Лекции.Орг


Поиск:




Загальна характеристика педагогічного процесу




Тема 5. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС

 

1. Загальна характеристика педагогічного процесу

2. Закономірності педагогічного процесу

Загальна характеристика педагогічного процесу

 

У педагогіці провідним та найширшим поняттям є педагогічний процес (у ряді джерел вживається синонім - навчально-виховний процес). Його зміст і організація є однією з основних функцій будь-якої освітньо-виховної системи. Ті системи, які організовують педагогічний процес, визначаються як педагогічні системи. До них відносять: школи, технікуми, вищі навчальні заклади, військові підрозділи і частини та ін.

Саме поняття п р о ц е с походить від латинського слова "processus", яке означає проходження, просування вперед. У словнику іншомовних слів даються такі визначення процесу: ”1) Послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономірним порядком. 2) Сукупність ряду послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату”.[1]

У педагогіці цей термін почали використовувати на початку ХХ століття. Вперше обгрунтування поняття "педагогічного процесу" зробив відомий російський педагог П.Ф.Каптерєв (1849 - 1922) - автор численних праць з історії та теорії педагогіки. У його працях ”Дидактичні нариси” (1895), ”Педагогічний процес” (1905) уперше було обгрунтовано необхідність цілісності та єдності навчання та виховання. Наприклад, у своїй праці ”Педагогічний процес” він наступним чином визначає цей термін: ”Все, що відбувається у школі в плані навчання і виховання, тобто сукупна навчально-виховна діяльність - це і є педагогічний процес”.

До цієї думки приєднався й О.П.Нечаєв, який разом з П.Ф.Каптерєвим розробив основи психологічної дидактики. До думки П.Ф.Каптерєва приєдналася і Н.К.Крупська. У своїй праці ”Виховання” вона визначила необхідність єдності двох основних процесів: навчання і виховання. Автор підручника ”Педагогика” А.Г.Пінкевич (1884-1939) також відстоював ідею єдності та цілісності навчально-виховного процесу.

Проте були і такі приклади, коли окремі теоретики розділяли дидактику і теорію виховання, а в житті навчальних закладів було все навпаки: виховання і навчання здійснювалися спільно. Наприклад, М.В.Крупеніна, В.Н.Шульгін соціологізували цей процес. Вони під педагогічним процесом розуміли всю сукупність впливів, які формують людину, і були авторами ”теорії” відмирання школи. Інші біологізували педагогічний процес. Сутність цієї концепції полягає у тому, що розвиток людини не залежить від умов життя і виховання. Це просто процес розкриття успадкованих людиною властивостей і здібностей. Окремі думки педології відносяться до цієї концепції. Деякі автори (наприклад, А.Г.Калашников) намагалися обгрунтувати правомірність признання обох цих основ, але відкидаючи крайності кожного з них. Прихильники цієї думки людину розглядали як пасивний продукт виховання, відкидали значення біогенетичних законів для педагогіки.

Тільки в 70-х роках теорія повернулася до об'єднання виховання і навчання в єдине ціле. Важливу роль у теоретичному визначенні цього відіграли вчені-дидакти Ю.К.Бабанський (автор концепції оптимізації навчально-виховного процесу), М.М.Скаткін, М.О.Данилов.

Сучасне розуміння поняття ”педагогічний процес” є у підручнику ”Педагогіка” (1983) за редакцією Ю.К.Бабанського: ”Педагогічний, навчально-виховний процес... є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передачі соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонійному розвиткові особистості”.[2]

Його основним завданням є формування і розвиток особистості учня на основі наукового світогляду, переконаності, сукупності знань, навичок, вмінь, основ професійної майстерності.

Структурно педагогічний процес складається з планових занять. Його безпосередніми похідними та умовою ефективності є самоосвіта та самовиховання учнів. Системотвірними компонентами педагогічного процесу є головне його призначення і навчально-виховні завдання. Вони також визначають і його функції.

Головне призначення педагогічного процесу – формування і розвиток особистості учня, гідних громадян української держави.

Навчально-виховні завдання - це суперечливі педагогічні ситуації, які об'єктивно зумовлені потребами повсякденної життєдіяльності учнів, їхньою майбутньою професійною діяльністю.

Головне призначення педагогічного процесу визначає зміст складових цього багатофункціонального процесу: виховання, навчання, розвитку, які водночас є його функціями. Безумовно, ці функції нерівнозначні.

Головною функцією є виховна, яка являє собою вищий рівень педагогічного процесу. У ній синтезуються всі інші функціонально-змістовні компоненти педагогічного процесу і реалізуються як загальні (підготовка громадянина України), так і специфічні (підготовка конкретного фахівця) завдання цього процесу.

Педагогічний процес передбачає виникнення певних відношень між його учасниками: суб’єктами та об’єктами, які є центральними постаттями цього процесу. Ефективність цього процесу в основному залежить від характеру і змісту взаємодії, яка виникає між ними. Ця взаємодія має бути активною, змістовною, усвідомленою. Сучасні педагогічні концепції – гуманістична педагогіка, педагогіка співробітництва і особистісно-орієнтоване навчання - особливу увагу звертають на формування між ними суб’єкт-суб’єктних взаємин. Характер цієї взаємодії складає сутність педагогічного процесу.

