Особливості розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку

Визначення терміну «творчість» пов’язане з діяльністю, що породжує щось якісно нове й відрізняється неповторністю, оригінальністю й суспільно-історичною унікальністю. Суттєвими є висловлювання відомих психологів С. Рубінштейна, Б. Ананьєва, Г. Костюка, К. Платонова щодо зв’язку творчості творчих здібностей із діяльністю, розвитком особистості. Тому існує думка, що для розвитку творчості потрібна посилена діяльність. Проте не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, що подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні емоції. «Творчість – це діяльність, результатом якої є створення і появи нових матеріальних і духовних цінностей» (І. М. Кардаш). Тобто, творчість людини визначається як створення необхідного, але ше не існуючого в реальності. Творчість, як стверджує Л. Кузнецова, - вища форма активності й самодіяльності людини. Видатний педагог-гуманіст В. Сухомлинський подає таке визначення творчості: «Творчість є діяльність, в яку людина вкладає немовби частинку своєї душі,і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа». Творчою особистість стає лише внаслідок появи в неї «здібностей, мотивів, знань і вмінь, завдяки яким створюється продукт,який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю»[16, 351]. Творчість – це одна із найзмістовніших форм психічної активності дитини. Будь-який творчий акт дитини – результат її активних пізнавальних творчих дій. Гра- теж творчість, оскільки створюючи нові ігрові ситуації, дитина вносить в ігрові дії, зображувальну, театральну діяльність тощо.

Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Говорячи про формування здібностей, необхідно зупинитися на питанні про те, коли, з якого віку слід розвивати творчі здібності дітей. Психологи називають різні терміни від

півтора до п'яти років. Також існує гіпотеза, що розвивати творчі здібності необхідно з самого раннього віку. Ця гіпотеза знаходить підтвердження в фізіології. Справа в тому, що мозок дитини особливо швидко росте, і "дозріває" в перші роки життя. Це дозрівання, тобто зростання кількості клітин мозку і анатомічних зв'язків між ними залежить як від різноманіття та інтенсивності роботи вже існуючих структур, так і від того, наскільки стимулюється середовищем утворення нових. Цей період "дозрівання" є час найвищої чутливості і пластичності до зовнішніх умов, час найвищих і найширших можливостей для розвитку. Це найсприятливіший період для початку розвитку всього різноманіття людських здібностей. Але в дитини починають розвиватися тільки ті здібності, для розвитку яких є стимули й умови до "моменту" цього дозрівання. Чим сприятливіші умови, чим ближче вони до оптимальних, тим успішніше починається розвиток. Якщо дозрівання і початок функціонування (розвитку) збігаються за часом, йдуть синхронно, а умови сприятливі, то розвиток йде легко - за найвищим з можливих прискорень. Розвиток може досягти найбільшої висоти, і дитина може стати здібною, талановитою і геніальною. З психологічної точки зору дошкільне дитинство є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці діти надзвичайно допитливі, у них є величезне бажання пізнавати навколишній світ. І батьки заохочуючи допитливість, повідомляючи дітям знання, залучаючи їх у різні види діяльності, сприяють розширенню дитячого досвіду. А накопичення досвіду і знань - це необхідна передумова для майбутньої творчої діяльності.

Фольклор(англ. folk-lore, букв. —народна мудрість; народне знання), або усна нароодна твоорчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Термін «фольклор» запровадив 1846 року англійський археолог Вільям Джон Томас.

Висвітлюючи роль українського музичного фольклору у вихованні дошкільнят, варто наголосити, що він дає дитині перші відомості про навколишній світ та дає можливість знайти себе в ньому. Специфіка музичної діяльності дітей дошкільного віку зумовлена інтонаційною сутністю, зокрема народного музичного мистецтва. Клітини дитячого мозку дуже чутливі і реагують на об’єкти сприйняття тоді, коли ці об’єкти-образи. Дитячий музичний фольклор впливає на емоційне сприйняття та зацікавленість дитини в новій інформації, зосередження дитячої уваги на конкретному наочному, словесному та музичному образі.

