1. Прекратить воздействие повреждающего фактора.
2. По показаниям - комплекс сердечно-легочной реанимации.
3. Физическое охлаждение ожоговой поверхности проточной холодной водой.
4. Наложить сухую асептическую повязку, при обширных ожогах накрыть стерильной простыней (из родовой укладки), пропитанной 0,5% раствором новокаина.
5. Ингаляция кислорода 100% через маску с потоком 10-12 л/мин.
6.Аналгезия - ренальган 0,5-5,0 мл, анальгин 50% р-р 0,3-0,5 мг/кг с сибазоном 0,2-0,3 мг/кг.
7. Ожоги тяжелой степени обезболивают наркотическими аналгетиками - промедол 0,01 мг/кг или 1 % раствор 0,1 мл/год жизни с диазепамом или сибазоном 0,2-0,3 мг/кг в/венно медленно.
8. При тяжелых ожоговых повреждениях и времени транспортировки более 30 минут - инфузия ПСК или 0,9% NaCl в объеме 20-30 мл/кг/ час, или 7-7,5% раствора натрия хлорида в объеме 2-4 мл/кг/ час, ГЭК в объеме 4- 8 мл/кг/ч, сорбилакт 2,5-5 мл/кг внутривенно капельно.
9. При тяжелых ожоговых повреждениях – в/венно преднизолон 2-3 мг/кг.
10. Улучшение микроциркуляции - реосорбилакт 6-8 мл/кг.
11. При тяжелой ожоговой травме - установить назогастральный зонд.
Наказ МОЗ України від 07.11.07 № 691 ожоги
Опіки
Ознаки і симптоми
· Опіки дихальних шляхів
· Утруднене дихання та/або ковтання
· Охриплість
· Стридор
· Дихання зі свистом
· Волосся в сажі або спалене
· Можуть бути присутні опіки лиця
1 ступінь (ушкодження поверхневих шарів епідермісу)
· Почервоніння
· Біль
· Набряк
2 ступінь (ураження до базального шару)
· Почервоніння
· Біль
· Набряк
· Утворення пухирів
3 ступінь (некроз поверхневих шарів дерми)
· Опік може бути білого кольору, жорстким або обвугленим
· Набряк
· Ушкодження глибоких тканин
· Може бути безболісним
4 ступінь (опік усієї товщини шкіри; не універсальний термін)
· некроз шкіри, м'язів, іноді й кістки
Базова реанімація (допомога)
1. Перш за все необхідно зупинити опіковий процес.
2. Зняти прикраси та одяг, що не приклеївся до рани.
3. Забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, покласти людину в безпечну позицію (потерпілий лежить на боці, з повернутою на бік головою, верхня рука і нога висунуті вперед).
4. Забезпечення додатковим киснем є важливим для потерпілого з інгаляційною травмою через можливе отруєння чадним газом. Почніть з 100% кисню. Якщо необхідно, проводьте вентиляцію за допомогою мішка АМБУ.
а. підніміть підборіддя або висуньте щелепу потерпілого;
б. введіть назофарингіальну чи орофарингіальну трубку;
5. Охолодіть обпечену шкіру натрієм хлоридом кімнатної теператури, не прикладайте лід до ушкоджених тканин.
6. Після промивання покрийте опіки сухою стерильною пов'язкою.
7. Підніміть ушкоджені кінцівки.
8. Оцініть ризик та запобігайте гіпотермії.
9. Якщо евакуація займає багато часу, введіть рідину перорально - у випадку, коли потерпілий при свідомості та може ковтати.
10. Використайте знеболюючі препарати.
Спеціалізована реанімація
1. Якщо спостерігається або починається блокада дихальних шляхів і інші дії не є ефективними, переходьте до спеціалізованої реанімації:
а. рекомендовані надгортанні повітроводи;
б. проведіть ендотрахіальну інтубацію, або
в. хірургічну конікотомію.
2. Опіки обличчя становят проблему під час фіксації повітроводів, таких як інтубаційна трубка.
а. якщо немає чистої, неушкодженої шкіри, до якої можна зафіксувати трубку, спробуйте зафіксувати інтубаційну трубку до зуба.
б. виберіть стійкий, неушкоджений корінний зуб.
в. прив’яжіть міцно сплетену хірургічну нитку (наприклад шовкову 0) декількома вузлами до зуба.
