Фактори розвитку соціального середовища підприємства

 

Фактори розвитку соціальної середовища виражають результати змін у макро- і мікросередовищі, які впливають на організацію.

До основних факторів розвитку соціальної середовища організації відносяться: потенціал організації; соціальна інфраструктура; умови праці і охорона праці; соціальна захищеність робітників; соціально-психологічний клімат в колективі тощо.

Потенціал організації характеризує матеріально-технічні і організаційно-економічні можливості організації (її масштаби, чисельність персоналу, профіль виробництва, обсяги виробництва і реалізації продукції (послуг), форму власності, стан основних фондів, фінансове становище).

Соціальна інфраструктура представляє комплекс об'єктів, призначених для життєзабезпечення працівників організації і членів їх сімей, задоволення соціально-побутових, культурних і інтелектуальних потреб.

Потреби працівників охоплюють широке їх коло, що стосується забезпечення належного рівня умов праці, охорони здоров’я та побуту всіх категорій персоналу підприємства, поліпшення соціально-культурного обслуговування тощо.

У перелік об'єктів соціальної інфраструктури включаються:

житловий фонд і об'єкти комунального господарства (готелі, бані) з мережами енерго-, газо- і теплопостачання, каналізації, водопроводу, телефонізації;

медичні та лікувально-профілактичні установи (лікарні, поліклініки, амбулаторії, медпункти, аптеки, санаторії, профілакторії);

об'єкти освіти і культури (школи, дитячі дошкільні і позашкільні установи, професійно-технічні училища, дома культури, клуби, бібліотеки);

об'єкти торгівлі і громадського харчування (магазини, столові, кафе, ресторани, підсобні господарства для постачання свіжих продуктів);

об'єкти побутового обслуговування (комбінати, майстерні, ательє, салони, пункти прокату);

спортивні споруди (стадіони, басейни, спортмайданчики) і бази масового відпочинку, пристосовані для проведення фізкультурно-оздоровчих заходів;

колективні господарства і садово-городні товариства.

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства з соціальних питань.

Умови праці і охорона праці характеризуються факторами, які пов'язані з технічним рівнем виробництва, організаційними формами трудового процесу і якістю робочої сили, а також факторами, що впливають на психофізіологічне самопочуття працівників, на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань.

Ними охоплюються:

оснащеність сучасною технікою, ступінь механізації і автоматизації робіт, застосування ефективних технологій і матеріалів;

організація праці з урахуванням впровадження сучасних науково-технічних досягнень, зміцнення трудової, виробничої й технологічної дисципліни, посилення особистої і групової відповідальності працівників;

скорочення важких та шкідливих для здоров'я робіт, видача при необхідності спеціального одягу і інших засобів індивідуального захисту;

дотримання санітарно-гігієнічних норм виробничих приміщень і обладнання, чистоти повітря, освітленості робочих місць, рівню шуму і вібрації;

наявність побутових приміщень (роздягалень, душових), медпункту, буфетів, туалетів і т.п.

Соціальний захист працівників організації складають заходи щодо дотримання соціальних гарантій, які забезпечуються державою і встановлені чинним законодавством, колективним договором, трудовою угодою.

Заходи щодо соціального захисту передбачають:

забезпечення мінімального розміру заробітної плати;

нормативно встановлену тривалість робочого часу, компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні, щорічні оплачувані відпустки;

відшкодування шкоди здоров'ю у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

відрахування в пенсійний фонд, на випадок безробіття, інші види соціального страхування;

виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, щомісячної допомоги матерям на період їх відпустки по догляду за дитиною, стипендій працівникам на час професійної підготовки або підвищення кваліфікації.

Грошові виплати, як правило, проводяться з коштів організації, їх розміри орієнтовані на мінімальну зарплату.

Соціально-психологічний клімат в колективі – це сумарний ефект від впливу багатьох факторів, що впливають на персонал організації. Він виявляється в трудовій мотивації, міжособистих і групових зв'язках працівників. Нормальна атмосфера цих відносин дає можливість кожному співробітнику відчувати себе часткою колективу, забезпечує його інтерес до роботи і необхідний психологічний настрій, спонукає до справедливої оцінки досягнень і невдач як власних, так і колег, організації загалом.

Нарівні з мікросередовищем на соціальний розвиток організації впливають і макро фактори, від яких в значній, а нерідко вирішальній мірі залежать поведінка і трудовий настрій персоналу, ефективність спільної роботи. До них відносяться економічний стан галузі, розвиток економіки країни загалом, державна соціальна політика, соціально-економічний і духовно-етичний стан суспільства.