Спочатку звукова інформація викликає у малюка почуття здивування, а потім - задоволення, радості, бажання її запам’ятати. Що простіший носій музичної інформації, то більшу наповненість і універсальність він має.

В організації навчання дітей дошкільного віку вагому роль відіграє постійна підтримка дитячої уваги, оптимальний режим зміни видів музичної діяльності, активізація пошукової діяльності малят, під час якої розвивається образне мислення, формуються музичні нахили, здібності, загальна та музична пам’ять.

Народні традиції — це приклад гармонії життя із законами добра і краси. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, толерантність і повага до старших. Виховуючи дитину рідною мовою, національною культурою, ми вводимо її у світ народного життя, народної пісні, тим самим передаємо нащадкам, а отже, зберігаємо наші національні традиції, обряди, ритуали, міфи, легенди, в яких відображені моральні норми. Це той скарб, на якому слід закладати основу як сімейного виховання, так і навчально-виховного процесів в освітніх закладах. Зазначимо, що виховна родь української народної пісні поки що не стала предметом окремого дослідження, хоча про це згадувалося в роботах відомих педагогів (Г. Ващенко, В. Сухомлинський, С. Русова). Про роль народної

пісні як серцевини української культури писали українські мистецтвознавці (Б. Грінченко, Д. Антонович, Ф. Колесса та ін.). Сухомлинський зазначав, що саме під впливом усної народної пісенної творчості у дітей формуються такі людські цінності, як тонкість, емоційність, натури, здатність до переживання. На його думку, пісня породжує поетичне бачення світу.

Починаючи з пестушок, утішок, забавлянь, колискових мимовільно, позасвідомо проходить музичне виховання дітей з самого раннього віку. Поповнюється новими враженнями емоційна сфера, розширюється певне коло уявлень про навколишній світ, накопичується життєвий досвід, збільшується словниковий запас, розвивається мова, з’являється бажання брати участь у виконавській діяльності.

Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їх творчих здібностей. Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток малюка: раннє плавання, гімнастика, раннє повзання та ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами та матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є створення обстановки, що випереджає розвиток дітей. Необхідно, наскільки це можливо заздалегідь оточити його середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б його найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б в ньому саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до навчання читання однорічній дитині можна купити кубики з літерами, повісити абетку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

Третє, надзвичайно важливе, умова ефективного розвитку творчих здібностей випливає з самого характеру творчого процесу, який вимагає максимальної напруги сил. Справа в тому, що здібності розвиватимуться тим успішніше, чим частіше у своїй діяльності людина добирається «до стелі»

своїх можливостей і поступово піднімається «до стелі» все вище і вище. Така умова максимального напруження сил найлегше досягається, коли дитина вже повзає, але ще не вміє говорити. Процес пізнання світу в цей час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих малюк не може, так як пояснити такому маленькому ще нічого не можна. Тому в цей період малята змушені більше, ніж коли-небудь, займатися творчістю, вирішувати безліч абсолютно нових для нього завдань самостійно і без попереднього навчання (якщо, зрозуміло дорослі дозволяють йому це робити, вони вирішують їх за нього). У дитини закотився далеко під диван м'яч. Батьки не повинні поспішати дістати йому цю іграшку з-під дивана, якщо дитина може вирішити це завдання сама.

Четверта умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої свободи у виборі діяльності, у чергуванні справ, в тривалості занять одною якою-небудь справою, у виборі способів і т.д. Тоді бажання дитини, її інтерес, емоційний підйом послужать надійною гарантією того, що вже більше напруження розуму не призведе до перевтоми, і піде дитині на користь.