г. тоді зав’яжіть ще один додатковий вузол на відстані приблизно в 2 см від зуба. Прив’яжіть ендотрахіальну трубку до цього вузла.
3. Почніть з подачі 100% кисню за допомогою кисневої маски, якщо потерпілий втратив свідомість. Якщо необхідно, проводьте вентиляцію за допомогою мішка Амбу.
4.Введіть болюсно довенано/внутрішньокістково лактат Рінгера (рекомендовано) або 0, 9 % фіз. розчин 250 мл.
а. при складних опіках можна поставити дві крапельниці.
б. якщо можливо, старайтесь не ставити катетер поблизу опіку, якщо необхідно – накладіть шви.
в. можна використати модифіковану формулу Паркланда, щоб визначити об’єм рідини, яку необхідно ввести.
- фізрозчин або лактат-рінгеровий розчин в перші 24 години після опіку: 4 мл х % площі поверхні тіла. Для того щоб порахувати площу поверхні тіла, визначте загальну площу поверхні тіла з опіками до 10% за допомогою правила 9-ок (тільки опіки 2, 3 і 4 ступеня).
- введіть половину всієї рідини впродовж перших 8 годин (з часу опіку) і другу половиу впродовж наступних 16 годин х на вагу потеріплого (кг).
При інгаляційній травмі:
а. введіть альбутерол (2-4 вприскування), використовуючи дозуючий інгалятор або небулайзер, кожні 15 хв; можна тричі повторити. Кожні 2 години проводьте 2-4 вприскування.
б. введіть солу-медрол 125мг (в таблетках).
6. Введіть антибіотики 1-2 г Роцефін в 500 мл довенно.
Інші/особливі випадки
Опіки очей
1. При будь-яких хімічних опіках очей промивайте очі відповідно до інструкції:
а. при опіках кислотою (утворення кірочки на опіку) – промивайте 30 хв, або поки не зменшиться біль.
б. при лужних опіках (поверхня опіку схожа на «мильну») – промивайте 60 хв, або поки не зменшиться біль.
Електричні опіки
1. Обробіть вхідну та вихідну рани.
2. Часто електричний опік супроводжується сильним внутрішнім ушкодженням, яке повинно належно лікуватись.
3. Використайте 12-ти канальний ЕКГ, моніторте серцевий ритм та зніміть аритмію згідно рекомендацій.
4. Перевірте наявність переломів кісток/хребта та надайте необхідну допомогу.
Кругові опіки
1. Круговий опік може стиснути грудну клітку та перешкоджати нормальному диханню.
2. Круговий опік може перетиснути кінцівку та порушити периферійний кровообіг.
3. Постійно перевіряйте дистальну циркуляцію, стежачи за пульсом, моторикою та дотиковими відчуттями.
4. Якщо спостерігається стискання грудної клітки або порушення периферійного кровообігу, проведіть розсічення опікового струпа після конультації з медкерівництвом.
Сонячні опіки
Найпоширенішим симптомом сонячних опіків є болюча еритема шкіри. При сильних опіках можуть виникнути пухирі, гарячка, погіршитись самопочуття, нудота, блювання або діарея.
1 Запобігання опікам
а. Уникайте променів полудневого сонця, використовуйте природну тінь.
б. Оберігайте шкіру за допомогою головного убору та достатньої кількості одягу.
в. Нанесіть крем від засмаги, що захищає від ультрафіолетових променів. Переконайтесь, що крем водо та потостійкий і з фільтром (SPF) від 30 і більше.
2. Лікування
а. Промийте опік холодною водою чи накладіть холодний компрес.
б. НЕ проколюйте пухирі, тільки якщо вони великого розміру. Якщо ви прокололи пухир, накладіть стерильну суху пов’язку.
в. Намажте опік маззю чи зволожуючим кремом (з алое вера).
г. Використайте нестероїдні протизапальні препарати для зменшення болю та протизапального ефекту.
д. Топічні або системні стероїди може призначити людина, що надає спеціалізовану допомогу в важких випадках.
Визначення площі опіку
Визначення площі опіку за правилом дев’яток.
В оцінці важкості термічного ушкодження, крім глибини опіку, важливе значення має визначення його площі, яка виражається у відсотках до загальної поверхні тіла.
З цією метою використовують правило дев’яток, згідно якому площа голови і шиї і кожної верхньої кінцівки рівна 9%, передня, задня поверхня тулуба і кожна нижня кінцівка – 18%, промежина – 1%.
