Інформаційні управлінські системи та бази стратегічних даних

Еволюція інформаційних систем (ІС) настільки тісно пов'язана з розвитком нових моделей корпоративного бізнесу, що ці процеси нерідко сприймаються як єдине ціле. Прагнення компаній підвищити ефективність ІС стимулює поява більш нових апаратних і програмних засобів, що, у свою чергу, підштовхують користувачів до подальшої модернізації ІС.

Логіка розвитку ІС в останні 30 років наочно демонструє ефект маятника: централізована модель опрацювання даних, що домінувала до середини 80-х років, усього за декілька років поступилася своїми позиціями розподіленій архітектурі однорангових локальних мереж персональних комп'ютерів, але потім почалося поворотне прямування до централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться технологія "клієнт-сервер", що ефективно об'єднує переваги своїх попередників.

Перше покоління ІС (1960 – 1970 р.) будувалося на базі централь-них ЕОМ за принципом "одне підприємство – один центр опрацювання", а в якості стандартного середовища виконання додатків (функціональних задач) служила операційна система фірми IВМ.

Друге покоління ІС (1970 – 1980 р.) – перші кроки до децентра-лізації ІС, у процесі якої користувачі стали просувати інформаційні технології в офіси та відділення компаній, використовуючи міні-комп'ютери типу DЕС VАХ. Паралельно почалося активне впровадження пакетів комерційних прикладних програм. Таким чином, кардинальним нововведенням ІС цього покоління стала дво- і трирівнева модель організації системи опрацювання даних (центральна ЕОМ – міні-комп'ютери відділень і офісів) з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і прикладних пакетів.

Третє покоління ІС (1980 – поч. 1990-х рр.) – бум розподіленого мережного опрацювання, головною рушійною силою якого був масовий перехід на персональні комп'ютери. Логіка корпоративного бізнесу зажадала об'єднання розрізнених робочих місць у єдину ІС – з'явилися обчислюванні мережі розподіленого опрацювання. Проте вже незабаром в однорангових мережах стали виявлятися перші ознаки ієрархічності – спочатку у вигляді виділених файлів-серверів, серверів преси та телекомунікаційних серверів, а потім і серверів додатків.

Четверте покоління ІС. Відмітні риси сучасних ІС, насамперед ієрархічна організація, яка має централізоване єдине управління ресурсами ІС на верхньому рівні, що поєднується з розподіленим опрацюванням на нижньому, визначаються синтезом рішень, апробованих у системах попередніх поколінь.

Передбачається, що розвиток ІС четвертого покоління буде йти по шляху однієї з трьох моделей: великій, середній або малій.

Існуючі інформаційні системи представляють керівникам підприємств інформацію, орієнтовану в основному на внутрішнє середовище – технологію, організацію виробництва, фінансово-економічні ретроспективні показники. Інформація про зовнішнє середовище має фрагментарний, несистемний характер. Відсутня інформація про економічні тенденції, науково-технічні досягнення, про ринки та конкуренцію на них, про споживачів і їх потреби. Усе це приводить до домінування суб'єктивних уявлень про ситуацію на підприємстві і поза його межами, що не дає можливості складати обґрунтовані прогнози та приймати стратегічні рішення про пристосування до майбутнього та формування самого майбутнього.

Зважаючи на особливості стратегічної інформації, прогноз­ний характер даних обумовлює необхідність їх постійного отри­мання та аналізу для прийняття рішень стратегічного характеру. Більшість вітчизняних та зарубіжних авторів визнає необхідність постійного контролю деякої сукупності параметрів середовища, але організаційно-економічних механізмів проведення таких до­сліджень не існує.

Якісно новий етап у розвитку засобів інформаційно-аналі­тичного забезпечення стратегічного управління пов'язаний з ви­никненням безлічі технічних і програмних рішень, що реалізують концепцію розподіленої обробки даних у межах управлінських структур і всієї організації. Підвищення ефективності праці ме­неджера в цьому разі носить системний характер. Системність полягає не тільки в прискоренні безлічі трудових операцій сучас­ного керівника, а і в інтеграції всіх процесів управління в комп­лексну багаторівневу інформаційно-аналітичну систему, яка в ідеальному варіанті виконує ряд управлінських функцій.

Таким чином, інформаційні управлінські системи (ІУС) являють собою сукупність програмно-технічних засобів, що реалізують функції збору, нагромадження, структурування та аналізу інформації (аналітичної та синтетичної), її обробки та подання у певному вигляді всім рівням управлінської ієрархії з урахуванням ко­ригуючого впливу.

