Завдання Європейського Союзу

• Сприяння проведенню збалансованої та довгострокової соціальної та економічної політики, зокрема шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, шляхом економічного та соціального вирівнювання, створення економічного та валютного союзу, що має на меті введення спільної валюти.

• Утвердження Європейської спільноти на міжнародній арені, зокрема шляхом реалізації спільної зовнішньої політики та політики в галузі суспільної безпеки, яка б могла привести до створення у разі необхідності системи спільної оборони.

• Посилення захисту прав та інтересів громадян держав-учасниць шляхом запровадження громадянства Союзу.

• Розвиток тісного співробітництва у галузі судової практики та внутрішніх справ.

• Збереження досягнутого рівня інтеграції Співтовариства, і зважаючи на нього, визначення, якою мірою політика та форми співробітництва, встановлені Договорами, потребують перегляду для забезпечення ефективності механізмів та інститутів ЄС.

Послідовність історичних подій у створенні Європейського Союзу представлена у таблиці.

Хронологія створення ЄС

Дата	Подія
1947 р.	План Дж. Маршалла для економічного відродження Європи після Другої світової війни
1948 р.	Створення митного союзу Бенілюкс (Бельгія, Нідерланди, Люксембург)
1948 р.	Створення Організації європейського економічного співробітництва для керівництва виконання плану Маршалла
1949 р.	Створення Ради Європи у Страсбурзі
18 квітня 1951р.	Підписання у Парижі Договору про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі
25 березня 1957 р.	Підписання в Римі угод про заснування Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом)
1967 р.	Злиття Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейського Економічного Співтовариства і Європейського співтовариства з атомної енергії в Європейське Співтовариство
1968 р.	Завершення створення митного союзу
1 січня 1973 р.	Вступ до Європейського Співтовариства Данії, Ірландії, Великої Британії
Червень 1979 р.	Перші вибори Європарламенту прямим загальним голосуванням
Січень 1981р.	Вступ до Європейського Співтовариства Греції
Січень 1986 р.	Вступ до Європейського Співтовариства Португалії та Іспанії
3 жовтня 1990 р.	Об'єднання Німеччини
7 лютого 1992 р.	Підписання Маастрихтської угоди про створення Європейського Союзу (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Ірландія, Португалія, Греція)
Травень 1992 р.	Підписання Угоди про Європейський економічний простір між Європейським Співтовариством і Європейською асоціацією вільної торгівлі
1 листопада 1993 р.	Набрання чинності Маастрихтською угодою про Європейський Союз
2 жовтня 1997 р.	Підписання Амстердамської угоди про Європейський Союз
1 січня 1995 р.	Приєднання до ЄС Австрії, Фінляндії, Швеції
1 січня 1999 р.	Початок завершальної стадії створення економічного і валютного союзу. Введення безготівкового євро в 11 країнах (Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Німеччина)
1 липня 2002 р.	Євро стає єдиною розрахунковою валютою
1 травня 2004 р.	Розширення ЄС, прийняття нових членів (Чехія, Естонія, Литва, Латвія, Словенія, Словаччина, Кіпр, Польща, Угорщина, Мальта)
1 січня 2007 р.	Приєднання Болгарії та Румунії

Перехід до економічного і валютного союзу (ЕВС), який розпочався наприкінці 70-х років минулого століття, є заключним етапом формування цілісної господарської системи в ЄС.

Формування валютного союзу здійснювалось у три етапи.

I. 1 липня 1990 р. — 31 грудня 1993 р.: лібералізація ринків капіталів; посилення координації та співробітництва в межах Ко­мітету керуючих центральних банків; досягнення стабільності цін і валютних курсів; посилення координації економічної політики держав-членів.

II. 1 січня 1994 р. — 1 січня 1999 р.: створення Європейського валютного інституту на базі Комітету керуючих центральних банків; підготовка до створення Європейського центрального банку.

III. 3 1 січня 1999 р.: введення в обіг єдиної грошової одиниці — євро: 1 січня 1999 р. — 31 грудня 2001 р. євро мала обслуговувати лише безготівкові розрахунки; з січня 2002 р. євро вводилося як готівкові гроші; з липня 2002 р. євро стало єдиним законним платіжним і розрахунковим засобом.

Загальними цілями ЕВС є:

• реалізація жорстко скоординованої економічної політики держав-членів (визначення кількісних макроекономічних показників, якими мають керуватися національні уряди, а також контроль з боку органів ЄС за дотриманням цих показників і застосування санкцій до держав-порушниць);

• забезпечення ефективного функціонування єдиного внутрішнього ринку і проведення загальної економічної політики в ЄС (за допомогою єдиної грошово-кредитної системи, ключовими елементами якої мають стати євро і Європейський центральний банк, який має ті самі функції, які раніше виконувалися національними центральними банками);

• зміцнення валютної стабільності в міжнародному плані (має на меті нейтралізувати негативний вплив на ЄС зовнішніх валютних потрясінь; перетворення євро в одну з найважливіших резервних валют і зміцнення її позицій відносно долара США).

В ЕВС з 31 грудня 1992 р. усунуто практично всі обмеження на переміщення факторів виробництва, гармонізовано економічну політику країн-членів і створено спільний ринок.