Визначення площі опіку по площі долоні.
Площа долоні у дорослої людини складає приблизно 1% від загальної поверхні тіла. Тому площу опіків можна визначити за умовною кількістю долоней, що можуть покрити ушкоджену поверхню. Кожна долоня +1%.
3. Гострі кишкові інфекції об’єднують хвороби, провідним симптомом для яких є діарея (розлад шлунку). Основний механізм зараження – аліментарний (через рот), який реалізується харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами передачі.
Харчові токсикоінфекції - гострі захворювання, які виникають внаслідок уживання в їжу продуктів, що містять патогенні або умовно-патогенні мікроби та їхні токсини; характеризуються короткочасним перебігом із симптомами загальної інтоксикації та гострого гастроентериту.
Інкубаційний період короткий - від 30 хв до 24 год. Симптоми хвороби виникають раптово і швидко наростають. З'являються мерзлякуватість, блювота, переймистий біль у животі, частіше в епігастрії і довкола пупка. Блювання багаторазове. Випорожнення рідкі або водянисті, смердючі, до 10 разів на добу, іноді з домішками слизу. У частини хворих стілець без змін. Температура тіла рідко піднімається до високих цифр. Шкіра бліда, інколи з ціанозом, суха. Язик вкритий білим або сірим нальотом. Пульс частий, артеріальний тиск низький. При багаторазовій блювоті та проносі з'являються симптоми зневоднення: зниження тургору шкіри, зменшення діурезу, корчі в м'язах кінцівок. Тривалість хвороби 1-4 дні, значне поліпшення загального стану настає відразу після промивання шлунка і кишок.
Збір анамнезу захворювання:
1. Дотримуватися «токсичної настороженості» (умови навколишнього середовища, в яких відбулося отруєння, можуть становити небезпеку для бригади швидкої допомоги);
2. З’ясувати обставини, що супроводжували отруєння (коли, чому, як, скільки, з якою метою), у хворого, якщо він знаходиться у свідомості.
3. Зібрати біологічні середовища (блювотні маси, сечу, кров, промивні води) для хіміко-токсикологічного або судово-хімічного дослідження.
4. Зареєструвати основні симптоми, що спостерігалися у хворого.
5. Необхідно провести корекцію показників гемодинаміки та дихання.
Збір анамнезу життя:
1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.
2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.
3. З’ясувати наявність факторів ризику передозування ліків, виявити в анамнезі інші супутні захворювання: нервової системи, серцево-судинної, ендокринної, психічні розлади тощо.
4. Зібрати загальний алергологічний анамнез.
Проведення огляду та фізичного обстеження:
1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу.
2. Візуальна оцінка:
- Колір шкірних покривів та слизових оболонок, вологість, наявність опіків, ознак тривалої позиційної компресії м’яких тканин, слідів від ін’єкцій.
- Оцінити наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху в повітрі приміщенні та від видиху пацієнта.
- Оцінити візуальні особливості, наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху від блювотних мас, при їх наявності.
- Оцінити розмір зіниць та фотореакцію.
Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта:
1. Пульсу.
2. Дихання.
3. Серцевої діяльності.
4. Аускультація легень: наявність хрипів.
- Реєстрація ЕКГ у 6-ти відведеннях.
- Пульсоксиметрія.
- Оцінка рівню цукру крові.
- Забезпечити положення пацієнта на боці.
- Забезпечити адекватну вентиляцію легень.
- Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів (аспірація з верхніх дихальних шляхів слизу, блювотних мас, видалення сторонніх предметів та ін.);
- Респіраторна терапія (оксигенотерапія, ШВЛ за показаннями).
-Підтримка ефективного рівня артеріального тиску для забезпечення адекватного кровообігу.
- Протисудомна терапія.
- обробка шкіри;
- обробка слизових оболонок ротової порожнини;
- обробка слизових оболонок очей;
- санація шлунку (зондова);
- санація кишечника із застосуванням антидотних препаратів та ентеросорбентів (зондовий лаваж, очищувальна клізма).
- застосуванням антидотів;
- застосування засобів фармакологічної корекції токсичних проявів;
- ентеросорбція.
Дозування активованого вугілля:
1. Для промивання шлунку - 1 г/кг.
