Ідея сильної особистості в поезії Лесі Українки

Леся... Тендітна дівчина з небесною блакиттю в очах. Вічна легенда. Доля не слала їй пуховиків під боки, бо все її життя - то тривала й виснажлива війна з хворобою. Однак, своєю поезією вона утверджує непереможність духу сильної особистості. Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Вона була ясним променем, що пробиває "темряву ночі", яскравою зіркою, яка осяяла тернистий шлях до волі. "Сміялася крізь сльози" і "серед лиха співала пісні"- це був девіз її життя, і добре було б, якби він став дороговказом для кожної людини. Вона гордо проголошувала: Хто вам сказав, що я слабка, Що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука Чи пісня й думка кволі? Її пісня, її думка вийшли в люди, щоб своїм вогнем запалити байдужих, будити безпам'ятних, освітлювати нації шлях до верховин духовності й краси.

Газета «День» в особі Лариси Івшиної формує сильні особистості, висвітлюючи проблеми сьогодення, зберігаючи національні традиції, розвиваючи духовність, чесність, гідність.

В зв’язку з тим, в Ліни Костенко є прекрасні рядки: «Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! Так і з газетою «День»: день, день, день, і раптом усвідомлюєш, що «День» — це новітня історія України! Отож газету «День» читають і чекають».

При досягненні позитивного результату у навчально-розвиваючо-виховному процесі ВШ провідне місце належить, безумовно, викладачу. Від його вміння організувати цей процес залежить успіх у подальшій діяльності вихованців. Особистість викладача формується і проявляється у колективі і через колектив, через найближче оточення, через суспільство загалом. Суб`єкт завжди особистість, а особистість - суб`єкт, але не у всьому. Суб`єкт більше характеризує діяльність, а особистість – ставлення Суб`єктність викладача виражає його ставлення до світу, а особистість окрім того ще і ставлення світу до нього. Особистість викладача завжди відображає соціальну роль, однак ніколи не зводиться тільки до неї. Саме суспільству потрібні учні, студенти, випускники з певними властивостями, здібностями, знаннями, уміннями, навичками, які вони отримують під час діяльності педагога. У такому розумінні педагог відіграє соціальну роль, виконує соціальну функцію. Проте ролі, функції можна «виконувати» по-різному. Можна «жити педагогічним процесом», а можна «навчати і виховувати», що відображає відношення викладача до своїх соціальних функцій. Особистість педагога передбачає свідомий вибір, прийняття і виконання людиною соціальної ролі викладача. Особистість педагога характеризує його з боку суспільних зв`язків, взаємодій з іншими людьми, в першу чергу з учнями, колегами, батьками, громадськістю. Особистість викладача можна визначати як особливий спосіб професійної діяльності, при чому вона невід`ємна від особистості як характеристики, способу існування людини. Особистість як рівень професійної підготовки педагога є вираженням особистості як способу і рівня існування людини, характеристикою і рівнем розвитку людини, її соціальною значущістю. Особистість педагога відображає певний соціальний статус, соціальне визначення, передбачає певний рівень професійних здібностей, професійної культури.

