Зазначте, що російський царизм.у другій половині XVIII ст. активізував політику щодо обмеження прав і вільностей українського козацтва. Особливу енергію у проведенні централізаторської та русифікаторської політики виявив генерал-губернатор Малоросії П.О. Румянцев, який очолив другу малоросійську колегію (1764 - 1786 рр.). Саме вій ввів подушне оподаткування населення те обмежив селянські переходи. А у 80-ті роки були остаточно усунуті залишки автономного устрою України: скасовано традиційну судову систему, запроваджено поділ на намісництва, ліквідовано українські козацькі полки.
Не залишили поза увагою і запорозьких козаків. Вже з 1750 р. Запорожжі повністю перейшло під владу гетьмана і київського генерал-губернатора. Пізніше всі справи, що стосувалися Січі, вирішував Сенат. З метою не допустити припливу втікачів у краї було проведено реєстрацію та паспортизацію козаків. Водночас обмежувалися функції загальновійськових рад, час від часу заборонялися вибори старшини. І в 1775 р. Катерина II вирішила знищити Запорозьку Січ. З'ясуйте причини цієї політики, підкресливши такі фактори:
неможливість автономного устрою Січі у складі Російської імперії; втрата Запорозьким військом значення військової сили у боротьбі проти татарсько-турецької агресії, постійна загроза Січі як центру антифеодальної боротьби;
зростання старшинського землеволодіння фермерським шляхом, що не вписувалося у російську феодально-кріпосницьку систему господарювання. Все це і вирішило долю цього утворення. За наказом Катерини П полки під командуванням генерала П.Текелія у травні 1775 р. вступили в межі Запорожжя і зайняли всі паланки. 4 червня були зруйновані січові укріплення. Козацький гарнізон капітулював. Усе озброєння, боєприпаси, січові атрибути влади та архів було вивезено. І лише 3 серпня Катерина II опублікувала Маніфест про ліквідацію Запорозької Січі. Зверніть увагу на мотиви цієї акції.
Далі зупиніться на висвітленні питання про долю запорозьких козаків (створення Задунайської Січі (1775 - 1828 рр.), її устрій, виникнення Бузького війська (1784 р.). Чорноморського козацького війська (1788 р.), переселеного в 1792 р. в долину р. Кубань, у передгір'я Кавказу). Укажіть, з якою метою протягом довгого історичного періоду це військо поповнювалося новими українськими переселенцями. Не можна обминути і питання про долю тих козаків, яких царський уряд зарахував на "жалування" і намагався перетворити у своїх вірних слуг. Для цього уряд посилював розшарування козацьких мас, роздавав старшині дворянські звання, земельні володіння. Уряд намагався ліквідувати згадку про козаків, але не зміг цього зробити. Пам'ять про цю форму історичного творення української державності з усіма її атрибутами живе і сьогодні. Січ відіграла важливу роль у формуванні національної свідомості українського народу, у розгортанні національного руху в Україні.
Визначаючи місце Гетьманщини в історії українського народу, вкажіть на те, що вона була майже століття центром політичного життя України. Незважаючи на перешкоди з боку царизму, управління і соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалися українцями. Процес самоврядування сприяв піднесенню української еліти, що пишалася своїми традиціями.
Завершіть цю тему характеристикою колонізаторської політики російського царизму в Південній Україні (створення національно-однорідних регіонів: Нової Сербії, Словно-Сербії, нових структур адміністративного управління; роздача запорозьких земель, запровадження тут кріпосницьких порядків (1796 р.).
Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у першій половині XIX ст.
План.
1. Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні в кінці ХУ/ІІ - першій половині XIX ст.
2. Початок відродження української свідомості.
3. Національне відродження на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.
4. Стан і розвиток культури в Україні в першій половині XIX ст.
Рекомендована література.
1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. К.,1990. С. 474-506.
2. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. Лівів, 1991.Т.2. С. 268-328.
3. Історія України. Курс лекцій. Т.1. К., 1992. С.374-485.
4. Нечкина М.В. Декабристы. М., 1984.
5. Освободительное движение и общественная мысль в России в ХІХ в. М., 1991.
6. Смолій В.А. Історія України. Е., 1997. С. 114-137. C. 137-177
Переважна частина земель, де проживали українці, перебувала у складі Російської імперії. Зазначте, що найнебезпечнішого суперника - запорозьке козацтво - російський царизм вивів за межі України. Значно складнішою справою було приборкати козацьке населення Лівобережжя та Слобожанщини. Царизм застосував тут колонізаторську політику в основному адміністративними заходами. Згадайте, що на місці самоврядних українських регіонів - Слобожанщини та Гетьманщини - з'явилися губернії - Харківська, Чернігівська та Полтавська На Правобережній Україні після її входження до складу Російської імперії (поділи Польщі 1793. 1795 рр.) замість воєводств також були створені З губернії - Київська, Волинська та Подільська. Південноукраїнські землі (Новоросія) були поділені на Херсонську, Таврійську й Катеринославську губернії.