2. Для ентеросорбції у токсикогенній стадії отруєння:по 50-100 г кожні 4-6 год.;
ОБСЯГИ РІДИНИ ДЛЯ ПРОМИВАННЯ ШЛУНКУ: 500 - 700 мл
ОБСЯГИ РІДИНИ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ КИШЕЧНИКА:
для очищувальної клізми -1 – 3 л,для сифонної клізми -10 – 15л
1.Наиболее срочными являются меры, направленные на раннюю нейтрализацию ботулинотоксина: повторные промывания желудка и очистительные клизмы
2.Введение энтеросорбента - активированный уголь 0,5-1,0 г/кг.
3.При наличии сыворотки - внутривенное введение половинной дозы типов А, С, Е по 50 000 МЕ и В - 25 000 МЕ, другая половина вводится внутримышечно.
4.Одновременно применяется анатоксин по 0,5 мл каждого типа, суммарная доза - 2 мл.
5.При дыхательных расстройствах ИВЛ, после предварительной премедикации (0,1 % атропина сульфат 0,1 мл/год жизни, не более 0,5 мл, внутривенно), эндотрахеальным способом с темпом 10- 12 л/мин.
6.При нарушениях гемодинамики - инфузия ПСК 20 мл/кг/ч или препаратов ГЭК (гекодез) 4-6 мл/кг/ч.
7.Симптоматическая терапия.
8.Госпитализация в ОИТ (сохранить для анализа промывные воды).
Сальмонеллёз - острая зоонозная кишечная инфекция, характеризующаяся поражением органов пищеварения с развитием синдрома интоксикации и водно-электролитных нарушений
Механизм передачи сальмонеллеза - фекально-оральный, основной путь передачи - пищевой, главным образом через продукты животного происхождения.
Гастроэнтеритический вариант - наиболее распространённая форма; развивается остро, через несколько часов после заражения. Проявляется интоксикацией и расстройствами водно-электролитного баланса. В первые часы заболевания преобладают признаки интоксикации: повышение температуры тела, головная боль, озноб, ломота в теле. В дальнейшем появляются боли в животе (чаще спастического характера), локализующиеся в эпигастральной и пупочной областях, тошнота, многократная рвота. Быстро присоединяется диарея. Испражнения носят вначале каловый характер, но быстро становятся водянистыми, пенистыми, зловонными, иногда с зеленоватым оттенком. Частота рвоты и дефекации может быть различной, однако для оценки степени обезвоженности большее значение имеет не частота, а количество выделенной жидкости. Дефекация не сопровождается тенезмами.
Несмотря на высокую температуру тела, при осмотре отмечают бледность кожных покровов, в более тяжёлых случаях развивается цианоз. Язык сухой, обложен налётом. Живот вздут, при его пальпации можно отметить небольшую разлитую болезненность и урчание кишечника. Тоны сердца приглушены, отмечают тахикардию, склонность к снижению артериального давления, пульс мягкого наполнения. Выделение мочи уменьшается. В более тяжёлых случаях возможно развитие клонических судорог, чаще в мышцах нижних конечностей.
Гастроэнтероколитический вариант. Начало заболевания напоминает гастроэнтеритический вариант, но уже на 2-3-й день болезни уменьшается объём испражнений. В них появляются слизь, иногда кровь. При пальпации живота отмечают спазм и болезненность толстой кишки. Акт дефекации может сопровождаться тенезмами. Таким образом, клинические проявления указанного варианта имеют много сходных черт с одноимённым вариантом острой дизентерии.
Наиболее опасным осложнением при сальмонеллёзах является инфекционно-токсический шок, сопровождающийся острым отёком и набуханием головного мозга, острой сердечнососудистой недостаточностью, часто на фоне острой надпочечниковой недостаточности и острой почечной недостаточности.
Если позволяет клиническое состояние больного, лечение необходимо начинать с промывания желудка, сифонных клизм, назначения энтеросорбентов (активированный уголь и др.)
При дегидратации I-II степени показано назначение глюкозо-солевых растворов типа «Регидрон» внутрь с учётом дефицита воды и солей у больного до начала терапии, восполняемых дробным частым питьём (до 1- 1,5 л/час) в течение 2-3 ч, и дальнейших потерь жидкости в процессе лечения (следует контролировать каждые 2-4 ч).
При дегидратации III-IV степени изотонические полиионные кристаллоидные растворы вводят внутривенно струйно до момента ликвидации признаков дегидратационного шока, а затем капельно.