Педагог як суб`єкт повинен бути творцем свого життя загалом, враховуючи специфічність професії, оцінювати способи діяльності, контролювати її, аналізувати результати, а на основі аналізу здійснювати корегування діяльності. Для цього недостатньо «вузькопрофесійних» здібностей. Педагог-суб`єкт повинен оволодіти сукупністю здібностей: мисленням, свідомістю, волею, почуттями та інше. Суб`єкт володіє рефлексивною свідомістю, оцінює себе серед інших, у суспільстві загалом. Педагогу-суб`єкту властиві такі якості як прогнозування подій та готовність до подолання труднощів, які передбачаються, уміння організовувати час, планувати і програмувати свою діяльність, визначати оптимальні рівні активності, рівні управління педагогічним процесом. Чим вищий розвиток душевних сил педагога (здібностей, волі, мотивів, інтересів), тим більше у нього виникає позитивних емоцій від професійної діяльності, що породжує додаткові мотивації до самовираження, творчості, досягнень. Для педагога як суб`єкта діяльності є характерними захопленість справою, відповідальність за долю учнів, колег, власну долю, що навіть зростання труднощів не може змінити його ставлення до професійної діяльності. А самі труднощі у професійній діяльності постають перед педагогом як перспектива можливого їх розв’язання власними силами. Педагог-суб`єкт стає одним із центрів педагогічного процесу. Він може допускати інші центри, а може і не допускати. Значить педагогічний процес може бути суб`єктно-об`єктним чи суб`єктно-суб`єктним рівнем управління. Педагог як суб`єкт є цілістю душевного життя, яка інтегрує у собі психічні процеси, функції, властивості. Така цілісність є недиз`юктивною, системною, механічно-неподільною, постійно-змінною. Суб`єктність педагога є соціальною реальністю, способом його буття. Суб`єктність і особистість, поряд з індивідуальністю і універсальністю людини, є родовими характеристиками людини, які відображають її відношення до світу і світу до неї.

Особистість викладача визначається не даною йому «владою», і не «нормованістю» ролі, а «соціальною значущістю», «завойованою» своєю працею, професійними здібностями, особистісними якостями. Для учнів – це наставник, старший товариш, порадник, носій знань, культури, моралі, котрий може і хоче зрозуміти, допомогти; це і авторитет, якого не можна «обійти», який так само вимогливий до себе як і до учнів; це організатор, який поціновує не тільки свою думку, а й думки інших. Викладач-особистість зорієнтований на духовність – любов, віру, надію, добро, справедливість, свободу, гідність, які стають принципами його професійної діяльності і усього життя.

2. Властивості та якості викладача, що проявляються на рівні «викладач-студент»

З аналізу наукової літератури і практичних досліджень виділяють такі основні властивості викладача, що проявляються на рівні «викладач-особистість» професійної підготовки:

- об`єктивне сприймання реальності;

- прийняття себе і інших, світу загалом такими, якими вони є;

- неегоцентричність, загалом – дотримання «полі-», а не «моноцентризмів»;

- розвиненість творчих здібностей;

- діалогічна взаємодія з «іншими»;

- моральні критерії поведінки, дії;

- орієнтація на духовні цінності;

- відносна незалежність від соціального оточення;

- поцінування цілей педагогічного процесу і засобів їх досягнення;

- діалогічність мислення, діалогіка логік;

- повага до намірів і бажань інших;

- відстоювання і впровадження у життя своїх переконань.

Серед якостей, що характеризують викладача-особистість і відображають його включення в соціальні зв`язки і відношення як соціокультурна реальність, можна виділити такі: особисті цінності, моральність особистості, особиста відповідальність, гідність особистості, відчуття себе частиною суспільства і культури, самостійність прийняття рішення, здібність до вчинків у розумінні М.М.Бахтіна, духовна спрямованість, виявлення волі у відстоюванні власних переконань, світогляд як «діалогіка культур» (В.С.Біблер).

Опитування за методикою М. Рокича: «Яким бачать ідеального викладача студенти?»

Опитування показали, що з 18 якостей особистості, запропонованих для оцінки ідеального викладача, студенти виділили такі (у порядку зниження значущості): на перших двох місцях з великим відривом від усіх решта якостей – професіоналізм і доброта, далі – справедливість, вихованість, чесність, освіченість (висока загальна культура), товариськість, життєрадісність. Відбувається ідентифікація образу ідеального викладача з образом «ідеалу – я». Вони вважають, що викладач повинен стати опорою в нових умовах, «він повинен згуртувати і спрямувати наші зусилля на корисні для нас справи», «повинен розуміти студента, підтримати його, вислухати, допомогти, йти на зустріч», «повинен допомагати у пізнанні світу, повинен допомагати в організації культурно-масових заходів».