Перш ніж розглядати зміст освіти у вищій школі, доцільно ще раз згадати про сутність терміна "освіта". У вузькому розумінні освіта — це сукупність знань, умінь, навичок і компетенцій, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також процес засвоєння систематизованих знань, розвитку пізнавальних сил, формування світогляду. У більш широкому значенні освіта, на думку академіка СУ. Гончаренка, —духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних 233 Розділ 2 цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування обличчя людини. При цьому на перше місце ставиться не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, уміння самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За означенням, прийнятим XX сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання2. Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і спеціальну (професійну). Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук, які потрібні людині у повсякденному житті, а також підготовку до здобуття професійної освіти. Загальну освіту здобувають у загальноосвітніх навчально-виховних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах). Політехнічна освіта (грец. poly — багато і techne — мистецтво, майстерність, вправність) виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основних технологічних процесів, оволодіння вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних (виробничих) процесів. Окремими компонентами політехнічної освіти людина оволодіває впродовж усього життя шляхом стихійного пізнання навколишньої дійсності, у процесі здобуття загальної та професійної освіти, а також беручи участь у виробничій діяльності. Професійна освіта спрямована на оволодіння знаннями, уміннями й навичками, які потрібні для здійснення професійної діяльності. В Україні професійну освіту здобувають у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зміст освіти — це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у навчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розв'язанню генерального завдання — формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості. Коли йдеться про зміст освіти, який лежить в основі професійної підготовки, то мається на увазі, що він орієнтований на формування професійної і загальної культури фахівців у широкому розумінні. Зміст освіти (загальної, політехнічної, професійної) не є сталою величиною. Він змінюється залежно від рівня розвитку науки, соціально-економічного, культурного стану суспільства з урахуванням потреб освітньої підготовки молоді та перспектив соціального й економічного розвитку країни. Необхідність змін змісту сучасної освіти ілюструють слова міністра освіти і науки України академіка В.Г. Кременя: "Потребує зміни сам зміст навчання. Треба чіткіше та однозначніше визначити фундаментальні знання в різних сферах вивчення людини і світу, сепарувати їх від надмірної інформаційної складової, що має виконувати роль ілюстративного супроводження пізнавального процесу. З урахуванням людиноцентристських тенденцій треба, не зменшуючи можливості пізнання природи і світу, надати більшу можливість для пізнання людини, її психофізіологічних та життєді-яльнісних особливостей, для індивідуального самопізнання. Необхідно також відпрацювати механізм систематичного оновлення змісту навчання відповідно до розвитку науки та набуття людством нових знань. Зміст навчання має відображати все багатство раціональних знань людства, зокрема в духовній сфері"3. Процес удосконалення змісту освіти, зокрема професійної, потребує чималих зусиль. Тут треба враховувати перспективу, тому що випускники ВНЗ працюватимуть у різних галузях народного господарства тривалий час після здобуття професійної освіти. Справа ускладнюється ще й тим, що обсяг нових знань (інформації) з усіх наук у середньому подвоюється через 3—6 років. Ось чому так важливо при формуванні змісту освіти для підготовки фахівців певної спеціальності вибрати з великого масиву інформацію, яка є результатом найновіших наукових досягнень і стане базовою для становлення фахівця з погляду перспективи його професійної діяльності. Зміст освіти закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, навчальні програми, підручники, посібники. Навчальний план — основний нормативний документ (стандарт) вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки фахівців та визначає організацію їх навчальної діяльності. Навчальним планом охоплено: графік процесу навчання; перелік та обсяг навчальних дисциплін; послідовність їх вивчення; конкретні форми проведення занять (лекції, семінари, лабораторні тощо) та їх обсяг; форми проведення підсумкового контролю (екзамен, залік, диференційований залік); порядок проведення практик, їх види; обсяг часу, відведеного на самостійну роботу студентів; кількість курсових робіт, які виконує студент за період навчання; зміст і форми державної атестації. Навчальний план складають провідні викладачі, як правило, декани факультетів, завідувачі кафедр. Затверджується навчальний план керівником вищого навчального закладу, погоджується в Міністерстві освіти і науки України, інших профільних міністерствах, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, і скріплюється відповідними печатками. Навчальний план ВНЗ III і IV рівнів акредитації складають за такими рівнями підготовки фахівця: бакалавр; спеціаліст; магістр; бакалавр — спеціаліст; бакалавр — магістр; бакалавр — спеціаліст — магістр. До обов'язкових складових навчального плану належать: 1. Реквізити. 2. Графік навчального процесу. 3. План навчального процесу. 4. Цикли дисциплін підготовки фахівця. Складання навчального плану — відповідальна і складна справа. Тут можна виділити два головних етапи. На першому необхідно вивчити вимоги, продиктовані відповідними галузями професійної діяльності, окреслити основні напрями підготовки фахівців певного профілю. Використовуючи різні методи — експертних оцінок, аналізу діяльності тих чи тих фахівців, вивчення результатів їх праці та ін. — складають так званий професійний образ сукупного фахівця, здатного виконувати необхідні функції у певній сфері діяльності. Як наголошує професор A.M. Алексюк, виділення сфери професійної діяльності відповідає певним галузям виробництва, на- 236 Дидактика вищої школи уки, освіти. Профіль підготовки кадрів для кожної галузі визначається поділом праці. Профіль навчання має конкретний зміст і є одним із критеріїв, за яким перелік спеціальностей вищої професійної школи поділяється на групи. Другий етап — безпосереднє складання навчального плану. У ньому всі дисципліни розподілені на дві групи: нормативні й вибіркові, а вони, своєю чергою, — на певні цикли. З огляду на державні стандарти в освіті, навчальні плани з усіх спеціальностей містять однаковий набір нормативних навчальних дисциплін. Нормативні навчальні дисципліни — це дисципліни, встановлені відповідною освітньо-професійною програмою, тому дотримання їх назв і обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Зменшення часу вивчення цих дисциплін неприпустиме, але збільшення цілком можливе за рахунок годин, передбачених на цикл дисциплін самостійного вибору ВНЗ. Якщо перелік нормативних навчальних дисциплін чітко регламентований, то вибіркові навчальні предмети встановлюються вищим навчальним закладом з урахуванням освітніх і кваліфікаційних вимог до професійного рівня фахівця, можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб і т. ін. Нормативна частина навчального плану включає: 1. Групу (цикл) гуманітарних та соціально-економічних дисциплін. Беручи до уваги особливості профілю підготовки фахівців (гуманітарний, природничий, технічний та ін.), у цьому циклі може дещо змінюватись перелік дисциплін та кількість годин на ту чи ту дисципліну. 2. Групу фундаментальних дисциплін, що містить цикл дисциплін природничо-наукової підготовки та перелік дисциплін, вивчення яких становить базу для засвоєння вужчих фахових навчальних курсів, об'єднаних у третьому циклі професійно орієнтованих дисциплін. На вказані цикли відводиться в середньому 3500 годин, що становить понад 50 % навчального часу. Вибіркова частина складається із циклів дисциплін самостійного вибору ВНЗ і дисциплін вільного вибору студента. Як зазначається у "Методичних рекомендаціях щодо складання навчального плану вищих навчальних закладів II, III і IV рівнів акредитації", "для реалізації дійсно вільного вибору студенту вищим навчальним закладом може бути запропоновано декілька 237 Розділ 2 блоків дисциплін цього циклу, кожний обсягом 756 годин, або їх перелік у кількості, достатній для вільного вибору з них тих самих 756 годин (14 кредитів). У межах цього обсягу студент може одержати також військову підготовку за відповідною програмою, що передбачає теоретичне навчання та військові табірні збори (останні — за рахунок канікулярного часу) і відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, на підставі яких може бути присвоєно звання офіцера запасу"4. Оскільки навчання у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації має ступеневий характер, то в навчальному плані передбачено загальний обсяг годин циклу підготовки бакалаврів. Після цього для підготовки спеціалістів запроваджується третій цикл, який включає додатково соціально-економічні дисципліни, професійноорієнтовані