Лептоспироз - острая инфекционная болезнь, вызываемая различными серо-типами лептоснир, характеризуется лихорадкой, симптомами общей интоксикации, поражением почек, печени, нервной системы. При тяжелых случаях наблюдается желтуха, геморрагический синдром, острая почечная недостаточность и менингит.
Источниками инфекции являются различные животные (лесная мышь, полевка, водяные крысы, землеройки, крысы, собаки, свиньи, крупный рогатый скот и др.). Человек, больной лептоспирозом, источником инфекции не является. Передача инфекции у животных происходит через воду и корм. Заражение человека чаще всего происходит при контакте кожи и слизистых оболочек с водой, загрязненной выделениями животных. Имеет значение контакт с влажной почвой, а также при убое зараженных животных, разделке мяса, а также при употреблении некоторых продуктов (молоко и др.), загрязненных выделениями инфицированных грызунов. Заболевания часто имеют профессиональный характер. Чаще заболевают дератизаторы, лица, работающие на заболоченных лугах, работники животноводческих ферм, боен, доярки, пастухи, ветеринары. Для лептоспироза характерна выраженная сезонность с максимумом заболеваемости в августе.
Воротами инфекции чаще является кожа. Для проникновения лептоспир достаточно малейших нарушений целостности кожи. В связи с этим заражение наступает даже при кратковременном контакте с водой, содержащей лептоспиры. Возбудитель может проникать также через слизистые оболочки органов пищеварения и конъюнктиву глаз.
Лептоспиры, их токсины и продукты обмена приводят к выраженной интоксикации, которая особенно быстро нарастает в первые 2-3 дня от начала болезни.
В тяжелых случаях развивается тромбогеморрагический синдром. приводит к поражению центральной нервной системы обычно в виде менингитов. Кровоизлияния в надпочечники могут привести к развитию острой недостаточности коры надпочечников.
поражение скелетных мышц (рабдомиализис).
При объективном обследовании можно обнаружить гиперемию и одутловатость лица, гиперемирована также кожа шеи и верхних отделов грудной клетки («симптом капюшона»). Отмечается также инъекция сосудов склер, однако нет признаков конъюнктивита (ощущение инородного тела в глазу, наличие отделяемого и др.). Температура тела держится на высоком уровне (лихорадка обычно постоянного типа) в течение 5-10 дней, затем снижается коротким лизисом. У части больных, особенно если не назначались антибиотики, через 3-12 дней наблюдается вторая волна лихорадки, которая обычно короче первой. Очень редко наблюдается 2-3 рецидива. У некоторых больных после снижения температуры тела длительно наблюдается субфебрилитет.
При более тяжелом течении лептоспироза с 3-5-го дня болезни появляется иктеричность склер, а затем и желтушное окрашивание кожи, выраженность которого изменяется в широких пределах (билирубин сыворотки крови может достигать 200 мкмоль/л и более). В это же время у 20-50% больных появляется экзантема. Элементы сыпи полиморфны, располагаются на коже туловища и конечностей. Сыпь может иметь кореподобный, краснухоподобный, реже скарлатиноподобный характер. Могут встречаться и уртикарные элементы. Макулезная сыпь склонна к слиянию отдельных элементов. В этих случаях образуются эритематозные поля. Эритематозная экзантема встречается наиболее часто. При развитии геморрагического синдрома преобладает петехиальная сыпь. Нередко появляется герпетическая сыпь (на губах, крыльях носа). Тромбо-геморрагический синдром проявляется помимо петехиальной сыпи кровоизлияниями в кожу на местах инъекций, носовыми кровотечениями, кровоизлияниями в склеру.
Со стороны сердечно-сосудистой системы наблюдается брадикардия, гипотензия, приглушение тонов сердца, на ЭКГ - признаки диффузного поражения миокарда, при более тяжелых формах может отмечаться развернутая клиническая картина специфического лептоспирозного миокардита. У части больных развиваются умеренно выраженные изменения слизистой оболочки верхних дыхательных путей, чаше в виде ринофарингита. Специфическая лептоспирозная пневмония наблюдается редко. Почти у всех больных к 4-5-му дню болезни отмечается увеличение печени, у половины больных увеличивается селезенка. Печень умеренно болезненна при пальпации.
Проявлениями, характерными для тяжелых форм лептоспироза, служат:
- развитие желтухи;
- появление признаков тромбогеморрагического синдрома;
- острая почечная недостаточность;
- лептоспирозный менингит.
Основными методами терапии является назначение антибиотиков и введение специфического иммуноглобулина.
