Вплив музично-ігрового фольклору на розвиток творчих здібностей дошкільників

В минулому у вихованні дітей велику роль відігравала народна педагогіка, в якій на одному з перших місць було прищеплення любові до всього прекрасного. З раннього віку у сім’ях заохочували дітей до співу, музики, танців. Виховання і навчання базувалось на пісенному жанрі дитячого фольклору – утішках, пестушках, забавляннях, колискових, жартівливих піснях, колядках, щедрівках, веснянках, – на якому

формувалися естетичні смаки дитини, проходило морально-етичне становлення та розвиток особистості. Малюкам від самісінького народження для всебічного розвитку замало тільки людської мови. Їм необхідна музика у всіх її проявах. Логічно і структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору передовсім впливає на емоційну сферу дитини. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття дитиною оточуючого світу і самого себе. Приносячи задоволення і радість, спираючись на емоційність, образність, музичність, дитячий музичний фольклор, як самобутнє культурне явище, і в сьогодення дає малюкам змогу розвивати “закладені самою природою” музичні задатки, розкривати творчий потенціал, проявляти відчуття відповідальності за збереження культурної спадщини свого народу. Справді, український дитячий музичний фольклор є підґрунтям для природного загального музично-естетичного розвитку й становлення музичної культури дошкільнят, комплексного формування й поступового прояву спеціальних музичних здібностей (музичного слуху, ладового чуття, відчуття музичного ритму, музичної пам’яті), відтворення їх у дитячій музичній творчості.

Фольклор бере витоки з народних традицій. Він відображає життя народу,його мову, народну мудрість. Через казки, прислів'я, приказки дитина дістає перші уявлення про культуру свого народу. Завдяки різножанровим фольклорним текстам у дітей активно розвивається мовлення, поповнюється словник, виховується повага і любов до рідної мови. Фольклор вчить дитину мислити і фантазувати. Малюкам від самісінького народження для всебічного розвитку замало лише людської мови. Їм потрібна музика у всіх її проявах.

Найкращим навчально-виховним матеріалом для формування й розвитку здібностей та становлення особистості дошкільнят є музичний фольклор. Це пов’язано з тим,що, по-перше,виховання музичне,засноване на фольклорних здобутках, має універсальний характер, ефективно

застосовується для дітей різного віку. По-друге,за допомогою малих форм фольклору можна розв’язувати майже всі завдання методики формування музичних здібностей.

По-третє, соціальне-педагогічне значення фольклору многогранне. У дитячому музичному фольклорі відображені естетичні й етичні ідеали, історія, філософія, психологія, дидактика – вся ціннісна система культурної спадщини українського народу, що передається з покоління у покоління. Фольклор як першооснова музичної культури є природним підґрунтям для загального музично-естетичного розвитку, формування музичної культури дітей дошкільного віку.

Дитячий фольклор приносить задоволення і радість, спираючись на емоційність, образність, музичність, дає малюкам змогу розвивати «закладені самою природою» музичні здібності. Навчання дітей фольклору, повинно відбуватися на основі синтезу основних форм художньої діяльності – музики, хореографії, народного танцю, фольклорного театру, праці. Фольклор є винятково цінним дидактичним матеріалом в естетичному вихованні молодого покоління. Яскраві образи добра і зла в піснях, казках, приспівках доступні та зрозумілі дітям. Ознайомлення дошкільників з українським народним фольклором необхідно проводити в певній системі: заняття, святкові ранки, бесіди, читання творів, розваги, ігри, праця, малювання, аплікації. Образний світ, створений за допомогою поетичного слова, життєрадісні почуття, викликані цими образами й органічно злитою з ними мелодією, весела гуртова забава, справжня містерія перевтілень звіряток, квітів, рослин, явищ природи – все це створює неповторний художній синтез світовідчувань і світосприйняття, у якому все переплітається, зближується, творить чарівний калейдоскоп, який можливий тільки раз у житті – у дитинстві.

Педагогічний досвід дає нам приклади дбайливого ставлення до народного мистецтва,використання його як основи для створення

прогресивних педагогічних концепцій музичного виховання, а також введення в педагогічну практику як необхідний матеріал. Теоретико-методологічні аспекти застосування народних музичних традицій музично-творчих здібностей у дітей, широко розробляли зарубіжні дослідники: Бела Барток, Золтан Кодай, Карл Орф, Борис Трічков.