Як суб'єкти (вихователі), так і об'єкти (вихованці) педагогічного процесу мають певні свої особливості. Суб'єкти цього процесу (учителя), які його організують, керують і контролюють його перебіг, оцінюють результати та вносять певні необхідні корективи, мають такі особливості:

1) високу відповідальність за організацію і кінцеві результати всіх видів діяльності вихованців (навчальної, суспільно-громадської);

2) вони поєднують функції вчителя, вихователя, керівника і організатора всього цього процесу;

Об'єктами педагогічного процесу є все учні. У зв'язку з цим, суб'єктам педагогічного процесу необхідно добре знати їх індивідуально-психологічні особливості. Їх незнання або недостатнє урахування у педагогічнім процесі може звести нанівець всі зусилля вихователів, тому що тільки при активній участі всіх учнів у педагогічному процесі можна досягти певних позитивних результатів, а в протилежному випадку - взагалі втрачається його смисл. Безумовно, поряд з загальними і типовими необхідно враховувати також національні, регіональні, професійні особливості об'єктів цього процесу, різний життєвий досвід, рівні підготовленості. Найголовніша задача суб'єктів педагогічного процесу у відношенні об'єктів - це зробити останніх активними, свідомими, зацікавленими та самостійними учасниками цього процесу.

Основними складовими моделі сучасного педагогічного процесу, окрім суб’єкта і об’єкта, є:

цільовий компонент;

стимуляційно-мотиваційний компонент (на сьогоднішній день, на жаль, недостатньо обгрунтований);

змістовний компонент;

процесуальний чи методичний компонент;

контрольно-регулюючий;

оціночно-результативний.

Цільовий компонент визначається державними стандартами. Основні аспекти навчання і виховання підростаючого покоління у нашому суспільстві визначені Законом України “Про освіту”, Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ ст.), концепцією національного виховання. Вони конкретизуються в освітньо-кваліфікаційних характеристики і освітньо-професійних програмах підготовки відповідних фахівців для народного господарства. В основі цілей сучасного педагогічного процесу має бути наступне методологічне положення: “…для сучасного суспільства буде характерний тип людини, в особистості якої сформоване позитивне ставлення до планети Земля, до Вітчизни, до людства, до іншої людини і до самої себе, до праці, до власності, до сім’ї, до надбань матеріальної і духовної культури”.[3]

Наступним важливим елементом цього процесу є процесуальний компонент, в основі якого лежать цілеспрямовані гуманні педагогічні впливи, під якими розуміють процес формуючого впливу вихователів на вихованців. Вони здійснюються за допомогою методів виховання і навчання та можуть бути прямі - безпосередній вплив вихователя та посередні - вплив через організацію навчальної діяльності, інших вихованців тощо. Всю сукупність впливів можна також розділити на вплив словом і вплив ділом.

Постійно діючими елементами педагогічного впливу вихователя на вихованця є:

чітко поставлена педагогом мета;

конкретне відокремлення і визначення змісту освіти, який необхідно опанувати;

визначення методів, форм і засобів педагогічного впливу;

врахування попереднього життєвого досвіду з метою визначення наступних навчально-виховних заходів;

свідоме використання різних умов, які мають певний вплив на процес виховання і навчання.

Безумовно, основними засобами педагогічного впливу мають бути посередні прийоми і засоби. Звідси, вихователі основну увагу повинні звертати на відповідну організацію життєдіяльності освітньо-виховного закладу.

Наступним елементом структури педагогічного процесу є його зміст, який складають колективні та індивідуальні пізнавальні та практичні дії учнів. Цей зміст визначається певними освітньо-кваліфікаційною характеристикою відповідного фахівця, уточнюється у освітньо-професійній програмі та низкою інших документах. Сьогодні цей компонент підлягає гуманітаризації та наповнюється загальнолюдськими цінностями.

Контрольно-регулюючий компонент потребує власної конкретизації, демократизації та опрацювання конкретних критеріїв оцінки результативності педагогічного процесу. Цей компонент більш всього підлягає суб’єктивізму, це головний його недолік.

Результативний компонент знаходить своє відображення в його функціях. Безумовно, основним критерієм результативності цього процесу і його ефективності є формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості вихованця. Оціночно-результативний компонент є обов'язковим, він водночас є як результатом і критерієм цього процесу, так і мірилом для внесення в нього необхідних корективів.

Зміст, хід і ефективність педагогічного процесу обумовлюються і визначаються його особливостями: загальнопедагогічними та професійними. Загальнопедагогічні особливості педагогічного процесу:

залежність цього процесу від індивідуально-психологічних властивостей, педагогічної та професійної майстерності вихователів;

залежність від застосованих концепцій, технологій, методик і методів навчання і виховання;

визначеність взаємостосунків у цьому процесі нормами державних документів тощо.

Професійні особливості:

практична спрямованість;

органічна єдність теоретичної та практичної підготовки учнів;

висока технічна забезпеченість занять;

єдність індивідуальної та колективної підготовки учнів;

багатопрофільний, багатоплановий і багаторівневий характер тощо.

Таким чином, знання педагогом мети, змісту, методики організації та здійснення педагогічного процесу, врахування у своїй професійній діяльності його особливостей забезпечують реалізацію головної мети навчального процесу – формування і розвиток у цьому процесі особистості вихованця – гідних громадян української держави.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-25; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1185 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Начинайте делать все, что вы можете сделать – и даже то, о чем можете хотя бы мечтать. В смелости гений, сила и магия. © Иоганн Вольфганг Гете
==> читать все изречения...

832 - | 744 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.009 с.