4. Дослідження пульсу на променевій артерії.
| Необхідні дії | Обґрунтування |
| 1. Підготовка до процедури Пояснити пацієнту сутність і хід процедури | Забезпечується психологічна підготовка пацієнта до процедури |
| 2.Отримати (по можливості) згоду пацієнта на проведення процедури | Дотримуються права пацієнта |
| 3. Підготувати необхідне оснащення | Забезпечується можливість проведення процедури |
| 4. Вимити і висушти руки | Забезпечується інфекційна безпека |
| 5. Виконання процедури Під час процедури пацієнт може сидіти (запропонувати розслабити руку, при цьому кисть та передпліччя не повинні висіти) або лежати (рука також розслаблена) | Забезпечується точність результату |
| 6. Притиснути II, III, IV пальцями променеві артерії на обох руках пацієнта (І палець повинен розміщуватися з тильного боку кисті) і відчути пульсування артерії | Порівнюються характеристики пульсу на обох руках |
| 7. Взяти годинник або секундомір і дослідити пульсування артерії протягом 30 с. Помножити на 2 (якщо пульс ритмічний). Якщо пульс не ритмічний, рахувати протягом 1 хв. | Забезпечується точність визначення пульсу |
| 8. Притиснути артерію сильніше, ніж раніше, до променевої кістки і визначити напруження пульсу (якщо пульсування зникне при помірному натисканні - напруження добре; якщо пульсування не слабне - пульс напружений, якщо пульсування зникло - напруження слабке) | Забезпечується визначення напруження пульсу |
| 9. Не знімаючи пальців з артерії припинити тиск і визначити, як швидко з’явиться пульсація: а) при хорошому наповненні пульсація відчувається зразу; б) при слабкому наповненні – через деякий час; в) якщо при цьому пульсація дуже слабка – пульс ниткоподібний | Забезпечується визначення наповнення |
| 10. Закінчення процедури Повідомити пацієнту результат дослідження | Забезпечується право пацієнта на інформацію |
| 11. Вимити і висушити руки | Забезпечується інфекційна безпека |
| 12.Записати результати обстеження в медичну документацію | Забезпечується документування результатів дослідження пульсу |
5.
| |||
 |
|
|
Анамнез заболевания
1. Встановити точний час, місце та обставини травми зі слів хворого, свідків.
2. Визначити механізм травми- ДТП, падіння з висоти тощо.
3. Встановити епізод втрата свідомості.
4. З’ясувати факт надання домедичної та першої медичної допомоги сторонніми особами.
5. Визначити чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні засоби.
Збір анамнезу життя:
1. Виявити в анамнезі супутні захворювання.
2. Зібрати загальний алергологічний анамнез.
3. Які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.
4. З’ясувати чи хворів постраждалий на ВІЛ, туберкульоз, гепатити.
Проведення огляду та фізичного обстеження
1. Оцінка стану: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.
2.Усунути порушення функцій дихання, кровообігу.
Оглянути травмованого з голови до п’ятки:
1. Зовнішні ознаки травми.
2. Рухова активність суглобів.
3. Деформація скелету.
4. Підшкірна емфізема та крепітація.
5. Колір шкірних покривів, вологість.
6. Рани кінцівок.
7. Деформація кінцівок.
8. Зовнішня чи внутрішня кровотеча з кінцівки.
1. Пульс, його характеристика, АТ.
2. ЧД, його характеристика.
3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.
4. Перкусія ділянки серця: наявність зміщення границь серцевої тупості.
5. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.
6. Аускультація серця та судин: оцінити тони та наявність шумів.
7.Аускультація легень: наявність легеневого дихання, хрипів, тимпаніту.
1. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.
2. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).
Лікувальна тактика
1. Положення потерпілого лежачи.Обмежити самостійне пересування.
2. Оксигенотерапія - зі зниженням сатурації менше 95% зі швидкістю 3-5 л/хв.
3. Ввести 0,9% розчин натрію хлориду-20 мл/кг та 10% розчин ГЕК.
4. Транспортна іммобілізація шинами, з фіксацією двох або трьох суміжних суглобів у випадках переломів та вивихів кісток, при ранах на суглобах, пошкодженнях судин.
5. При пошкоджень двох і більше сегментів кінцівок імобілізація проводиться на щиті.
Усунення болю:
- введення ненаркотичних та наркотичних анальгетиків (морфіну - вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювання).
