Етапи розвитку і форми міжнародної економічної інтеграції

БЛЕС – 1948		Бельгійсько-Люксембургський економічний союз
РЕВ – 1949		Рада економічної взаємодопомоги
ЄОВС – 1952		Європейське об’єднання вугілля та сталі
Євратом – 1957		Європейське співтовариство з атомної енергії
ЄЕС – 1957		Європейське економічне співтовариство
Бенілюкс – 1958		Митно-економічний союз Бельгії, Нідерландів, Люксембургу
Європейське співтовариство – 1967
ЦАОР – 1960		Центрально-американський спільний ринок
ЕАВТ – 1960		Європейська асоціація вільної торгівлі
ЛАВТ – 1960		Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі
АСЕАН – 1967		Асоціація країн Південно-Східної Азії
ЮДЕАК – 1964		Митна економічна спілка Центральної Африки
ЄКОВАС – 1975		Економічна співдружність держав Західної Америки
КАРІКОМ – 1973		Карибське співтовариство
РСАДПЗ – 1981		Рада співробітництва арабських держав Перської затоки
СААРК – 1985		Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії
АТЕС – 1989		Азіатсько-Тихоокеанське співробітництво
ЄС – 1993		Європейський Союз
СЕВТ – 1991		Східно-Європейська вільна торгівля
ЕС СНД – 1993		Економічний Союз СНД
ЦСЄФТА – 1993		Центрально-Європейська асоціація вільної торгівлі
ЧЕС – 1993		Чорноморське економічне співтовариство
НАФТА – 1994		Північно-американська асоціація вільної торгівлі
МЕРКОСУР - 1995		Спільний ринок країн Південного конусу

За ступенем інтегрованості виокремлюють такі регіональні інтеграційні об'єднання країн: Зона преференційної торгівлі, Вільний торговельний простір (або зона вільної торгівлі), Митний союз, Спільний ринок, Економічний союз.

Зона преференційної торгівлі

Зона преференційної торгівлі — початкова стадія регіонального інтеграційного процесу. Країни такого угруповання лібералізують торговельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиного механізму оподаткування при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпорту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів виробництва (наприклад, для пересування робочої сили), але й тут можуть бути обмеження.

На цій стадії перебуває переважна більшість регіональних інтеграційних угруповань світу, в тому числі СНД.

Вільний торговельний простір

У Вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунуті. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Вільний економічний простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Наприклад, створюється Вільний торговельний простір сільськогосподарських товарів, котрий передбачає відсутність обмежень на торгівлю лише сільськогосподарськими товарами.

Головною рисою Вільного торговельного простору є те, що кожна країна продовжує проводити свою власну політику щодо країн, які не є членами цього Вільного торговельного простору. Іншими словами, кожна країна-член Вільного торговельного простору має право встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання.

Найвідомішим Вільним торговельним простором є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Вона була створена в 1960 р. угодою восьми європейських країн. Проте ЄАВТ втратила колишню важливість у зв'язку з вищим рівнем інтеграції Європейського Союзу. Ще одним прикладом є Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФТА (1994 р.), котра еволюціонує в бік спільного ринку (до 2010 р.).

Митний союз

Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передбачає спільну торговельну політику по відношенню до країн, що не входять до Митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять до Митного союзу, обкладається однаковим митом під час продажу товарів будь-якій країні-учасниці Митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками Митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

«Спільний ринок» ЄЕС — найяскравіший, але не єдиний приклад економічної ефективності Митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, «МЕРКОСУР», Андський пакт, Митний Союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії.

Спільний ринок

Як і Митний союз, Спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у Спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. У Спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал та технологію. Таким чином, у Спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва, що змушує членів Спільного ринку тісно співпрацювати у грошовій, податковій (фіскальній) політиці і в політиці зайнятості.

Але, крім очевидних вигод функціонування спільного ринку, він має й негативні сторони. Йдеться про те, що підвищення продуктивності праці країн-учасниць спільного ринку в цілому не завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до Спільного ринку. Через цю обставину виникають труднощі у створенні Спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики Спільного ринку може бути ЄЕС.

Економічний союз

Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, а й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці Економічного союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники Економічного союзу мають використовувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування Економічного союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх національного суверенітету. Це серйозна перешкода на шляху формування Економічного союзу. Тим більше, що світова політична система побудована на вищій владі національної держави. Процес формування Економічного союзу успішно відбувається лише в Європі. Тільки тут розвивається інтеграційне утворення, що досягло ступеня економічного союзу, це — Європейський Союз.