дисципліни, дисципліни спеціалізації, практики, дипломну роботу. При складанні графіка навчального процесу треба враховувати такі моменти: 1) кількість тижнів у семестрі чи триместрі навчальний заклад визначає самостійно; 2) сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, має становити не менше 8 тижнів; 3) кількість іспитів в екзаменаційну сесію не повинна перевищувати 5, заліків — 6; 4) навчальний тиждень має становити не більше 54 академічних годин, аудиторне навантаження студента — не більше ЗО академічних годин, навчальний день студента — не більше 9 академічних годин; 5) навчальний час, відведений для самостійної роботи, має бути не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу часу вивчення конкретної дисципліни; 6) загальний обсяг будь-якої навчальної дисципліни кратний 54 годинам (1 кредиту) або 27 годинам (0,5 кредиту); 7) зведений бюджет часу, види практик і державна атестація подаються в навчальному плані окремими таблицями. 4 Методичні рекомендації щодо складання навчального плану вищих навчальних закладів II, III і IV рівнів акредитації / Д. Панасевич, Л. Гра-чова, А. Солоденко, В. Черненко. Наук.-метод, центр вищої освіти. — К., 2002. — С 3. 238 Зведений бюджет часу (в тижнях) Курс Теоретичне навчання Екзамени Практика Дипломне проектування Державна атестація Канікули Всього 1 2 3 4Б/4С 5 6 Разом Державна атестація Державний екзамен Випускна робота Семестр Види практики Семінар Тиждень Разом Розділ 2 Навчальними планами передбачено — за будь-якої схеми підготовки фахівців — крім теоретичного навчання, різні види практичної діяльності (навчальну, виробничу, педагогічну, переддипломну практики) та державну атестацію. Державна атестація випускників за освітньо-професійними програмами підготовки включає такі складові (табл. 13). Таблиця 13. Державна атестація випускників Бакалавр Спеціаліст Магістр 1. Комплексний каліфіка- 1. Дипломна робота Магістерська ційний державний екза- (проект). робота мен з напряму підготовки. 2. Державні екза- 2. Випускна бакалаврська мени (в деяких робота випадках) Навчальна програма — державний документ, в якому визначено зміст освіти з окремої навчальної дисципліни з виділенням розділів, тем, кількості годин на їх опрацювання. Навчальні програми розробляються науково-методичними комісіями ВНЗ за професійними напрямами і затверджуються Міністерством освіти і науки України. Вони є базовими з основних дисциплін з урахуванням державних стандартів. На їх основі кафедри вищих навчальних закладів розробляють робочі навчальні програми, які затверджуються кафедрами, радами факультетів та вченими радами вищих навчальних закладів. Робочі навчальні програми обов'язкові для виконання викладачами. У підготовці навчальних програм треба ретельно дотримуватися вимог наступності між змістом освіти в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, а також рівнями підготовки фахівців у рамках вищої школи — молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів. Навчальна програма є базовим документом при підготовці підручників і навчальних посібників для вищої школи. Підручник — це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з конкретної дисципліни відповідно до вимог чинної програми. За словами І.Я. Лернера, "підручник становить матеріалізований носій змісту освіти й водночас є організатором процесу засвоєння цього змісту..,"5. 5 Лернер И.Я. О дидактических основаниях построения учебника // Проблемы школьного учебника: Сб. ст. — Вып. 20. — М.: Просвещение, 1991. —С. 18. 240 Дидактика вищої школи Навчальний посібник — це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з окремих аспектів програми, а також подається додатковий матеріал для формування в студентів умінь і навичок. Якщо для загальноосвітніх навчально-виховних закладів готують переважно підручники, де чітко визначені параметри щодо змісту освіти, то у вищих навчальних закладах більш поширені навчальні посібники. Це дає змогу викладачам і студентам значно розширювати діапазон пізнавальної діяльності, залучати додаткові наукові джерела, особливо ті, в яких подається нова наукова інформація. Підготовка підручників і навчальних посібників потребує від авторів великої відповідальності. По-перше, у цих навчальних книгах мають бути акумульовані ґрунтовні наукові знання з конкретних проблем, що мають сенс для розуміння гносеологічних засад розвитку певної науки і які не втратили своєї значущості для подальшого становлення відповідних наукових напрямів, а також сприяють формуванню професійних умінь і навичок майбутніх фахівців. По-друге, у навчальних посібниках мають бути закладені основи й передумови подальшого