- Для підвищення АТ в/в допамін - 2-10 мкг/кг/хв. під контролем ЧСС та АТ.
- Для зниження АТ застосовуються b-адреноблокатори і/або нітрати.
Внутрішньовенно інфузія кристалоїдних розчинів до 800 мл за 10 хв. (при відсутності показників САТ - в 2 вени й більше) під контролем САТ (не менше 90 мм рт. ст.).
Забезпечити прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія (під контролем SpО2 – не менше 90%).
При необхідності:
- знеболення (1 мл 0,005% розчину фентаніла, 1 мл 2% розчину морфін + носкапін + папаверин + кодеїн + тебаїн, 1-2 мл 5% розчину трамадола);
- глюкокортикостероїди: преднізолон 30-60 мг або метілпреднізолон до 10-15 мг/кг ваги тіла.
ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE
А - прохідність дихальних шляхів (Airway)
1. Симптоми непрохідності дихальних шляхів:парадоксальне дихання та участі додаткових м'язів; центральний ціаноз; порушення свідомості -западання язика, м'якого піднебіння.
2. Кисень (> 10 л/хв).
В - дихання (Breathing)
Лікувати стани - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс.
1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.
2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.
3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте чи рухи грудної клітки симетричні.
4. Надмірне наповнення шийних вен (при важкій астмі або напруженому пневмотораксі).
5.Проведіть аускультацію та перкусію легень.
6. Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс.
С - кровообіг (Circulation)
1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.
2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.
3. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек.
4. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.
5.Визначить ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.
6.Виміряйте артеріальний тиск.
7.Вислухайте тони серця.
8.Симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі як порушення свідомості.
D - порушення стану свідомості (Disability)
Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків,
1.Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).
2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники).
3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію..
Е - додаткова інформація (Exposure)
1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.
Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів, та їх зміни у динаміці, які лікарські засоби він приймає.
Запрещается исправлять деформацию конечности - риск развития шока!
ОСМОТР ПАЦИЕНТА ПРИ ТРАВМЕ ПО СТАНДАРТУ BTLS
Оценка места проишествия
- безопрасно ли работать для бригады СП(отсутствие проводов,разлив бензина, запах газа, другие запахи и т. д.), собственная безопасность (очки, перчатки, лицевые маски или респираторы, при необходимости- каски и фонари). При необходимости вызов экстренных служб (служба газа, электрики, МЧС и т.д.). При подозрении на криминал — вызов милиции. Если есть запах газа, оголённые провода, другие риски — не начинать работать до разрешения профильных служб! Машину скорой помощи поставить на безопасном растоянии.Оценить, что произошло, сколько пострадавших(вызвать помощь в случае необходимости-дополнительные бригады СП), механизм травм (доложить обстановку диспетчеру и через него же вызвать дополнительную помощь).При наличии детей попытаться связаться с опекунами, родными.Определиться с приоритетными больными, распределить членов бригады (если есть необходимость, то помощь оказывать всем пострадавшим, если их количество равно количеству членов бригады). Если пострадавших больше — отсортировать.
2.Оценка состояния больного:
- фиксация головы и шейного отдела позвоночника руками в срединном положении + Определить сознание (на первичном этапе - возможно по шкале AVPU), дыхание (наличие и характер) и кровообращение (наличие и характер)-АВС. Сразу же после АВС, при наличии пульса и дыхания- срезать всю одежду и при наличии видимого массивного кровотечения — устранить его, после чего начать осмотр с головы до ног.
- Обеспечить проходимость дыхательных путей любым способом (воздуховод, лярингиальная маска и т. д) и дать кислород через маску не менее 12-15 л/мин(при наличии спонтанного дыхания). ПРИНЯТЬ РЕШЕНИЕ ОБ ИНТУБАЦИИ ТРАХЕИ ИЛИ КОНИКОТОМИИ (вентилировать и оксигенировать).
ОСМОТР ШЕИ (желательно, перед воротником): цвет кожи, ссадины, деформация, шейные вены, положение трахеи по срединной линии, пальпация вдоль позвонков на момент болезненности.-Одеть воротник Шанца.
ОСМОТР ГОЛОВЫ: видимые повреждения, кровь, кости черепа. Цвет кожных покровов и видимых слизистых, при возможности- ротовая полость, зрачки-величина+ реакция на свет, запах из ротовой полости, выделения из носа и ушей.
