Поняття економічної конкуренції

Термін «конкуренція» походить від пізньолатинського слова «сопсигепііа» (від сопсиггеге) — змагання, суперництво.

Конкуренція виникла одночасно із товарним виробництвом, але лише при капіталізмі вона перетворилася в головний важіль рин­кового стимулювання суспільного виробництва. До середини XIX ст. широкий розвиток отримав ринок із вільної конкуренцією, який не регулювався державою. Такий ринок діяв на товаровиробників виключно через механізм попиту і пропозиції та коливання цін, постійно примушуючи рахуватися із вимогами споживачів, вдоско­налювати якість, підвищувати виробництво праці, розширювати ви­робництво, знижувати витрати. Згодом, у зв'язку із накопиченням капіталу виникли монополії, які намагалися отримати економічні переваги за рахунок зловживань своїм становищем. Це обумовило необхідність у державному регулюванні конкурентного середовища.

У науці і практиці існують різні підходи до визначення сутності економічної конкуренції.

Зокрема, Г.Л. Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на будь-якому полі діяльності між окремими юридичними або фізич­ними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї мети. З точки зору підприємства такою метою є максимізація при­бутку за рахунок завоювання переваг споживачів.

А.Ю. Юданов визначає конкуренцію як боротьбу фірм за обме­жений платоспроможний попит споживачів, яка ведеться ними на доступних сегментах ринку.

Американські економісти К.Р. Макконелл та С.Л. Брю розгля­дають конкуренцію як особливу ситуацію на ринку, яка характе­ризується двома факторами:

а) наявністю на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців конкретного продукту або ресурсу;

б) свободою для покупців та продавців входити на ті чи інші ринки та залишати їх.

Схожу позицію займають вчені (наприклад, М. Буйі, Н.Г. Мен- кью), які розглядають конкуренцію як:

а) ситуацію, яка сприяє вільному формуванню цін та дії законів попиту та пропозиції на конкретному ринку;

б) умови, коли число виступаючих на ринку осіб та підприємств є настільки великим, що поведінка кожного з них не впливає на рівень цін.

Р. А. Фатхутдінов вказує, що конкуренція — процес управління суб'єктом своєю конкурентною перевагою для одержання перемоги або досягнення іншої мети в боротьбі з конкурентами для задово­лення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства чи в природних умовах.

Аналізуючи визначення конкуренції різними фахівцями, можна виділити такі підходи до її розуміння.

Першим є поведінкове тлумачення конкуренції, відповідно до якого конкуренція — це суперництво, боротьба за гроші покупців та інші майнові блага шляхом задоволення потреб споживачів.

Другий підхід зміщує акцент з боротьби фірм на аналіз струк­тури ринку, його стану, тих умов, що панують на ньому. Головним є визначення ступеня монополізації ринку, свободи продавця й покупця.

Третій підхід — функціональний, відображає реалізацію двох найважливіших функцій конкуренції — порівняльної та селектив­ної, Згідно з цим підходом, конкуренція — це елемент ринкового ме­ханізму, пов'язаний в умовах ринку з формуванням господарських пропорцій на основі суперництві комерційних суб'єктів за кращі і економічно більш вигідні умови вкладення капіталу, реалізації товарів та послуг.

В-четверте, управлінський підхід, коли конкуренція зводиться до внутрішнього процесу управління суб'єктом господарювання власними перевагами, прийняття рішень у сфері підприємництва для одержання перемоги в боротьбі з конкурентами для задоволення власних об'єктивних і суб'єктивних потреб.

Недолік цих підходів до поняття «конкуренція» з правової точки зору полягає в тому, що в них не відображено юридичного (право­вого) змісту конкуренції.

По-перше, конкуренція — це різновид соціального регулятора, який визначає поведінку різноманітних суб'єктів. З цієї точки зору конкуренція виконує регулюючі функції, формує економічні та су­спільні пропорції, впливає на поведінку людей. Право як один з еле­ментів системи соціального регулювання взаємодіє з конкуренцією, регулює її. Але право і закон не можуть замінити собою конкурен­цію. Особливо чітко це видно в економіці на прикладі регулювання цін. Саме конкуренція, а не адміністративні приписи в більшості випадків є найбільш ефективним регулятором цін на ринку.

По-друге, юридичною передумовою для конкуренції слугує сво­бода економічної діяльності (рівність всіх суб'єктів права власності і господарювання, свобода підприємництва, свобода конкуренції), гарантована ст.ст. 13, 42 Конституції України. Фундаментальні положення цієї статті розвинуті в ГК України і в законодавстві України про захист економічної конкуренції.

По-третє, в свою чергу, конкуренція є передумовою реалізації прав споживачів (наприклад, права на вибір товарів (робіт, послуг) або на отримання інформації). Відсутність конкуренції на ринку фактично перетворює більшість цих прав у фікцію або суттєво їх обмежує. Поведінка споживачів вважається важливим елементом конкурентної боротьби. Не випадково в ГК України споживач роз­глядається як учасник господарських відносин і конкурентного середовища.