розвитку наукових інтересів студентів. У процесі підготовки підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів автори мають ретельно дбати про реалізацію в них вимог основних принципів навчання: науковості, систематичності, послідовності й доступності викладу, наочності, ґрунтовності, зв'язку матеріалу з професійною діяльністю. Також важливо в підручниках і навчальних посібниках струк-турувати матеріал з належним дотриманням дидактичних вимог: чітко визначати проблемні питання, які розглядаються у тій чи тій темі, завдання для самостійної навчальної роботи студентів, список літератури, питання для самоконтролю і т. ін. Окрім обов'язкових навчальних дисциплін, у навчальних планах кожної спеціальності є факультативні курси та дисципліни за вибором студентів. У кожному разі відповідна кафедра розробляє навчальні програми з цих дисциплін, навчально-методичні матеріали для опрацювання курсів, які затверджуються радами факультетів. В організації навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах поки що зберігається тенденція значну частину навчального часу відводити на інформаційну діяльність викладача. Студенти щоденно завантажені аудиторними заняттями (6—8 годин), у них залишається обмаль часу на самостійну пізнавальну діяльність. При плануванні навчального навантаження викладачів мало часу виділяється на підготовку завдань для самостійної навчальної роботи студентів, здійснення керівництва нею. Для підвищення продуктивності навчальної діяльності у вищих навчальних закладах при укладанні навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників у нормативах планування навчального навантаження професорсько-викладацького складу необхідно перенести центр ваги на організацію самостійної навчальної роботи студентів і забезпечення ефективного контролю й оцінювання цієї форми навчання.
Планування як основа управління навчанням.
Для того, щоб будь-яка діяльність відбулася успішніше, важливо попередньо максимально повно уявити собі її процес і структуру: необхідні етапи, зміст, форми, методи, засоби, умови, поведінку суб’єктів і можливі перешкоди. Ідеалізоване уявлення майбутньої діяльності називається плануванням. Особливо значущим є планування в управлінській діяльності, оскільки управлінець повинен продумати і скоординувати діяльність багатьох людей.
Психологічно планування обумовлюється дією всієї психічної сфери людини: пам’яттю (образ минулого), сприйняттям (образ сучасного), уявленням, мисленням (образ майбутнього, передбачення). Інколи здатність передбачувати наслідки своїх дій вважають критерієм розумності людини.
Основні види планування:
Стратегічне – концептуальне уявлення про шляхи досягання цілі.
Програмне – перелік заходів та дій, необхідних для досягання мети.
Планування може бути ідеалізованим і матеріалізованим – вираженим на папері, неформалізованим і формалізованим – відображеним у певних документах (планах, програмах). План (найчастіше) – це документальне відображення образу майбутнього і шляхів його досягнення. До характеристик і відповідно видівпланів відносять:
| комплексні; загальні; спеціалізовані. | |
| плани розподілу ресурсів; адаптації до засобів суб’єкта; внутрішньої координації; організаційно-стратегічного передбачення. | |
| довгострокові; тактичні; оперативні; календарні. |
Планування в управлінській діяльності – це реалізація:
політики – орієнтири, принципи вищого керівництва для прийняття рішень;
процедур – встановлений перелік дій для типових ситуацій;
правил – точне визначення певних дій у специфічних ситуаціях.
Основне планування в освіті – це планування навчання. Оскільки навчання – це процес засвоєння учнями соціального досвіду, то планування навчання – це складання проекту досягання цілей навчання, тобто проектування змісту і структури навчальної діяльності учня з засвоєння певного соціального досвіду. Планування навчання включає в себе:
розподіл змісту навчання;
організацію розподілу змісту у просторі і часі;
відображення шляхів досягнення мети навчання.
Планування навчання відбувається на рівні конкретних закладів освіти, навчальних предметів і окремих занять і відповідно відображається у навчальних планах, навчальних програмах і планах навчальних занять.
3.1. Навчальний план закладу освіти
Основним документом, що відображає зміст навчання в конкретному освітньому закладі та навчальних закладах певного типу є навчальний план. Навчальний план - це нормативний документ, затверджений Міністерством науки і освіти, який містить педагогічну інтерпретацію соціального замовлення суспільства і визначає у самих загальних рисах обсяг і зміст освітньої і професійної підготовки учнів.