Інформаційні системи в стратегічному управ­лінні мають дворівневу ієрархічну структуру і складаються з підсистеми стратегічної та прогнозної інформації і підсистеми тактичної та оперативної інформації.

Реалізація концепції єдиної інформаційної системи підпри­ємств знаходить втілення в появі спеціалізованих організацій, що займаються безпосередньо організацією таких систем і розроб­кою програмного забезпечення до них. Найбільшого поширення набули системи управління ресурсами, що ефективно реалізують свої функції в межах логістичних систем. Останнім часом логістика набула значного поширення саме як система інтегрованого планування, організа­ції та контролю матеріально-речовинних потоків на підприємстві в матеріально-технічному забезпеченні, виробництві та збуті, вклю­чаючи постачання готової продукції покупцеві.

Слід усвідомлювати, що “універсальних” рі­шень інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного упра­вління не існує. Перехідний характер економіки України визначає деякі особливості існуючих концепцій інформаційно-аналітичного забезпечення, головними серед яких можна вважати названі нижче.

Пропоновані проекти виявляються орієнтованими більшою
мірою саме на автоматизацію класичних бізнес-процесів і меншою
мірою на конкретні технології управління. Власне реалізація інформаційних підсистем для цілей конкретних технологій управління
можлива тільки в межах конкретного проекту на етапі консалтингу
за участю фахівців фірми-розроблювача та управлінців замовника.

Інформаційні вимоги деяких видів діяльності агрегуються
переважно в інформаційну підсистему. У реальній ситуації найчастіше інформаційні вимоги що­до одного виду діяльності менеджера розподілені за декількома інформаційними підсистемами.

За функціональною частиною існуючі проекти є добре продуманими і мають цілком забезпечувати гнучке функціонування
виробничої системи, спираючись на параметри внутрішнього середовища організації. Разом з тим, системи, що існують, не повною мірою орієнтовані на аналіз корисної для керівника інформації, що надходить із зовнішнього середовища.

Існуючі рішення не припускають чіткої організації центрів
обробки інформації, що подається для аналізу всім рівням управлінської ієрархії.

Існуючі рішення не повною мірою забезпечують зворотний
зв'язок результатів виконання стратегічних рішень.

На концептуальному рівні стратегічна діяльність вимагає надійного інформаційного забезпечення у вигляді баз стратегічних даних (БСД). Створення такого забезпечення – це не тільки нагромадження інформації а й її обробка.

БСД являє собою системний опис тих елементів, що формують довгострокову прибутковість орга­нізації та визначають досягнення нею стратегічних цілей [47].

Формування БСД проводиться за багатьма напрямками дослідження середовища, окремими бізнес-процесами. Процес формування БСД є лише процесом нагромадження інформації. Перетворення первинної інформації в стратегічну відбувається в процесі стратегічного аналізу, який може збігатися з процесом збору інформації, а може бути віддаленим у часі. Говорячи про БСД, слід зосередитись на їх структурі. Як правило, сфера інтересів навіть малої організації досить значна, що відбивається на структурі БСД, яка часто буває дуже складною.

У БСД міститься інформація про вплив окремих складових і факторів процесу стратегічного аналізу й управління на формування стратегічних альтернатив, а також інформація, що дозволяє вибирати ті або інші рішення з певних альтернативних варіантів, тобто БСД може трактуватися як підсистема забезпечення стратегічних рішень.

БСД являє собою по суті процес перетворення сукупності даних у стратегічну інформацію на основі їх аналітичної обробки з орієнтацією на конкретне використання в процесі формування та реалізації стратегічних планів, проектів і програм.

БСД підприємства може мати досить складну структуру, тобто складатися з таких підсистем: БСД про значення системних параметрів, сильних і слабких сторін підприємства і його конкурентоспроможності; БСД погроз і можливостей, що існують у зовнішньому просторі; БСД про рівень конкуренції і критерії конкурентоспроможності в галузі; БСД про стан економіки взагалі; БСД про ситуацію на суміжних ринках.

Припущення та прогнози дають можливість сконцентрувати увагу на істотних факторах, що впливають на ситуацію та її розвиток в ймовірному напрямку. Припущення дозволяють стиснути інформацію, ввести якісні оцінки в міркування про майбутній розвиток подій. Прогнози більше орієнтовані на кількісні показники та додають майбутньому більш чітко виражені риси.

БСД, добре сформовані і постійно обновлювані, є основою для стратегічного планування й управління. БСД можуть бути розміщені на різних носіях як традиційних у вигляді картотек, структурованих в окремі розділи та ручний метод ведення й доступу, так і магнітних – у вигляді файлів або інших структур даних з електронним доступом до них і комп'ютерною технологією ведення і відображення [47].