ї в четверте, конкуренцію правомірно розглядати як суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення господарської ді­яльності (предмет правового регулювання). Ці майнові відносини врегульовані нормами господарського права та набувають специфіку завдяки своїм суб'єктам, змісту і об'єкта. Зокрема, особливістю об'єктів цих відносин виступає те, що вони виникають з приводу володіння не будь-якими майновими благами, а тільки обмеженими (які використовуються в процесі господарювання). Крім того, необ­хідно підкреслити, що хоча конкурентні правовідносини можуть бути абсолютними (наприклад, з приводу користування власником майном), однак у більшості випадків вони є відносними (наприклад, договір про сумісну діяльність конкурентів), адже виникають вони між певними суб'єктами, які конкурують на конкретному ривку та зобов'язані дотримуватися правил добросовісної конкуренції.

Всі вказані характеристики утворюють юридичний зміст такої економіко-правової категорії, як конкуренція.

Для з'ясування юридичної сутності поняття «конкуренція* необхідно звернутися до позиції законодавця. Право економічної конкуренції в більшості країн світу, в тому числі і в Україні, ре­алізується на основі спеціального конкурентного законодавства, у відповідності з яким формуються всі норми законодавства про захист економічної конкуренції.

С.С. Валітов зауважує, що в зарубіжному законодавстві не міс­тяться усі необхідні дефініції з цього питання. Наприклад, правила конкуренції в загальноєвропейському законодавстві не мають на рівні Договору ЄС та регламентів Ради ЄС кваліфікуючих понять про явища та суб'єктів ринку. Зокрема, основні статті 81 і 82 Договору ЄС, які є правовими основами конкурентної політики Європейської Спільноти, не містять жодної правової дефініції, в тому числі по­няття «конкуренція», або посилань на такі дефініції в інших актах законодавства.

Що стосується українського законодавства, тост. 1 Закон «Про захист економічної конкуренції* дає визначення економічної конкуренції як змагання між суб'єктами господарювання з ме­тою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, в результаті чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продав­цями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може ви­значити умови обороту товарів на ринку. Таке визначення найбільш притаманне моделі досконалої конкуренції, яка характеризується станом рівноваги.

Але, як зазначає О.В. Безух, таке визначення конкуренції має логічну суперечливість. Коли суб'єкт господарювання отримує перевагу над іншими суб'єктами, то він отримує ринкову владу та можливість впливати на конкурентів аж до усунення їх з ривку за допомогою економічних важелів. Це ніяким чином не сприяє

наявності вільного вибору між кількома продавцями, той, хто має переваги, надає більш привабливі умови на шкоду конкурентам. Після банкрутства конкурентів зникає можливість вибору серед продавців. їх стає обмежене коло.

У цьому контексті більш вдалим вважається визначення конку­ренції як явища, що підтримується державою, надане у ст. 25 ГК України, де під конкуренцією розуміється змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого спо­живачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Певна кількість продавців і покупців, відсутність перешкод для вступу на ринок виступають як умови існування конкурентних від­носин, а не їх змістом.

На конкуренцію в ринковій економіці покладається виконання наступних функцій: регулювання, мотивування, розподілення, контролю, а також селекційна та порівняльна функція.

Функція регулювання полягає в тому, що основні виробничі фак­тори спрямовуються в ті сфери, де в них існує найбільша необхідність і де вони можуть бути використані з максимальною ефективністю. Це пов'язано із необхідністю для підприємця випускати ті товари (на­давати послуги, виконувати роботи), в яких має потребу споживач. Також, як зазначає О.М. Вінник, регулююча функція конкуренції полягає у встановленні таких правил господарювання, що забезпечу­ють виробництво необхідних для суспільства товарів, робіт і послуг.

Функцію мотивації конкуренція виконує шляхом стимулювання підприємців пропонувати на ринку найкращу за якістю та ціною продукцію, знижувати витрати виробництва. Функція розподілення проявляється в тому, що прибуток перерозподіляється на користь найбільш продуктивних підприємців, які використовують свої ре­сурси максимально ефективно. Функція контролю дозволяє обме­жити односторонні дії підприємців та надає споживачу можливість обирати. Конкурентний механізм не дозволяє якомусь підприємцю повновладно господарювати на ринку та диктувати споживачеві свою волю. Селективна функція конкуренції забезпечує вимиван­ня з ринку суб'єктів підприємців, які неспроможні забезпечити не гірший, ніж у суперників, рівень цін та якості продукції. Реалізація цієї функції в результаті підвищує загальний рівень ефективності виробництва. За визначенням Качаліна В.В., порівняльна функція впливає на господарський розвиток у двох основних напрямах. По- перше, конкуренція являє собою універсальний інструмент порів­няння ефективності різних корпорацій, виявлення та стимулювання (як наслідок отримання прибутку від реалізації продукції) найбільш економічно дієздатних підприємств. По-друге, подібна змагальність відповідає інтересам споживача, котрий з усіх підприємств вибирає те, яке надає найбільш вигідні умови придбання товару.

Отже, можна дійти висновку, що конкуренція забезпечує максимізацію отримуваних суспільством у цілому матеріальних благ та оптимізацію міжгалузевих пропорцій та господарських зв'язків. Тому головним завданням антимонопольної та конкурентної політики є підтримка конкуренції як основи ефективності економіки країни.