Система стратегічного контролю

 

В сучасних умовах існує необхідність утворення системи стратегічного моніторингу або контролю, яка передбачає реалізацію процедур системного аналізу як внутрішньої структури, так і зов­нішнього середовища з точки зору довгострокового впливу на ді­яльність організації.

Контроль – необхідний елемент забезпечення досягнення організацією поставленої мети. Процес контролю складається з установлення стандартів, виміру фактично досягнутих успіхів і проведення корекції в тому разі, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів.

До стандартів, які необхідно встановити в процесі стратегічного управління, слід зарахувати передусім ті, які відображають ключові фактори успіху, закладені у вибраній стратегії. Кожна зі стратегій, що складають стратегічний набір, має свої стандарти. Виконання функціональних та ресурсних стратегій здійснюється на середньому та нижньому рівнях управління, і тому необхідно, щоб стандарти відображали не тільки результати діяльності певного підрозділу, а й встановлювались з урахуванням вимог вибраних базової та конкурентних стратегій.

Особливість стратегічного контролю полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління.

Таким чином, стратегічний контроль базується здебільшого на ймовір­нісних оцінках і показниках. Стратегічний контроль полягає у визначенні того, чи можливе подальше здійс­нення стратегій і чи приведе їх реалізація до досягнення цілей. Стратегічний контроль не може існувати без поточного, тому що саме стратегічне управління базується на по­точній діяльності [47].

Ефективний стратегічний контроль повинен відповідати ряду вимог. Виконання контролю в організації взагалі передба­чає необхідність його зв'язку зі стратегічним і поточним плану­ванням. Найважливіші засади забезпечення контролю останнім часом властиві концепціям контролінгу, що розвиваються пере­важно підприємствами Німеччини. Останнім часом все більшого поширення набуває підхід до контролінгу як до інтегрованої сис­теми планово-контрольних розрахунків, що інтегрується практично в усі аспекти діяльності організації [30].

Зважаючи на різноманітність форм організаційних утворень, концепції контролінгу набули ве­ликого поширення та довели свою ефективність. За час розвитку концепцій контролінгу нагромаджено великий запас економічних інструментів і форм організаційної реалізації функціонування контролінгу.

Для розробки процедури контролю необхід­но брати до уваги поведінку людей. Та обставина, що конт­роль чинить сильний і безпосередній вплив на поведінку, ніко­го не дивує. Досить часто навмисно процес контролю прово­дять гласно, щоб впливати на поведінку співробітників. Ідея, що покладена в основу, полягає в тому, що співробітники, знаю­чи про те, що контроль існує та діє ефективно, свідомо нама­гатимуться уникати помилок. Співробітники організації зна­ють, що для оцінки їх діяльності керівництво застосовує різні методи контролю. Підлеглі, звичайно, роблять те, що ке­рівництво хоче побачити від них за час перевірки, що має на­зву поведінки, орієнтованої на контроль [30].

Щоб зробити контроль ефективним, необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб ці засоби контролю не посіли більш важливого місця, ніж мета організації. Коли контрольний ме­ханізм не спрацьовує, найчастіше причина полягає в тому, що необхідно вдосконалювати структуру прав і обов'язків, а не процедури вимірювань. Таким чином, щоб бути ефективним, контроль повинен бути інтегрованим з іншими функціями ке­рівництва.

 

Контрольні запитання

1. Види інформаційних потреб, їх прояви та задоволення в сис­темі стратегічного управління.

2. Сутність стратегічного контролю. Об'єкти та вимоги до обліку і контролю в стратегічному управлінні.

3. Стратегічний контроль та його вплив на коригування стратегіч­них планів.

4. “Стра­тегічна інформація”, її відмінності від інших видів інформації.

5. Інформаційні управлінські системи та бази стратегічних даних.

Використана література

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление: Пер. с англ. /Под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2002. – 544 с.

2. Климов А. Н. Управление инновационным циклом/ А. Н. Алимов, Н. П. Гончарова, М. Г. Дражан, Д. Н. Черванёв. — К.: Наукова думка, 1993. – 220 с.

3. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Изд. "Питер", 1999. – 416 с.

4. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989. — 520 с.

5. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ./ И. Ансофф, Макдоннел Эдвард Дяс — СПб.: ПитерКом, 1999. — 416 с.

6. Боумэн Клифф. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 176 с.

7. Василенко В. О. Стратегічне управління. Навч. посіб./ В. О. Васи-ленко, Т. І. Ткаченко – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.

8. Велесько Е. И. Стратегическое управление: практика принятия системных решений: Учебн. пособие. — Мн.: Технологія, Изд. БГЭУ, 1997. — 196 с.

9. Винокуров В. А. Организация стратегического управления на предприятии. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 184 с.

10. Виханский О. С. Стратегическое управление: Учебник для студ. вузов. — М.: МГУ, 1995. — 252с.

11. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефектив­ність. — К.: Вища школа, 1995. – 348 с.

12. Голубков Е. П. Использование системного анализа в принятии плановых решений. — М.: Экономика, 1982. – 192 с.

13. Гольдштейн Г. Я. Основы менеджмента. Конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 1997. – 128 с.