Навчальний план вищого навчального закладу у сучасних умовах відповідає двухступеневій системі освіти (бакалавра і магістра) і містить такі компоненти:
графік навчального процесу (курси, тижні, заняття);
таблиця бюджету навчального часу (курси, тижні);
план навчального процесу (назви навчальних предметів, терміни екзаменів, заліків, курсових робіт по семестрах, обсяг навчання в годинах (загальний, по видах аудиторних занять, індивідуальна та самостійна робота);
аудиторні години по дисципліні на тиждень;
терміни практики;
форма державної атестації і т.д.
В структурі навчального плану підготовки бакалаврів прийнятий такий розподіл:
Нормативні предмети (65%): гуманітарні (18% - 12 назв); фундаментальні (47% - 17 назв).
Вибіркові предмети (35%): на вибір ВНЗ (25% - 11-23 назв), на вибір студентів (10% - 4-5 назв).
Планування навчального предмету
Одиницею планування, відображеною в навчальних планах будь-яких типів, є навчальний предмет. Навчальний предмет(навчальна дисципліна) є дидактично обґрунтованою системою наукових знань, практичних вмінь і навичок, що дозволяють тим, хто навчається, засвоїти на певному рівні і у відповідності з їх віковими пізнавальними можливостями основні вихідні положення науки або сторони культури, праці, виробництва. Навчальні предмети можуть поєднатись у цілі навчальні курси з певної освітньої галузі.
Наприклад, курс психолого-педагогічної підготовки в будь-якому університеті повинен включати такі нормативні навчальні предмети: базову дисципліну, декілька спеціальних дисциплін, психолого-педагогічну практику і випускну роботу (чи екзамен).
Зміст навчального предмету відображується у навчальній програмі.
Навчальна програма - це нормативний документ, що визначає структуру і процес навчання з якогось навчального предмету і може містити:
пояснювальну записку щодо назви дисципліни, цілей її вивчення, основних вимог до знань та вмінь учнів, особливостей вивчення дисципліни, її складу, ролі і місця в структурі навчального плану та інше;
тематичний план навчальної дисципліни, що може складатись з блоків тем, тем, рекомендованих цілей, бюджету часу, форм, методів та засобів їх вивчення, контролю;
базу знань, що засвоюється учнями в процесі вивчення дисципліни;
загальні вимоги до поточного і підсумкового контролю;
перелік рекомендованої літератури з дисципліни, що рекомендується учням та викладачам для підготовки до занять з даної дисципліни.
Навчальні програми можуть бути:
Типові - розроблені на основі вимог державного освітнього стандарту відносно тієї чи іншої освітньої галузі (затверджуються на рівні Міністерства освіти і мають рекомендований характер).
Робочі - розробляються на основі типових навчальних програм з урахуванням специфіки підготовки, національних та етнічних особливостей, затверджуються на рівні певного навчального закладу.
Авторські - містять іншу логіку побудови навчального предмету, авторські підходи до розгляду тих чи інших теорій, власну точку зору відносно явищ і процесів, що вивчаються. Повинні мати рецензії відомих вчених в даній предметній галузі, і також затверджуються на рівні конкретного навчального закладу.
Планування навчальних занять.
Найнижчим щабелем планування є планування окремих навчальнихзанять – одиниць навчального процесу. Підготовка до конкретного навчального заняття у певній формі включає розробку орієнтовного плану проведення даного заняття, стандартна структура якого звичайно така:
тема заняття за навчальною програмою;
навчальна ціль заняття;
форма, тип, методи проведення заняття;
матеріально-технічне забезпечення заняття;
структура заняття (основні етапи і розподіл за часом, що відповідають типу, формі і методам проведення заняття).
Навчальний процес у вищій школі будується відповідно до вимог державних нормативно-правових документів, зокрема Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах.
Як уже зазначалося, планування й організація навчального процесу здійснюються передусім на основі чинного навчального плану. По-перше, у навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу, яким передбачено бюджет годин у тижнях. Передбачаються такі аспекти навчальної діяльності, як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні екзамени, дипломні роботи, канікули. По-друге, у навчальному плані з кожної дисципліни визначено кількість годин, що виділяється на лекції, лабораторно-практичні та семінарські заняття, а також строки виконання курсових робіт, складання заліків і екзаменів.
Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять. Розклад навчальних занять — важливий документ ВНЗ, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів. Складання розкладу у ВНЗ — копітка справа. Тут треба враховувати вимоги навчального плану, анатомо-фізіологічні й психічні особливості учасників навчального процесу, можливості навчально-матеріальної бази, аудиторний фонд, дидактичну доцільність віднесення навчальних дисциплін у розкладі на конкретний день і робочий тиждень.
Важливе місце у системі професійної підготовки студентів посідають практика й екзаменаційна сесія. Терміни виконання завдань різних видів практики, кількість часу на цю роботу визначаються навчальними планами певної спеціальності. Уся діяльність викладачів і студентів з виконання завдань тієї чи тієї практики здійснюється відповідно до Положення про організацію практики студентів вищих навчальних закладів, затвердженого Міністерством освіти і науки України. Зміст кожного виду практики (навчальної, виробничої та ін.) розробляється відповідними кафедрами й затверджується радою факультету або вченою радою ВНЗ.
Організація та проведення екзаменаційних сесій здійснюються згідно з Положенням про організацію та проведення заліків і екзаменів у ВНЗ України.
Завдання для самостійної роботи
1. Ознайомтеся зі структурою підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, де ви навчаєтесь, зокрема з'ясуйте кількість спеціальностей, їх конкретні назви й основні спеціалізації.
2. Опрацюйте Національну доктрину розвитку освіти й виокреміть тенденції підготовки фахівців у вищій школі з погляду перспектив її вдосконалення.
3. Ознайомтеся зі змістом Закону України "Про вищу освіту", з'ясуйте сутність таких складових: стандарти вищої освіти, організація навчально-виховного процесу.
4. Уважно проаналізуйте навчальний план певної спеціальності й визначте (у відсотковому відношенні) кількість годин, що виділяється на вивчення дисциплін основних циклів.
5. Проаналізуйте робочу навчальну програму з конкретної дисципліни ВНЗ на предмет її відповідності дидактичним вимогам.
6. Проаналізуйте типовий навчальний підручник чи навчальний посібник зі свого фаху й оцініть його зміст з погляду врахування дидактичних вимог.
Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю
1. У чому сутність спеціалізації навчання у вищій школі?
2. Які тенденції розвитку процесу підготовки фахівців окреслені в Національній доктрині розвитку освіти?
3. У чому мають виявлятися державні стандарти вищої освіти в Україні? Як це має досягатися?
4. Що являє собою навчальний план? Окресліть особливості його побудови.
5. Назвіть загальні положення визначення змісту й організації навчального процесу в сучасній вищій школі.
6. Схарактеризуйте "професійний образ" сукупного фахівця.
7. Дайте характеристику основних циклів навчальних дисциплін вищої школи.
8. Визначте сильні й слабкі місця в загальнопедагогічній підготовці сучасних фахівців у ВНЗ.
9. Що таке навчальна програма і які вимоги до її структурної побудови?
10. У чому відмінність між поняттями "підручник" і "навчальний посібник"?
11. Які дидактичні вимоги висуваються до упорядкування підручників і навчальних посібників для ВНЗ? Схарактеризуйте з цього погляду один із підручників для вищої школи, якими ви користуєтесь.
12. Висловіть своє ставлення до ідеї зменшення кількості аудиторних занять і збільшення частки самостійної пізнавальної діяльності студента.
13. З'ясуйте основні вимоги до організації та проведення заліків і екзаменів у ВНЗ.
14. Якби керівником ВНЗ були ви, то які б зміни внесли до структури організації навчального процесу у вищій школі?
Література
АлексюкАМ. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. — К.: Либідь, 1998. Архангельський И.С. Учебный процесе в высшей школе. — М.: Высш. шк., 1980. 244 Дидактика вищої школи Болюбаш ЯЛ.
Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. — К.: Компас, 1997. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи України. — К.: ННТЛ, 1995.
Кобыляцкий И.Ч. Основы педагогики высшей школы. — К.: Высш. шк., 1978.
Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001.
Слєпкань 3.1. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі.— К., 2000.
