Контроль за додержанням дисципліни цін. Відповідальність у сфері ціноутворення

Державний нагляд (контроль) — діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їхніх територі­альних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господа­рювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний контроль за цінами є особливим видом державного контролю і має свої притаманні лише йому аспекти правового регу­лювання. здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому, як встановле­но в статті 13 Закону «Про ціни та ціноутворення», контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюєть­ся органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Основним центральним органом державної влади в сфері здій­снення контролю за додержанням дисципліни цін є Державна інспекція з контролю за цінами (далі — Держцінінспекція), що є урядовим органом, який діє у системі Міністерства економіки України.

Держцінінспекція має територіальні органи — державні інспек­ції з контролю за цінами в АРК, областях, містах Києві та Севасто- полі. Держцінінспекцію очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра економіки.

Деякі повноваження вказаного органу контролю співвіднесені з повноваженнями державної податкової служби відповідно до норм Закону України * Про державну податкову службу в Україні»(крім повноважень, передбачених пунктами 6—9 статті 11 вказаного За­кону), про що міститься бланкетне посилання в частині третій статті 13 Закону «Про ціни та ціноутворення».

Основними завданнями Держцінінспекції є: 1) організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); 2) проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Державна інспекція з контролю за цінами у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про ціни і ціноутворення», Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», та іншими численними нормативно-правовими актами державних органів.

Держцінінспекція уповноважена на застосування заходів від­повідальності за порушення дисципліни цін, що випливає з наве­дених у попередньому абзаці правових актів. У свою чергу порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами закріплений у спільному наказі Мінекономіки та Мінфін України від 03.12.2001 р. №298/519 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування економіч­них та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контр­олю за цінами», зареєстрованого Міністерством юстиції України від 18.12.2001 р. за № 1047/6238.

Зокрема, вся необгрунтовано одержана підприємством сума ви­ручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залу­ченням коштів бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, зо­крема є:

— нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

— застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відпо­відно до законодавства граничний;

— застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;

—завищення або заниження розміру передбачених законодав­ством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

—включення в структуру регульованих цін (тарифів) не перед­бачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

—включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

—застосування торговельних і постачальницько-збутових над­бавок (націнок) понад установлений граничний розмір тощо.

Необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислю­ється:

а) при порушенні порядку встановлення і застосування цін (та­рифів), що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

б) при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксова­них або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосо­вуватись згідно з вимогами законодавства;

в) при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визна­ченими нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягну­тих коштів;

г) при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які ре­гулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Прийняті рішення стосовно накладення санкцій та застосування заходів відповідальності за порушення дисципліни цін стосовно суб'єктів господарювання можуть бути оскаржені останніми у відповідності до порядку, встановленого чинним законодавством України.

Контрольні запитання:

1. Що таке ціна як економічна категорія?

2. Яке значення має ціна як правова категорія?

3. Назвіть існуючі види цін?

4. В чому відмінність державних регульованих цін та державних фіксованих цін?

5. Як розмежовуються повноваження органів управління в сфері ціноутворення?

6. Які санкції передбачені законодавством за порушення порядку ціноутворення?

 

Розділ 9