14. Дамб Ф. Корпоративне управління: Віч на віч з парадоксами: Пер. з англ./ Ф. Демб, Ф. Найбауер — К.: Основи, 1997. — 304 с.

15. Добров Г. М. Прогнозирование науки и техники. — М.: Наука, 1977. – 104 с.

16. Доил П. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Контуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 560 с.

17. Евланов Л. Г. Основы теории принятия решений / Под ред. Е. М. Сергеева — М.: Экономика, 1984. – 380 с.

18. Ефремов В. С. Стратегия бизнеса: Концепции и методы планирования: Учебн. пособие. — М.: Финпресс, 1998. — 192 с.

19. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности. — М.: Политиздат, 1986. – 236 с.

20. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. пособие: В 2 ч. Ч. 1. — Мн.: Минсанта, 1998. — 296 с.

21. Инновационный менеджмент: Справочное пособие. — 2-е изд. перераб. и доп. / Под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. — М.: Центр иссле­дований и статистики науки, 1998. – 544 с.

22. Карлофф Б. Деловая стратегия. — М.: Экономика, 1991. – 184 с.

23. Козлов С. Ю. Создание, реорганизация и ликвидация предприятий. — М.: Современная экономика и право, 1999. — 144 с.

24. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Прогресс, 1990. – 568 с.

25. Круглов М. И. Стратегическое управление корпорацией: Учеб. для вузов. — М.: Русская деловая литература, 1998. — 768 с.

26. Маркова В. Д.Стратегический менеджмент: Курс лекций/ В. Д. Маркова, С. А. Кузнецова — М.: ИНФРА-М, 1999. — 288 с.

27. Мескон М. Основы менеджмента/ М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури — М.: Дело, 1992. – 580 с.

28. Моисеева Н. К. Конкурентоспособность, маркетинг, обнов­ление. Т. 1/ Н. К. Моисеева, Ю. П. Анискин — М.: Внешторгиздат, 1993. – 204 с.

29. Моррисей Дж. Целевое управление организацией. — М.: Сов. радио, 1979. – 188 с.

30. Нємцов В. Д. Стратегічний менеджмент/ В. Д. Нємцов, Л. Є. Довгань – К.: ДП “Експрес-Поліграф”, 2001. – 560 с.

31. Петухов В. Н. Корпорации в российской промышленности: законодательс­тво и практика. — М.: Город, 1999. — 208 с.

32. Пономаренко В. С. Стратегічне управління підприємством. – Харків: Основа, 1999. – 620 с.

33. Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 392 с.

34. Район Б. Стратегический учет для руководителя: Пер с англ. / Под ред. В. А. Микрюкова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 148 с.

35. В. Н. Родионова, Н. В. Федоркова, А. Н. Чекменев Стратегический менеджмент: Конспект лекций/ Воронеж: Изд. ВГТУ, 2000. – 80 с.

36. Стердш А. Стратегическое планирование в промышленных кор­порациях США/ А. Стердш, В. Тулин — М.: Наука, 1990. — 264 с.

37. Тарасов В. К. Персонал-технология: отбор и подготовка менеджер-ров. — М.: Машиностроение, 1989. – 190 с.

38. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. — М.: Закон и право, 1996. – 328 с.

39. Теория управления / Под ред. О. В. Козловой. — М.: Экономика, 1985. – 264 с.

40. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: Искусство разработ-ки и реализации стратеги. Учебник для вузов: Пер. с англ./ А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1998. — 576 с.

41. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент. Учебник для студ. высш. учебн. заведений. — М.: ЗАО “Бизнес-школа”, 1998. — 416 с.

42. Хач Д. Планирование и контроль: концепция контрллинга: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. А. А. Турчака, Л. Г. Головача, М. Л. Лукашевича. — М.: Финансы и статистика, 1997. – 456 с.

43. Хентце Й. Основные идеи стратегического менеджмента // Проблемы тео­рии и практики управления. — 1989. — № 2. – С.20.

44. Хэй Д. Теория организации промышленности. В 2 т. Пер. с англ./ Д. Хэй, Д. Моррис [Под ред. А. Г. Слуцкого. — СПб.: Экономическая школа, 1999. — Т. 1. — 384 с.; Т. 2. — 592 с.

45. Челноков В. А. Автоматизированная система программно-целевого управ­ления. — М.: АНХ при СМ СССР, 1980. – 160 с.

46. Бандурин А. Б. Стратегический менеджмент организации. Конспект лекций/ А. Б. Бандурин, Б. А. Чуб http://www.cfin.ru /management /chub /index. shtml.

47. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: Навч. посібник/ 3. Є. Шершньова, С. В. Оборська — К.:КНЕУ,1999.—384с.

48. Эванс Дж. Р. Маркетинг/ Эванс Дж. Р., Берман Б. — М.: Экономика, 1990. – 288 с.

49. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А. П. Градова. — СПб.: Специ­альная литература, 1995. – 488 с.

50. Экономическая стратегия фирмы / Под. ред. А. П. Градова – 2-е изд. — СПб.: Специальная литература, 1999. — 588 с.