Світова практика підтверджує, що потреба в конвертованості національних валют виникає як закономірний наслідок інтенсивного розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, коли приймаються рішення про відкриття національної економіки світового ринку для більш активного використання такого важливого фактора, як міжнародний поділ праці. Одержавши статус конвертованої, деякі національні валюти можуть набути властивості виконувати зовнішні функції загального міжнародного платіжного і купівельного засобу. Але такою властивістю володіють не просто конвертовані валюти, а лише резервні – грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвиненою і розгалуженою по всьому світу банківською системою, де резервна валюта можу бути обернена на будь-який товар. Інші ж країни в цих валютах створюють свої резерви. Нині налічується близько 70 конвертованих валют, а резервних - кілька: долар США, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк та деякі інші. Водночас функцію світових грошей значною мірою виконує лише одна валюта – долар США.
Конвертованість валюти не може бути зведена лише до актів купівлі-продажу (обміну) валют, що інколи створює враження про можливість існування так званої планової конвертованості, як, наприклад, у колишньому СРСР. Конверсія однієї валюти в іншу в межах плану, різних нормативів та квот – це лише конкретна банківська практика, що часто дуже далеко від конвертованості в економічному розумінні. Конвертованість – рівнозначна свободі й багатосторонності зовнішньоекономічному обміну, при якому зовсім не обов’язково, щоб певна валюта досить широко використовувалася за межами національних кордонів або щоб у ній виражалася світова ціна. Для цього досить легальної можливості використовувати цю валюту в міжнародних платежах як резидентами, так і нерезидентами, а також відносної свободи придбання за неї іноземної валюти на зовнішніх і внутрішніх ринках та обміну на будь-яку іншу валюту згідно з ринковим курсом.
Щодо конкретного питання про конвертованість української гривні, то всі названі об’єктивні закономірності повною мірою притаманні й цій грошовій одиниці.
Загалом для досягнення істинної конвертованості необхідно дотримуватись, принаймні, двох умов:
- по-перше, мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів до якого мали б вільний доступ нерезиденти;
- по-друге, створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості в іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту.
Рішення уряду про введення конвертованості замало. Необхідно, щоб ця валюта викликала довіру як у нашій країні, так і за кордоном, що може бути забезпечено високою якістю та багатим асортиментом товарів, які стоять за українською валютою. Адже перехід більшості країн до конвертованості своїх валют був здійснений лише після їх виходу на світові ринки з якісними товарами широкого асортименту.
Отже, конвертованість національної валюти – необхідний елемент розвинутої і відкритої ринкової економіки. Хоча слід зауважити, що повної конвертованості в широкому економічному розумінні немає навіть у країнах, де відмінено всі валютні обмеження. Адже й у них залишається більш – менш інтенсивне регулювання зовнішньої торгівлі, порядку міжнародних розрахунків, внутрішнього економічного життя. Тому, зрештою, ступінь і характер конвертованості валюти пов’язані із системою державного регулювання економіки кожної країни.
Конвертованість національної валюти ставить країну в якісно нові умови вільної багатосторонньої торгівлі і міжнародної конкуренції. Економіка постійно відчуває на собі тиск світового ринку за рахунок коливання цін, валютних курсів, процентних ставок та інших елементів кон’юктури під дією ринкових сил. Якщо до запровадження конвертованості товаровиробники працювали на внутрішній ринок під захистом торгівельних і валютних обмежень, то тепер вони можуть стати перед фактом зростання припливу конкурентоспроможних товарів з-за кордону. У цьому випадку країні необхідно буде збільшувати обсяги виробництва, розширювати ринки збуту своєї продукції для покриття за рахунок доходів від експорту зрослих витрат з імпорту. Інакше режим конвертованості національної валюти може поставити під загрозу порушення рівноваги платіжного балансу.
Тому для нормального функціонування механізму конвертованості національної валюти країна повинна мати достатні резерви, а також більш-менш вільний доступ до надійних джерел позикових коштів, за рахунок яких вона могла б витримувати фінансові напруження рівноваги свого платіжного балансу. Саме цим можна пояснити неодночасність переходу більшості розвинених країн Заходу до режиму конвертованості своїх валют, а також різні ступені та форми конвертованості, притаманні цим валютам.
