1. Ступеневість вищої освіти
2. Нормативні документи, що визначають зміст вищої освіти
3. 3. Навчальний план, навчальна програма і підручник вищої школи
У ст. 42 Закону України «Про освіту» стверджується, що «вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-професійних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовки та підвищення їх кваліфікації».
Національна доктрина розвитку освіти серед пріоритетних напрямів вдосконалення вищої освіти вказує на необхідність «забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових уcтанов та підприємств, запровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання».
Ступеневість вищої освіти
Сутність ступеневості вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виникнення концепції ступеневої освіти зумовлене:
— демократизацією суспільства, формуванням нових соціально-економічних структур, їх орієнтацією на ринкові відносини, жорсткою професійною конкуренцією;
— необхідністю розрізнення двох процесів, що є основою діяльності вищого навчального закладу — освіти і професійної підготовки;
— необхідністю забезпечення випускникам можливості здійснювати професійну кар'єру за дотримання ними принципів соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей і моралі;
— диференціацією вимог до характеру і змісту освіти і професійної підготовки фахівців з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
— впровадженням механізму об'єктивного педагогічного контролю з визначення результатів діяльності системи вищої освіти і навчальних досягнень тих, хто навчається; йдеться, зокрема, і про технологію стандартизованого тестування.
У структурі вищої освіти виокремлюють освітні рівні (неповна вища, базова вища освіта, повна вища освіта) та освітньо-кваліфікаційні (бакалавр, магістр). У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців усіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами, ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.
Освітні рівні вищої школи. Сутність їх полягає в задоволенні потреб особистості у здобутті загальної вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти. Освітній рівень характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, які визначають розвиток її як особистості.
1. Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, достатній для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
2. Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, достатній для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра (спеціаліста).
Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали документ про вищу освіту державного зразка.
Освітньо-кваліфікаційні рівні. Вони передбачають здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.
1. Бакалавр (лат. baccalaurens — увінчаний лаврами). Це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства.
Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одноразове здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра на базі повної загальної середньої освіти і охоплює загальні фундаментальні, гуманітарні та соціально-економічні дисципліни, спеціальні дисципліни відповідного напряму підготовки, а також різні види практичної підготовки. Термін навчання не може перевищувати чотирьох років, а для осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, термін навчання зменшується на один-два роки.
Особи, які пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікацію бакалавра.
Оскільки бакалавр здобуває академічний освітній рівень базової вищої освіти, то це дає йому право на продовження навчання за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців більш високого освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, або, за бажанням, можливість працевлаштуватись.
2. Магістр (лат. magister — начальник, учитель). Це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.
Освітньо-професійна програма підготовки магістра забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року, а для окремих спеціальностей за погодженням з Міністерством освіти і науки може бути встановлений термін півтора року. Здобуття кваліфікації магістра може здійснюватися на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року).
Зазначена освітньо-професійна програма передбачає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку.
Освітньо-професійна програма підготовки магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямування може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі освітньо-професійної програми післядипломної підготовки (клінічної ординатури, інтернатури тощо). Нормативний термін навчання визначається відповідним міністерством за погодженням з Міністерством освіти і науки. Освітньо-професійна програма підготовки магістра юридичного спрямування в разі цільової підготовки за замовленням правоохоронних органів може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі повної загальної середньої освіти.
Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра. Після закінчення другого циклу навчання випускник вищого навчального закладу здобуває професійну кваліфікацію та освітній рівень повної вищої освіти, що дає йому право на продовження навчання за програмами підготовки наукових та науково-педагогічних працівників (третій цикл — аспірантура (3 роки), що відповідає ступеню доктора філософії (PhD), програмам європейських університетів). Цикл підготовки фахівців рівня магістра не перевищує 1—2 роки залежно від профілю підготовки. Наявність ступеня магістра (спеціаліста) дає власникам доступ до отримання докторського ступеня.
Сьогодні в Україні на законодавчому рівні вже затверджено систему стандартів з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та профілю підготовки. Стандарти містять усі вимоги до компетентності та кваліфікаційну характеристику і системи діагностики якості знань. Перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців дасть змогу задовольнити можливості особистості в здобутті певного освітнього і кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці.
