Проблемне навчання: його сутність, особливості, етапи.

Структура методу проблемного вивчення матеріалу включає в себе такі етапи:

- створення проблемної ситуації;

- формулювання проблеми;

- висунення гіпотез;

- перевірка висунутих гіпотез;

- аналіз результатів перевірки гіпотез;

- висновок і узагальнення;

Повернення до проблемної ситуації.

Проблемне вивчення матеріалу розпочинається зі створення проблемної ситуації.

Проблемна ситуація — це ускладнення або завдання, яке може вивести учня на формулювання проблеми. Йдеться про те, що це, очевидно, таке ускладнення (завдання), коли пошук шляхів виходу з нього призводить до формулювання проблеми.

Проблемна ситуація характеризується уявною несумісністю двох інформацій. Поєднання двох несумісних інформацій, яке породжує проблему, називають інформаційно-пізнавальною суперечністю.

Після створення проблемної ситуації здійснюється формулювання проблеми.

Проблема — це об´єктивне питання, яке виникає в ході пізнання або цілий комплекс питань, розв´язання яких становить значний практичний чи теоретичний інтерес.

Побачити проблему — це означає усвідомити те питання, яке випливе з поєднання несумісних, на перший погляд, інформацій. Уявна несумісність цих суперечливих інформацій і веде до виникнення питання, до формулювання проблеми.

у реалізації технології проблемного навчання є висунення гіпотез щодо шляхів розв´язання сформульованої проблеми. Гіпотеза — це

своєрідна стратегія вирішення проблеми. її створення можливе тільки тоді, коли учні дуже глибоко вникнуть у суть самої проблеми, усвідомлять її глибину.

Взагалі кажучи, у ході уроку учні разом з учителем можуть висунути декілька гіпотез вирішення поставленої проблеми. Кожну з гіпотез треба перевірити. Отже, наступний етап технології проблемного вивчення матеріалу — перевірка висунутих гіпотез.

Перевірка висунутих гіпотез передбачає залучення учнів до активної розумової діяльності. Вона відбувається з допомогою учителя. Якщо декілька учнів висунули гіпотези, то виникає потреба сформувати групи, які б займалися перевіркою кожної гіпотези. Необхідно вислухати кожну групу, знайти в їх міркуваннях помилку, якщо вона є.

Аналіз результатів перевірки гіпотез, відбір і підтвердження гіпотези. Учитель разом з учнями відбирає ту гіпотезу, яка доведена без жодної наукової помилки. їх може бути декілька. Але якщо вони правильно доведені, то повинні привести до однакового результату. Що є критерієм відбору гіпотез? Звичайно, це — практика. Треба намагатися одержаний результат перевірити будь-яким практичним способом або просто іншим способом. Нарешті, критерієм відбору може бути авторитет і знання учителя.

Висновок і узагальнення як елемент методу і технології не є, однак, остаточною ланкою в ланцюгу міркувань, хоч і виділяє ті знання, які нарешті отримали учні. Остаточну крапку ставить повернення до проблемної ситуації. Коли знову повертаємося до проблемної ситуації, то з погляду отриманих знань з´ясовуємо, а чому, власне, виникла ця ситуація, і даємо їй пояснення.

Проектний метод навчання

Проектний метод в навчанні не є новим. Вперше вжив слово «проект» у 1908 р. Д. Снезден.

В основі метода проектів – розвиток пізнавальних інтересів учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, проявляти компетенцію у питаннях, пов’язаних з темою проекту; розвиток практичного мислення. Цей метод завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного часу. При організації роботи над проектами повинні застосовуватися різні види діяльності: пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, естетична, перетворювальна, комунікативна.

Загальним у всіх типах проектів є залучення учнів до колективної діяльності. Однак проектне навчання і є особистісно зорієнтованим, воно дозволяє учням навчатися. В. Гузєєв відзначає, що проектне навчання – корисна альтернатива класно-урочній системі, натомість не повинно витісняти його [2].

Проекти бувають монопредметні, міжпредметні і позапредметні. Монопредметний проект може виконуватися в системі класно-урочної роботи; міжпредметні і позапредметні здійснюються протягом частини уроку, одного або декількох уроків, декількох днів або тижнів.

Алгоритм проектного навчання включає п’ять основних кроків:

1. Вибір проблеми, визначення актуальності теми проекту.

2. Створення першої творчої групи (напрацювання ідей і способів вирішення).

3. Створення другої групи (одночасно з першою напрацьовуються ідеї і способи вирішення проблеми);

4. Обмін інформацією між групами (круглий стіл).

5. Захист результату діяльності, вироблення спільного рішення.

Проекти можуть бути декількох видів: дослідницькі, інформаційні, творчі (продуктивні), пригодницько-ігрові (драматизаційні) та інші.

Н. Наволокова виділяє такі типи проектів: творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані, дослідницькі.

При розробці проектів перед учнями ставиться проблема – виконання творчого проекту. Робота планується в референтній групі, мікросоціумі, визначається загальна мета і термін виконання, розподіляються ролі в залежності від схильностей, здібностей, ЗУН, професійної готовності. Проект виконується як в межах шкільного курсу, так і на позаурочних заняттях.

Навчальний проект, з точки зору учня, – це можливість виконувати щось цікаве самостійно в групі чи самому, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє виявити себе, випробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно результат (досягнення)

15.Проектний метод навчання.
Головна ідея проектного методу: з великим захопленням виконується дитиною лише та діяльність, яка обрана ним самим вільно; діяльність будується не в руслі навчальної дисципліни.

Успіх навчання багато в чому залежить від готовності вчителя організувати проектну діяльність учня і управляти процесом проектування. Успішне педагогічне управління дає можливість учням навчитися самим виявляти проблеми, визначати мету і шляхи її досягнення, мотивувати свою роботу, розподіляти і планувати свою діяльність, дотримуватися графіку самостійної роботи.