Форми та результативність міжнародного бізнесу в Україні

Удосконалення та розвиток сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні відбувається поряд з формуванням відповідних політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних передумов. Завдяки останнім наша держава досягла певних позитивних зрушень у розвитку таких форм міжнародного бізнесу як експорт-імпорт товарів і послуг, інвестиційна діяльність, спільне підприємництво.

Звичайно, найбільшого розвитку в умовах ринкових перетворень набула експортно-імпортна діяльність українських підприємств. Завдяки лібералізації механізму інтернаціонального співробітництва істотно розширилося коло його учасників, які забезпечили торгівлю товарами з більш як 120 країнами світу. При цьому найбільш інтенсивно товарообмін здійснюється з підприємствами Росії, Німеччини, Білорусі, КНР та деяких інших країн.

Позитивні зрушення в умовах ринкових перетворень були досягнуті в галузі експорту-імпорту послуг. В кінці 90-х років Україна підтримувала зв'язки щодо експорту-імпорту послуг майже з 50 країнами Європи, Азії, Африки, Америки. Причому обсяг експорту послуг більш як удвічі перевищував обсяг їх імпорту. Найбільшими нашими партнерами щодо експорту-імпорту послуг були Росія, США, Великобританія, Німеччина.

У загальному обсязі експорту-імпорту послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги. В кінці 90-х років вона становила понад 80% експорту і понад 20% імпорту. В структурі експорту транспортних послуг провідне місце посідають послуги трубопровідного транспорту. За ними йдуть послуги морського, залізничного, повітряного транспорту. В структурі імпорту транспортних послуг найбільша частка припадає на послуги залізничного транспорту. В кінці 90-х років вона становила понад 60%.

Крім транспортних, певного розвитку набули послуги зв'язку, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні, ліцензійні та інші ділові послуги, послуги в галузі культури та відпочинку тощо. Хоча їх питома вага в експорті поки що незначна, проте вони відіграють помітну роль у розвитку міжнародного бізнесу в Україні.

Експортно-імпортну діяльність характеризує порівняно низький рівень інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин. А тому саме ці відносини надзвичайно динамічні щодо обсягів, партнерів, умов здійснення тощо.

Інвестиційна діяльність характеризується більш високим у порівнянні з експортно-імпортними відносинами рівнем інтернаціоналізації. Як форма міжнародного бізнесу вона відображає головним чином тривалу зацікавленість іноземного інвестора в резидентському підприємстві в економіці іншої країни. Вона передбачає здійснення прямих інвестицій в Україну (іноземні інвестиції) і прямих інвестицій з України (зарубіжні інвестиції). В умовах ринкових перетворень прямі інвестиції в Україну значно зросли і в кінці 90-х років становили майже три мільярди доларів США. Зростання відбулося в результаті збільшення капіталу нерезидентів, в тому числі за рахунок грошових внесків, внесків у формі цінних паперів, реінвестування доходів, внесків у формі рухомого і нерухомого майна, внесків у формі нематеріальних активів (придбання юридичних прав, ноу-хау) тощо.

В кінці 90-х років найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну надходили із США, Німеччини, Нідерланд, Великобританії, Росії, Кореї, Кіпру. З них понад 20% використовувались у харчовій промисловості, 15% - у внутрішній торгівлі, 12% - у машинобудуванні та металообробці. Від 4 до 7 процентів прямих іноземних інвестицій були задіяні у вітчизняних фінансах, хімічній промисловості, будівництві та охороні здоров'я. Щодо регіонального розміщення іноземних інвестицій, то перше місце посідає Київ. За ним йдуть Київська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Черкаська області та Автономна Республіка Крим.

Прямі інвестиції з України в кінці 90-х років становили приблизно 100 млн. доларів. Експортувалися вони головним чинам з таких галузей народного господарства як транспорт (понад 60%), машинобудування і металообробка (7%), охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення (6%), будівництво (майже 4%), паливна промисловість (понад 3%). Щодо частки регіонів у прямих зарубіжних інвестиціях, то перше місце посідає Севастополь. За ним йдуть Одеська область, Київ, Донецька, Львівська, Дніпропетровська, Полтавська, Луганська, Чернівецька, Харківська області.

Із загального обсягу прямих інвестицій з України майже 17 млн.дол. розміщувалися в Росії і 16 млн. дол. - у В'єтнамі. До числа країн, в яких розмішується порівняно значна частка загального обсягу прямих зарубіжних інвестицій відносяться Швейцарія, Кіпр, Угорщина, США, Грузія, Австрія, Естонія.

Спільне підприємництво як форма міжнародного бізнесу характеризується порівняно високим рівнем інтернаціоналізації відносин. Однак в нашій державі воно поки що не одержало широкого розвитку. Так, в другій половині 90-х років на території України діяло понад 3 тисячі спільних підприємств різної галузево-функціональної спрямованості. Причому переважна частина з них функціонує у промисловості і створена на двосторонній основі. У створенні міжнародних підприємств на території України взяли участь понад 40 країн світу. Найбільшу кількість спільних підприємств створили США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія, Канада. Створені за їх участю підприємства є підприємствами прямого інвестування, тобто такими, в яких іноземному інвестору належить не менше 10% загального обсягу статутного фонду. Як свідчить статистика, саме в таких підприємствах задіяно понад 60% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну.

Щодо створення спільних підприємств за кордоном, то Україна знову ж таки робить лише перші кроки. В кінці 90-х років із 100 млн. дол. загального обсягу прямих інвестицій з України приблизно 25 млн. дол. були задіяні у спільних підприємствах. Зрозуміло, що за таких обставин частка українського капіталу в статутному фонді кожного такого підприємства є незначною, а тому й вітчизняні учасники міжнародного бізнесу не можуть суттєво впливати на політику підприємства-резидента.