механізованих підрозділів, танкистів, артилерії споруджується велика кількість інших споруджень. Це насамперед спостережливі і командно-спостережливі пункти, що відрізняються від укриттів і окопів незначно (так укритий спостережний пункт являє собою бліндаж із встановленим усередині перископом; відкритий КНП командира полку - це ділянка траншеї з осередками для офіцерів штабу, декількома укриттями для радіостанцій, одним сховищем).
Ходи сполучень - це траншеї, що з'єднують між собою окопи підрозділів, які ведуть у тил (для виносу поранених, доставки боєприпасів, їжі, поповнення). Також у районі оборони споруджуються укриття для поранених, для медичних пунктів, засобів зв'язку, пунктів водопостачання, польових складів, пунктів харчування і т.п.