Основні напрями діяльності економічного союзу в межах ЄС такі:

• повна ліквідація внутрішніх обмежень на переміщення товарів, капіталу, послуг і трудових ресурсів;

• створення спільного ринку, економічного і валютного союзу;

• створення єдиного внутрішнього ринку;

• проведення спільної торгової політики;

• встановлення єдиних зовнішніх тарифів;

• здійснення спільної політики в галузі риболовства, сіль­ського господарства і транспорту;

• розробка і реалізація єдиної аграрної політики;

• гармонізація систем правового забезпечення, зближення законодавств країн-членів;

• розробка і проведення єдиної антимонопольної політики;

• проведення єдиної промислової політики;

• сприяння проведенню наукових досліджень, удосконаленню технологій, створенню транс'європейських мереж;

• сприяння підвищенню конкурентоспроможності країн-членів;

• розробка і здійснення єдиної політики в галузі енергетики, туризму, транспорту;

• гармонізація національних валют, створення єдиної валюти;

• проведення єдиної політики в галузі охорони навколишнього середовища;

• реалізація єдиної політики в соціальній сфері, сприяння високому рівню зайнятості та соціального захисту, розвитку охорони здоров'я;

• сприяння забезпеченню високого рівня освіти і професійної підготовки;

• забезпечення правового захисту виробників і споживачів товарів.

У межах ЄС створено розгалужений механізм узгодження економічної політики:

• зустрічі голів урядів і держав (тричі на рік);

• щорічне проведення понад 60 сесій Ради міністрів у складі керівників зовнішньополітичних та інших відомств;

• постійне функціонування Комісії ЄС та інших комісій. Інструментами реалізації економічної політики є:

• індикативне планування;

• встановлення єдиних цін;

• квотування виробництва;

• субсидування.

Сьогодні до ЕВС увійшли 17 країн — Австрія, Бельгія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словакія, Словенія, Фінляндія, Франція, Німеччина та Естонія.

ІІ. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): (Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн) є регіональним економічним угрупованням зі збереженням суверенних прав країн-членів і відсутністю наднаціональних інститутів. Цілями організації є сприяння стійкому зростанню економіки, фінансовій стабільності, раціональному використанню ресурсів; розширення світової торгівлі і послідовне усунення торгових бар'єрів; розвиток торгівлі в умовах добросовісної конкуренції; забезпечення повної зайнятості населення, підвищення рівня життя в країнах-членах. У торгівлі між країнами-членами ЄАВТ скасовані всі мита, але зберігаються зовнішні митні тарифи.

ІІІ. Найбільш розвиненим інтеграційним угрупованням на Американському континенті є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), утворена в січні 1994 р. США, Канадою і Мексикою, що ґрунтується на моделі Європейського Співтовариства (Європейського Союзу). НАФТА нині найбільша у світі регіональна зона вільної торгівлі, з населенням 442,4 млн. осіб і сукупним валовим продуктом 15,4 трлн. дол. США. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що поширюються, крім торгівлі, на сферу послуг та інвестицій, і вперше поєднує промислово розвинені держави і країну, що розвивається.

Першим кроком до утворення НАФТА став «план Еббота», прийнятий у 1947 р., метою якого було стимулювання інвестицій США у провідні галузі канадської економіки. У 1959 р. США та Канада уклали угоду про спільне військове виробництво, яке сприяло впровадженню американських стандартів у Канадське виробництво військової техніки.

Наступним кроком стало підписання в 1965 р. угоди про лібералізацію торгівлі продукцією автомобілебудування, яке сприяло інтеграції багатьох інших галузей. Ідея торговельно-політичного об'єднання США, Канади і Мексики стала впроваджуватися в життя у 70-ті роки XX ст. Спочатку йшлося про оформлення енергетичного союзу. Подібну ідею підтримали у 80-х роках президенти Р. Рейган і Дж. Буш-старший.

У вересні 1988 р. після трирічних переговорів було підписано американо-канадську угоду про вільну торгівлю, згідно з якою протягом десяти років США і Канада мали були сформувати зону вільної торгівлі. У світлі інтеграційних процесів, що відбувалися у 80-ті роки XX ст. в Європі й Азії, значення питання про створення НАФТА зросло, оскільки стало зрозуміло, що відповіддю на об'єднання Європи має стати об'єднання Америки і як її частини — Північної Америки. Проте із самого початку Мексика, Канада і США розглядали роль і потенціал НАФТА з різних позицій. Угода про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА) набрала чинності 1 січня 1994 р., зберігши і підтвердивши Угоду про вільну торгівлю між США і Канадою 1988 р.

Зниження тарифів і торгових обмежень сприяло розвитку торгівлі між трьома країнами НАФТА. З 1993 р. (перед утворенням НАФТА) до 2006 р. обсяг торгівлі між країнами НАФТА майже потроївся — від 304 млрд дол. США до 903 млрд дол. США. Кожен день партнери НАФТА здійснюють торговельних операцій на суму майже 2,5 млрд дол. США.

Діяльність НАФТА також поглибила ділову інтеграцію в Північній Америці. Створення зони вільної торгівлі в Північноамериканському регіоні зумовлено такими факторами: географічною близькістю країн-учасниць; взаємодоповнюваністю структур національних економік; тісними торговельними зв'язками між ними і виробничим кооперуванням; зростанням мережі підконтрольних підприємств американських ТНК у Канаді та Мексиці й канадських ТНК у США; посиленням позицій ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку.

Схема утворення НАФТА

		США	формування господарчого комплексу з домінуванням США
Технології і капітали	забезпечення глобальної конкурентоспроможності у суперництві з Західною Європою і Японією за рахунок об’єднання природних ресурсів Канади і дешевої робочої сили Мексики
+		створення у перспективі зони вільної торгівлі західної півкулі
		КАНАДА	необхідність участі в глобальній інтеграції
Природний ресурсний потенціал		розширення доступу канадських товарів на мексиканський ринок
		позитивний вплив конкуренції північноамериканського ринку на канадські фірми
+		МЕКСИКА	вільний доступ мексиканських товарів на ринок США
Робоча сила		створення нових підприємств, підвищення зайнятості
		підвищення технологічного рівня виробництва