Тема 5. Форми організації, методи і засоби навчання

1. Форми організації навчання: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, самостійна робота студентів.

2. Методи навчання. Активні методи навчання.

3. Засоби навчання. Інтернет-ресурс як засіб навчання.

 

Ключові слова: форма організації навчання, лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, самостійна робота студентів, метод навчання, активний метод навчання, кейс-метод, «мозковий штурм», навчання, дидактична ціль, дискусія, діалог, ділова гра, інтернет-ресурс, засіб навчання, дидактичний засіб.

1. Форми організації навчання: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, самостійна робота студентів

Форми організації навчання – це певна структурно-організаційна та управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб’єктів та об’єктів навчання.

Форми організації навчання мають упорядкувати навчальний процес. Їхньою провідною ознакою для класифікації є дидактичні цілі.

Виокремлюють чотири групи організаційних форм:

1. навчальні заняття;

2. практична підготовка;

3. самостійна робота;

4. контрольні заходи.

Лекція – це традиційно провідна форма навчання у вузах, організаційно-методична основа для всіх форм навчальних занять. Вона забезпечує системне подання наукових знань у викладенні науково-педагогічних працівників. Дидактичні цілі: повідомлення нових знань, систематизація й узагальнення накопичених, формування на їхній основі ідейних поглядів, переконань, світогляду, розвиток пізнавальних і професійних зацікавлень. Види: вступна, інформаційна, оглядова, настановна та підсумкова лекції. Також до видів лекцій зараховують проблемну лекцію, лекцію-візуалізацію, лекцію із запланованими помилками, бінарну лекцію, лекцію-прес-конференцію тощо.

Основна мета лекції - дати систематизовані основи наукових знань із навчальної дисципліни, з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи.

Основні вимоги до читання лекції:

1. високий науковий рівень викладеної інформації;

2. значний обсяг систематизованої й методично опрацьованої сучасної наукової інформації;

3. доказовість і аргументованість висловлюваних суджень;

4. достатня кількість переконливих фактів, прикладів, текстів і документів;

5. ясність викладення думок та активізація мислення слухачів, формулювання питань для самостійної роботи з обговорюваних проблем;

6. аналіз різних поглядів у розв’язанні поставлених проблем;

7. виведення головних думок і положень, формулювання висновків;

8. роз’яснення нових термінів, а також назв;

9. надання студентам можливості слухати, осмислювати й коротко записувати інформацію;

10. уміння встановити педагогічний контакт з аудиторією;

11. використання дидактичних матеріалів і технічних засобів;

12. застосування основних матеріалів – тексту, конспекту, блок-схем, креслень, таблиць, графіків.

Структура лекції:

1. вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;

2. викладення в логічній послідовності окремих частин лекції;

3. висновки;

4. конкретне завдання на самостійну роботу;

5. відповіді на запитання.

Лекції притаманні три основні педагогічні функції: пізнавальна, розвиваюча і організуюча.

Пізнавальна функція виражається в можливості засобами лекції забезпечити слухачів основною науковою інформацією, необхідної для їх професійної та дослідницької діяльності.

Розвиваюча функція лекції реалізується у безпосередньому контакті студента з викладачем, становленні у студентів творчої розумової діяльності, що забезпечує їх професійно-особистісний розвиток.

Організуюча функція передбачає управління самостійною роботою студентів, як в процесі заняття, так і в поза аудиторний час.

Критерії оцінювання якості лекції:

1. Результативність;

2. Організація;

3. Зміст;

4. Методика викладання;

5. Керівництво роботою студентів на лекції;

6. Лекторські здібності та вміння викладача.

Семінар

Орієнтує студентів на виявлення більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності.

За методикою проведення розрізняють:

1. вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студентів. Студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);

2. оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);

3. самоорганізуючі семінари (студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою);

4. пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);

5. семінар – «круглий стіл» (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми).

Залежно від завдань і змісту семінарських занять їх можна класифікувати як:

1. просемінари;

2. традиційні (тематичні) семінари;

3. підсумовуючі семінари (повторення і систематизації знань, міжпредметні семінари та ін.);

4. спецсемінари.

Дидактичні цілі: поглиблення, систематизація, закріплення знань, перетворення їх на переконання, перевірка знань, прищеплювання навичок і умінь самостійної роботи з книгою.

Існує ряд критеріїв оцінки семінарського заняття, за якими можна визначити продуктивність проведеного заходу:

1. Зміст;

2. Методика проведення;

3. Організація;

4. Керівництво роботою студентів.

 

Методи, які використовуються при проведенні семінарів:

1. «Мозковий штурм»;

2. Діалог – це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку – різних груп студентів, з другого – студентів і викладача з метою спільного пошуку рішення;

3. Дискусія – це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми;

4. «Мозкова атака» достатньо популярний засіб навчання у дискусії. Ведучий пропонує якусь проблему або життєву ситуацію, для її вирішення пропонується якомога більше альтернативних засобів, які потім аналізуються самими студентами.

Лабораторне заняття.

Лабораторне заняття - форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Дидактичні цілі: експериментальне підтвердження вивчених теоретичних положень, експериментальна перевірка формул, ознайомлення з методикою проведення експериментів, досліджень та ін.

Структура: проведення попереднього контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи; виконання конкретних завдань у відповідності з запропонованою тематикою; оформлення індивідуального звіту; оцінювання результатів роботи студентів викладачем. У разі виконання лабораторних робіт, пов'язаних з можливою небезпекою для здоров'я і життя студентів, обов'язковим етапом його підготовки і проведення є інструктаж з правил безпеки і контроль за їх дотриманням.

Функції:

¾ методологічна – забезпечує поглиблення знань про методику і техніку педагогічного пізнання й підходи щодо з’ясування сутності педагогічних явищ та закономірні зв’язки між ними;

¾ інформативна (освітня) – дозволяє закріпити загально педагогічні знання з одночасним їх практичним застосуванням, розширити уявлення майбутніх учителів про педагогічний процес сучасної школи;

¾ розвивальна – пов’язана із завданням активізації мисленнєвої діяльності студентів; формування професійно-педагогічної спрямованості психологічних процесів; розвитку їх педагогічних здібностей і творчого потенціалу;

¾ виховна – спрямована на формування комплексу професійно-значущих якостей і властивостей, закріплення установок на самопізнання, самовдосконалення, самоосвіту;

¾ рефлексивна – полягає у забезпеченні умов, які сприяють переключенню уваги майбутніх учителів на особистість, пізнання самих себе та здатність дати своїм вчинкам об’єктивну оцінку;

¾ прикладна – спрямована на посилення практичної підготовки вчителя, оволодіння студентами технологіями навчання й виховання.

Практичне заняття.

Практичне заняття – форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Основна дидактична мета: закріплення й деталізація наукових знань, а також формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх на занятті та дидактичні засоби.

Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю студентів; розв'язування завдань та їх обговорення; розв'язування контрольних завдань, їх перевірка й оцінювання.

Основними функціями практичних занять (за І. Кобиляцьким) є:

- поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;

- формування інтелектуальних умінь та навичок планування, аналізу і узагальнень, опанування діючою техні­кою, вироблення навичок управління і користування нею;

- накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;

- оволодіння початковими навичками керівництва працівниками на виробництві;

- формування вміння аналізувати і оцінювати економічну ефективність виробництва;

- оволодіння науковим апаратом роботи з джерелами;

- формування вміння робити соціологічні оцінки тощо.