Процес виховання, його особли­вості і етапи.

Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу здійснюється в певний послідовності.

Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться про виховання класу, то мають на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед шкалою.

Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з наміченим ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Виходячи з цих даних, можна планувати виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб учень (колектив) знав, що пропонує йому вихователь, приймав цей взірець для наслідування і докладав зусиль для досягнення поставленої мети.

Третій етап. Реалізовується програма виховання, тобто заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.

На всіх етапах процесу виховання здійснюють педагогічне керівництво, управління цим процесом.

У сучасній теоретичній педагогіці існує багато критеріїв виділення (відокремлення) різних структур процесу виховання. Найвідомішими є моделі, побудовані за критеріями послідовності етапів (стадій) розвитку процесу у часі.

За критерієм зв'язку і залежностей між компонентами, які забезпечують ефективність протікання процесу, виділяється така послідовність його організації:

1) проектування процесу, що включає визначення мети і конкретних завдань виховання;

2) визначення змісту виховання (організація трудової, природоохоронної, ціннісно-зорієнтованої, художньої, спортивної та ін. діяльності);

3) форми, методи регулювання міжособистісного спілкування і його корекція в процесі основних видів діяльності вихованців;

4) контроль і підведення підсумків, установлення співвідношення між одержаними і запланованими результатами, аналіз досягнень і невдач.

Наступна структура теж ґрунтується на виділенні послідовних етапів процесу, але за іншим критерієм - за критерієм послідовності етапів і відповідних педагогічних дій. Вона має ряд стадій:

1) ознайомлення із загальними нормами і вимогами;

2) формування відносин;

3) формування поглядів і переконань;

4) формування загальної спрямованості особистості.

Концепції виховання.

Виховання є цілеспрямованим розвитком людини як неповторної індивідуальності. Воно забезпечує вдосконалення його творчих і моральних сил за допомогою побудови такої суспільної практики і створенні таких умов, щоб ті якості, які у дитини знаходяться в початковій стадії, розвивалися й удосконалювалися.

Сучасні теорії виховання звичайно являють собою синтез природничонаукових, психологічних і філософських теорій. Найвідомішими з них називають біхевіоризм, неотомізм, неопозитивізм і прагматизм. Спільною рисою цих теорій можна вважати їх гуманістичну орієнтованість, а також спрямованість на виховання саморозвивається, вільної особистості.

Сучасні концепції виховання – це реалістична модель, антропоцентрическая модель, вільне виховання, а також інші, серед яких: гуманістична, технократична.

У вихованні основною концепцією є реалістична модель. Вихованцю передають досвід і знання, враховуючи його вікові можливості – тобто в такому вигляді, в якому він освоїти їх може відразу.

На уявленні про людину як цілісну систему грунтується антропоцентрическая модель. Ця система відкрита, вона постійно змінюється і оновлюється в результаті того, що взаємодіє з навколишнім світом. Якими-небудь нормами процес виховання не обмежений, тому завершення не має.

Формує інтереси і життєві принципи вільне виховання. Така модель має на меті виховання вільної людини, що відповідає за своє життя, вибір життєвих цінностей і принципів.

Сучасні концепції виховання включають в себе кілька головних теорій – їх основоположниками є знамениті психологи та філософи. Це психоаналітична теорія А. Гезелла, З. Фрейда; когнітивна теорія Ж. Піаже, Д. Дьюї; поведінкова (бихевиористская) теорія Б. Скіннера, Д. Локка, Д. Уотсона; гуманістична психологія А. Маслоу, К. Роджерса.

Незважаючи на те, що підходи в них різні, сучасні концепції виховання побудовані на загальних закономірностях: виховання відбувається в тісному взаємозв’язку з навчанням, однак, грає головну роль; ефективність виховання залежить від активності самого воспитуемого і того, наскільки він включений в процес; його результати також визначаються зв’язком усіх структурних елементів, що складають цей процес: цілей і методів, а також форм, які зрозумілі й педагогу, і дитині.

Основні технології виховання включають в себе словесні, наочні і практичні методи. Існує кілька основних напрямків сучасних концепцій виховання особистості: відновлення значущості держави у вихованні нового покоління; розширення ролі громадськості, навчальних закладів, соціальних інститутів; відновлення відповідності між змістом виховання і потребами особистості, яку виховують, держави і суспільства; збільшення ролі виховної діяльності у формуванні нових життєвих засад у молоді. Сучасні концепції виховання спрямовані, насамперед, на те, щоб сформувати в дитині культурну особистість.

Багато соціальні інститути досі використовують застарілі моделі виховання. Цю систему намагається вдосконалити державу, щоб у підростаючого покоління з’явилася можливість знайти вміння та знання за допомогою новітніх технологій відповідно до вимог сучасного суспільства. Важливе значення для результативності виховання має і особистість учителя, а саме: високий рівень його загальної та педагогічної культури, складовими якої є загальна ерудиція і широкий кругозір, професійна компетентність, педагогічна майстерність, організаторські та організаційні якості.