Так, основна група західноєвропейських країн змогла взяти на себе зобов’язання утримуватися від застосування торгівельних і платіжних обмежень за поточними комерційними операціями згідно зі Статутом Міжнародного валютного фонду (стаття VII) лише в лютому 1961 р. це Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Ірландія і Люксембург. Тобто лише через 15 років після закінчення Другої світової війни цим країнам вдалося відновити конвертованість своїх валют.
Інші держави підійшли до цього ще пізніше. Японія, наприклад, запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 р., Данія – у 1967, Іспанія – 1986, Туреччина – 1990 р. Більшість національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише за поточними комерційними операціями, зберігаючи різні обмеження на операції, пов’язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними переміщеннями капіталу.
Лише приблизно 15 країн змогли поширити режим вільної конвертованості своїх валют на всі види зовнішньоекономічних операцій. Серед них – США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Канада, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія та деякі арабські нафтодобувні країни. І тільки нещодавно до них змогли приєднатися Франція та Італія, які до останнього часу зберігали деякі обмеження на операції, пов’язані з рухом капіталів. Але й цим країнам притаманні певні обмеження у зовнішній торгівлі міжнародних розрахунках, внутрішньому економічному житті.
Для України перехід від курсового до інфляційного таргетування та запровадження повної конвертації гривні – це стратегічний напрямок курсової політики нашої держави. Реалізація цього шляху потребує прискорення розвитку фінансової системи країни, державного пенсійного страхування досягнення профіциту бюджету, незалежності внутрішніх цін від валютного курсу та ряду інших умов. Терміни тут залежать від успішної роботи уряду та НБУ щодо вдосконалення ринкових механізмів.
Висновок
Отже, конвертованість валюти, органічно пов’язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон’юктури, що позитивно пливає на економічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національних умов виробництва зі світовими за всіма параметрами – затратами, цінами, якістю, технічним рівнем продукції і т. ін.
Що стосується повної конвертованості української грошової одиниці, то ми крок за кроком рухаємося у цьому напрямку. Тут поспішати не слід. Для повної конвертованості необхідні дві передумови:
- сприятливий інвестиційний клімат, зокрема й для нерезидентів;
- надійна політична стабільність.
Росія запровадила повну конвертованість, маючи валютні резерви, що перевищують 270 млрд. дол. (це дані на 1 серпня 2006 року) і позитивне сальдо платіжного балансу на рівні майже 10% ВВП. Усе це слід враховувати.
ІІ. Практична частина
Задача 1
За умов відкритої економіки у «Вітчизні» внутрішня ціна товару Х встановлюється на рівні світової і дорівнює 300 дол. Після запровадження мита внутрішня ціна починає перевищувати світову на 100 дол., споживання змінюється з 8 тис. штук до 6 тис.шт., а вітчизняне виробництво з 1 тис.шт. до 3 тис.шт.
Визначте кількісно і покажіть графічно економічні наслідки застосування митного тарифу:
1. втрати (виграш) споживача;
2. величину ренти виробника;
3. наслідки для державного бюджету «Вітчизни»;
4. наслідки для суспільства в цілому.
Розв’язання
| Показники | При тарифі | Без тарифу |
| Тариф | ||
| Світова ціна | ||
| Внутрішня ціна | ||
| Споживачі | ||
| Виробництво | ||
| Імпорт |
Задача 2
Країна А може виробляти взуття більш ефективно, ніж країна Б. Однак країна А систематично імпортує взуття з країни Б.
Поясність, внаслідок чого утворюється така модель обміну.
Пояснення:
Абсолютна перевага (у міжнародній торгівлі) - це здатність країни А виробляти взуття ефективніше (тобто більший обсяг випуску на одиницю фактора виробництва), ніж країна Б. Така абсолютна перевага не обов'язково означає, що країна А може успішно експортувати цей товар у країну Б. Країна Б може все ще мати порівняльну перевагу, що дає змогу експортувати взуття до країни А.
Список літератури
| Один автор: | 1. Боринець С. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 311с. |
| Три автори: | 1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: навч. посібник. – К.: Знання, 2004. – 406 с. 2. Школа І., Козменко В., Бабіченко О. Міжнародні економічні відносини: Підручник. – Чернівці.:Книги – ХХІ, 2007. – 544 с. |