Далі зверніть увагу на державний апарат російського царизму в українських губерніях: поділ на повіти і стани, очолювані поліцейськими приставами, роль казенної палати, що відала збиранням з населення різноманітних податків, судова адміністративна влада на місцях у руках поміщиків тощо Про посилення губернського правління свідчать "Наказ губернаторам" 1837 р., що проголошував їх повновладними "хазяями" губерній і надавав право контролю діяльності будь-якої установи; призначення, а посади губернаторів військових осіб, котрим підпорядковувалася не лише адміністрація й поліція, а й розташовані на
території губернії війська. Підкресліть, що більш жорстокі форми державного управління - намісництва і генерал - губернаторства - царизм застосував щодо України (з 10 генерал-губернаторств Російської імперії. З припадало на Україну: Малоросійське, Новоросійське-Бессарабське та Київське). Згадайте також на найстараніших провідників колонізаторської політики генерал-губернаторів: Київського - Д. Бібікова, Малоросійського - М. Долгорукова, Новоросійського - М. Воронцова.
Охарактеризуйте становище у Південній Україні, яка увійшла до складу Російської імперії в результаті російське-турецьких війн другої половини XVIII ст. та ліквідації царизмом Запорозької Січі. Територія швидко колонізувалася, і на початок XIX ст. у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї проживало близько 1 мли чоловік, 80% з них становили селяни. Козацтво ж змушене було або підкоритися, або покинути рідні землі. Згадайте заснування Задунайської Січі (1775 - 1828), де зберігався традиційний устрій; утиски козаків збоку турецького султана і, нарешті, перехід задунайських козаків (1828 р.) на бік росіян. У 1830 р. їх розселили по узбережжю Азовського моря і назвали Азовським військом. Зверніть увагу й на те, що з тих козаків, які залишилися, уряд створив Чорноморське козацьке військо. У 1792 р. воно було переведене на Кубань (близько 25 тис.), а в 1860 р. було злите з Кавказьким лінійним військом і отримало назву Кубанського козачого війська (проіснувало до 1921 р.). Підкресліть, що населення Кубані зберегло українські традиції у мові, побуті, духовній культурі й донині. Висвітлюючи стан розвитку українських земель під владою Австро-Угорщини, виясніть їх адміністративно-територіальний поділ. Зокрема, Галичина і Володимирщина потрапили у склад "коронного краю", або "королівства Галіції і Лодомерг, яке поділялося на 12 округів (дистриктів). Окремим округом сюди входила Буковина. Закарпатська Україна була поділена на 4 адміністративні регіони і підпорядковувалася Братіславському намісницькому управлінню Угорського королівства. Зазначте, що цей поділ здійснювався без урахування етнічних ознак. Далі зупиніться на характеристиці колонізаторської політики австрійського уряду (відношення до України як до колоніального сировинного придатка, переселення на українські землі німецьких, угорських та румунських колоністів, ігнорування української мови), яка призводила до денаціоналізації українського населення. Що правда, реформи Йосифа II (право навчати дітей в школах, надання містам права автономії в системі самоврядування, скасування особистого підданства селян, інші заходи), створення за указом Франца І представницького органу Станового сейму дещо полегшували становище українського населення. А тому національний гніт тут був дещо слабшим у порівнянні зі становищем українських земель під владою Російської імперії.
Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні в кінці ХУ/ІІ - першій половині XIX ст.
На кінець ХVІІІ ст. Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії остаточно втратила залишки автономного устрою. І все ж українська старшина, зрівнявшись у правах з російським дворянством, не полишала спроб відновити автономію України. Згадайте діяльність комісії по складанню наказів для "Соборного положення" в 1767 р., коли українська депутація добивалася відновлення гетьманства; плани української старшини по відновленню автономного устрою за допомогою іноземних держав (зусилля В.Капніста);
спроби відродити українські козацькі полки у 1812,1830,1853 рр.
Далі з'ясуйте поширення революційних ідей в Україні після завершення війн з наполеонівською Францією. Підкресліть, що жахлива самодержавно-кріпосницька дійсність, що зберігалася у Росії й після війни, ідеї Великої Французької революції, демократичний устрій у ряді європейських країн посилювали почуття соціально-політичного невдоволення широких народних мас. Приведіть приклади збройної боротьби українських козаків, які спробували захистити свою самостійність (повстання Бузького козацького війська 1817 р., повстання у Чугуєві та Шебелинці 1819 р. і т. ін.).
Висвітлюючи декабристський рух в Україні, зверніть увагу на фактори, що сприяли формуванню ідеології декабристів. Назвіть перші декабристські організації в Росії та їх керівників. Підкресліть, що "Союз благоденства” (1818 р.) мав свою управу в Тульчині на Поділлі, де активно діяв П.І.Пестель. Діяльність Південного товариства зосередилася в українських землях (Кам’янська та Васильківська управи на чолі з С. Волконським та С.Муравйовим-Апостолом). Згадайте також Товариство об'єднаних слов'ян, яке очолили Ю.Люблінський та брати Андрій і Петро Борисови.
Аналізуючи програмні документи декабристів - "Руську правду", "Конституцію", "Правила", зверніть увагу на вирішення в них питання про політичний лад, устрій і долю України. Підкресліть, що найбільш поблажливою у вирішенні українського питання була "Конституція" М.Муравйова, яка в майбутньому устрої передбачала створення Української з центром у Харкові Чорноморської з центром у Києві держав.
Коротко висвітивши події 14 грудня 1825 р. у Петербурзі, докладніше зупиніться на подіях, пов’язаних з повстанням Чернігівського полку, що розпочалося 29 грудня (керівники С.Муравйов-Апостол і М.Бестужев - Рюмін). Розкрийте значення агітаційного документу декабристів - "Православного катехізису", зосередьте увагу на залученні до повстання широкого кола солдатів і офіцерів, спробі охопити повстанням села і міста України Визначте причина поразки повстання і декабристського руху в цілому та їх історичне значення.