Зокрема, Б. Барток у дитячому музичному вихованні наголошував на значенні фольклору, народних ладів і ритмів. К. Орф, видатний німецький композитор і педагог, вважав,що в ранньому дитинстві найкраще звертатися до найдавніших мовних форм,які духовно відповідають раннім ступеням розвитку свідомості дитини. Не можна виховувати особистість на випадковому матеріалі. Під час виконання пісень діти можуть легко ставати творцями найпростішої мелодії, що активізує музичне мислення. Дитячий музичний фольклор допомагає кожній дитині швидко запам’ятати і репродукувати композиційну побудову музичного твору. Спочатку – веселих пісеньок-пестушок та колискових пісень. Згодом – різноманітних жартівливих ігор, скоромовок, загадок, лічилок, небилиць, пісень-казок, дитячих ігор-пісень, якими дорослі постійно супроводжують будь-які моменти повсякденного життя маленької дитини, з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів, що надовго запам’ятовуються, надають малюку різні музичні враження, розвивають музичні здібності.

Розвиток музичних здібностей впливає на формування емоційної та інтелектуальної сфер, естетичних смаків, духовний світ, становлення інтересів та ранній розумовий розвиток дитини. Як засіб інтелектуального зростання, український дитячий музичний фольклор має дивовижну здібність розвивати творчий підхід та виховувати творчу фантазію малюків. А музично-творчі завдання, які є активним засобом стимулювання музично-творчої діяльності, найбільш повно розкривають творчі можливості дошкільнят, допомагають дітям самореалізуватись у музичній діяльності.

Варто наголосити, що весь дитячий фольклор, по своїй суті, ігровий, тому, коли йдеться про “дитячий музичний фольклор”, майже завжди розуміється “дитячий музично-ігровий (або пісенно-ігровий) фольклор”. А гра для дитини – це її життя.

Традиційні народні ігри є практично вивіреним засобом передачі наступним поколінням здобутків культури українського народу, створеної за всю його багатовікову історію. Це часто твори невеликого розміру, зручні для оперативного використання дитиною у відповідних їх функціональному призначенню обставинах. Ці ігри можна назвати іграми малих форм. До них належать скоромовки, заклички, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, звуконаслідування, загадки, лічилки, забавлянки. Вони якнайбільше відповідають психологічним можливостям дитини. Динамічні за змістом невеликі твори діти швидко запам'ятовують і тому активно застосовують у години дозвілля. Традиційні ігри малих форм значно поширені в дитячому середовищі й до сьогодні.

Народні ігри походять від давніх ритуальних традицій. Вони передавалися з покоління в покоління, набирали розважального змісту, наслідувалися дітьми і ставали для них не лише забавкою, а й веселою школою життя. Старші передавали їх молодшим, а ті додавали щось своє, придумували нові варіант, атрибути.

Інтерес до народних ігор не згасає. І нині дітлахи теж охоче звертаються до них. Та й педагоги дедалі частіше використовують цю скарбницю народної мудрості в роботі з вихованцями. Створені генієм народу, ігри віддзеркалюють своєрідність культури, нації, сприяють розумінню національного образу світу. Вони є важливим засобом різнобічного розвитку дошкільнят, адже характерна особливість народних ігор – комплексний вплив на організм та на особистість дитини. Такі ігри допомагають одночасно здійснювати фізичне, розумове, моральне, естетичне

 

та трудове виховання дитини, розвивати її емоційну сферу, формувати національну свідомість, повагу до звичаїв та традицій рідного народу.

Так, залучення вихованців до народних ігор дає педагогові змогу уточнити уявлення дітей про навколишній світ, розширити їхній кругозір. Виконуючи різні ролі, імітуючи рухи тварин, птахів, малята практично застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих істот.

У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжуються піснями, віршами.

Промовляння лічилок, які передують чи не кожній рухливій грі, та й самі ігри сприяють формуванню елементарних математичних уявлень та вмінь: у дітей розвивається логічне мислення, кмітливість; вони вправляються в порядковій лічбі; закріплюють назви числівників; у них формуються елементарні часові орієнтири. До того ж, як відомо з психологічних досліджень, саме завдяки ігровій діяльності дитина практично вивчає простір і предметний світ.

Софія Русова писала: «Гра для дитини - найкраща насолода, в іграх виявляються усі її здібності, її нахили й переживання». Завважимо: в народних іграх навчальні завдання ніби приховані в підтексті й спрямовані на те, щоб радувати дітей і тим самим спонукати їх до активності, творчості.

Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна,

 

емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання(дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження(заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.

Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

«Подоляночка»;

«Диби, диби, дибки!»;

«Ой, Василю, товаришу!»;

«Садівник і козенята»;

«Впізнай за голосом»;

«Гуси — лебеді».