Творча діяльність розвиває почуття дітей. Здійснюючи процес творчості, дитина відчуває цілу гаму позитивних емоцій як від процесу діяльності, так і від отриманого результату. Творча діяльність сприяє більш оптимальному та інтенсивному розвитку вищих психічних функцій, таких, як пам'ять, мислення, сприйняття, увага. Останні, у свою чергу, визначають успішність навчання дитини. Саме уяву з включено в навчальний процес, оскільки він на 90 відсотків складається з відкриття нового. Творча діяльність розвиває особистість дитини, допомагає йому засвоювати моральні та етичні норми - розрізняти добро і зло, співчуття і ненависть, сміливість і боягузтво і т.д. Створюючи твори творчості, дитина відображає в них своє розуміння життєвих цінностей, свої особистісні властивості, по-новому осмислює їх, переймається їх значимістю та глибиною. Реалізація

дослідницької активності забезпечує дитині мимовільне пізнання світу, перевтілення невідомого у відоме, забезпечує творче відображення образів, становлення сенсорних та перцептивних еталонів, що формує первинні знання дитини про світ.

Розвиваючись творчо, дослідницька та пошукова активність дитини перевтілюється у вищі форми та виражається як самостійна постановка запитань та проблем щодо нового та невідомого. З цього етапу основним компонентом розвитку творчих здібностей стає проблемність. Вона забезпечує постійну відкритість дитини до нового, виражається у пошуку невідповідностей і суперечностей. Це забезпечує можливість переходу до вищого етапу у розвитку творчих здібностей дитини.

Особистість дошкільника, її творчий потенціал і шляхи його розвитку є предметом постійної уваги батьків, педагогів, науковців. Творчість дошкільнят має свої особливості: дитина довільно поринає у творчий процес, бо його природа відповідає її світовідчуттю. Ознайомлення малюків з навколишнім світом,по суті, є винахідницькою діяльністю, що зумовлює безперервний ланцюг творчих розумових операцій. Для дорослих предметний навколишній світ сповнений логіки й сталих установок: призначення, доцільності, небезпек, прогнозованості, критичності тощо. Для дитини довкілля – дослідницький полігон, відкритий для експериментів та винаходів.

Виокремимо серед найважливіших ознак поведінки творчої дитини сміливість та не критичність. Сміливий дошкільник будує свою діяльність без опори на стереотипи. Досвід будь-якої діяльності у нього відносно бідний. Тож йому нічого не залишається, як сміливо експериментувати. Цей феномен яскраво описано у повістях Астрід Ліндгрен. Карлсон, який живе на даху, Пеппі Довгапанчоха діють проти правил, сміливо й зухвало у створеному їхньою уявою світі.

На відміну від дорослого, дошкільник досить легко діє через ігрову диспозицію: його «Я» роздвоюється на Я-реальне і Я-уявне (творче). У творчості малюки самостверджують власне творче «Я». Вони ревниво, а часом вороже ставляться до чужих успіхів, не погоджуються з критикою на свою адресу. Згадаймо уривок з повісті «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері. Маленький хлопчик запитував у дорослих, що зображено на його малюнку, й отримав незмінну відповідь: «Це – капелюх». Розуміючи, що ніхто не бачить на малюнку удава, який проковтнув слона, він зітхав розчаровано: «Дорослі такі нетямущі, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе». Важливо розуміти: для творчої дитини цінність її творіння залежить від того, якою мірою твір відображає її думки та почуття, а не від оцінки дорослих.

Дошкільний вік – основний період у становленні і розвитку особистості дитини. Адже знання та вміння набуті в дошкільному дитинстві – це, коріння. Чим воно міцніше, тим впевненіше почувається людина в майбутньому. Основна мета дошкільного закладу полягає в забезпеченні повноцінного фізичного і загального розвитку дітей, цілеспрямованого виявлення і розвитку їхніх різнобічних здібностей.

У розвитку творчих здібностей дітей особлива роль належить грі, а саме творчі ігри, де присутні свої закони розвитку, оскільки в певному віці в дитини своє розуміння світу, свої можливості його відображення в грі.