Дитячі музичні ігри – це невеликі музично-поетичні твори, у основі яких лежить розкриття різних ситуацій засобами рухових елементів. Ігри супроводжують музично-поетичні вставки, усі народні дитячі ігри є

педагогічними,оскільки виводять дітей на активне спілкування не лише з однолітками, а й з дорослими. Це має вплив на підвищення й розвиток рівня свідомості дітей, активний прояв творчості в музичної діяльності.

Найбільший інтерес у дітей викликають театралізовані постановки жартівливих народних пісень. В своїй роботі я постійно використовую різноманітні таночки з елементами народної хореографії. Так діти вчаться втілювати свої емоції не лише у співах, а й у рухах.

Колективне музикування сприяє розвитку музичних здібностей. Діти отримують естетичне задоволення. Саме в іграх, поєднаних зі співами та танцями,дитина розвивається інтенсивно. Музичні народні ігри - це спілкування з дитиною на рівні емоційно-духовних зв’язків, пошук дитячої довіри, щирості.

Питання вивчення можливостей музичної гри у навчально-виховному процесі вивчали Г. Богіно, В. Верховинець, Н. Ветлугіна, Н. Вишнякова, В. Сухомлинський, О. Ростовський. Вони дослідили позитиви гри у музичному сприйманні, навчанні,виконавській діяльності та імпровізації. Музична творча гра сприяє розвитку психофізіологічної, соціально-аксіологічної та діяльнісно-компетентнісної сфери дитини[6; 20].

Основними ознаками музичної мови дитячого фольклору є простота мелодій, що мають невеликий діапазон, нескладні ритми та повторюваність. Саме тому діти швидко запам’ятовують і репродукують малі фольклорні пісенні форми.

Слід наголосити на особливому значенні дитячого музичного фольклору у розвитку співацьких навичок дітей: невеликий діапазон мелодій малих фольклорних пісенних форм сприяють розвитку гнучкості голосу вже з наймолодшого віку, формуванню дихання, розвитку координування слуху та голосу, вміння співати протяжно, наспівно. А сюжетність дитячого музичного фольклору сприяє тому, що діти виконують його ще й з великим задоволенням.

Усі зазначені особливості музичної мови дитячого фольклору, її наближеність до можливостей дитячого голосу спонукають дітей не лише повторювати вивчені твори, а й активно проявляти ініціативу, емоційну чутливість під час виконання фольклорного твору.

Слід пам’ятати і про те, що мораль не дається дитині у спадок, вона виховується. Звісна річ, природні передумови до морального зростання у дітей різні. Тому виховання є загально-творчою основою морально-духовного розвитку, і саме воно задає його суспільну спрямованість. Розвиток особистості, безперечно, має бути вільним, без насильства і примусу, а це може дати українська дитяча народномузична творчість, особливостями якої є простота, природність, прозорість, доступність і музичність мови, що спонукає дітей до творчих дій, активізує ініціативу та емоційну чутність, розвиває музичні здібності в музично-ігровій діяльності.

Процес виховання та навчання дітей дошкільного віку, побудований на основі народних традицій, оснований на пісенно-ігровому дитячому фольклорі, водночас позитивно впливає на розвиток емоційних проявів та активного спілкування дітей між собою та з дорослими; формування цілісних поглядів дитини на оточуючий світ і пізнання свого “Я” в ньому; вивчення рідної мови, звичаїв та культури; розвиток музично-творчих здібностей, інтелекту, самосвідомості і духовності; вміння погоджувати свої дії під час спільної музичної діяльності.

Високо оцінювали дитячу творчість видатні учені Л. Виготський, Б. Теплов. Грунтові дослідження музичних аспектів розвитку дітей дошкільного віку, що відбуваються в процесі формування навичок музичної та музично-рухової діяльності, методів і прийомів розучування їх з дітьми, здійсненні Н. Ветлугіною, О. Кенеманом.

Багато дитячих ігор є наслідуванням вчинків, обрядів, процесів праці дорослих. Дитячі розваги, отже, паралельно мають і величезний практичний сенс: наслідуючи дорослих, дитина у такий спосіб оволодіває навичками,

необхідними у житті, призвичаюється до сівби, жнив, догляду за худобою, роботи на подвір’ї і в домі. Мудрість народної педагогіки - у повсякденному залученні дитини до праці - і безпосередньо, і в ігрових формах. У дошкільному віці гра є життєво важливою формою діяльності дитини. Вона – активний засіб пізнання навколишньої дійсності. Основною метою використання ігор у період адаптації є сприяння залучення малюка до дитячого колективу. Під час гри діти знайомляться між собою, вивчають оточення. Процес адаптації до садочка у кожної дитини відбувається індивідуально, але за допомогою гри можна полегшити і скоригувати його.