Загальна характеристика економіки країни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ”

на тему: «Основні тенденції розвитку країни _________ в міжнародному економічному інтеграційному простору»

Виконав:

Перевірила: к.е.н., доцент

Полторацька О.Т.

Київ 2011

Зміст

1.Загальна характеристика економіки країни

2. Виробнича та торговельна товарна структура країни

3. Міжнародна торговельна структура послугами країни

4. Прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

5. Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки країни

6. Фондові біржі країни

7. Центральний банк країни та його валютно-курсова політика

8. Оцінка основних макроекономічних показників країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі:

Вступ

Японія розташована на безлічі великих і дрібних островів, простягаються з північного сходу на південний захід майже на 3,5 тис. км. Загальна площа островів складає 378 тис. кв. км, а їх кількість сягає 3900.

Найбільшими з них є Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоку.

Країна розділена на 47 префектур, кожна з яких має свій уряд, що здійснює управління містами і селищами.

Офіційна мова японський. Пануючі релігії - буддизм і синтоїзм. Грошова одиниця - ієна.

Японія - конституційна монархія. Відповідно до Конституції країни імператор є «символом держави і єдності народу».

Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом Японії є парламент, що складається з двох палат – палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутати).

Японія - високорозвинена країна. Маючи в своєму розпорядженні 2,4% населення та 0,3% площі земної суші, вона займає 3-е місце у світі за об'ємом промислового виробництва і 4-е - по експорту капіталу.

На світовому ринку Японія - постачальник продукції складних наукомістких галузей промисловості, сучасних конструкційних матеріалів. У країні здобувають кам'яне вугілля, природний газ, нафту, залізну руду і ін., проте більшість корисних копалини Японія імпортує. Широко розвинені чорна і кольорова металургія, машинобудування, виробництво морських судів, побутових електронних приладів, роботів і гнучких виробничих систем, аудіо- та відеотехніки, випуск електроніки, легкових і вантажних автомобілів, хімічна і текстильна промисловість.

Найзначущіші експортні галузі – кораблебудування і машинобудування, хімічна промисловість, а також виробництво комп'ютерів (телекомунікації, промислові автомати і роботи). Хоча вся сировина, а також більшість продуктів харчування імпортується, Японія має позитивний торговий баланс.

Економіка Японії дуже сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Країна імпортує 100% необхідного їй бавовни, вовни, бокситів, 99,9% мідної руди, 99,8% нафти, 99,7% залізної руди, 81,8% кам'яного вугілля. Японія займає третє місце після США і ФРН в міжнародній торгівлі.

Поширена думка, що економіка Японії - це складна, розгалужена, добре впорядкована, високопродуктивна система, в якій ефективно взаємодіють ділові кола й урядові структури країни. Образно її називають "Джепен інкорпорейтед" - Акціонерним підприємством "Японія". Передусім простежуються особливості системи власності. В Японії склалось суспільство, де "корпорація понад усе". Багатство сконцентровано в руках корпорацій - юридичних осіб. Вони є основними власниками нерухомості й основних виробничих фондів, зростають їхні фінансові активи (володіння акціями, облігаціями та іншими цінними паперами). Індивідуальні власники капіталу стають другорядним чинником на ринку капіталу та цінних паперів.

У результаті складної і самостійного шляху Японія стала світовою економічною державою. Нині Японія використовує процес глобалізації для економічного розвитку та підвищення рівня життя людей.

Метою курсової роботи є аналіз тенденцій розвитку Японії в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Дана мета зумовила виконання ряда завдань, а саме:

- надати загальну характеристику економіки країни;

- розглянути виробничу та торговельну товарну структуру країни;

-Порівняти прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та по секторах економіки.

- визначити роль ТНК ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки країни

- Ознайомитись з фондовими біржами та цетральним банком і його валютно- курсовою політикою

- оцінити основні макроекономічні показники країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Інформаційної базою дослідження послужили праці вітчизняних та іноземних фактів з даного питання, статистичні дані європейського союзу.

Загальна характеристика економіки країни

Японія - економічно найбільш розвинута країна Азії. Наявність значного економічного потенціалу, відносно високі темпи економічного зростання, вигідне економіко-гео-графічне положення в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні вирізняють її поряд із США та країнами Західної Європи як один із осьових центрів територіального зосередження господарства світу.
Японія розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Площа країни - 372,2 тис. км2, населення - 124 млн чоловік (1992 p.). Японські острови - гірська країна, величезна кількість людей та потужні виробничі системи якої зосереджені на невеликих прибережних рівнинах. Складний рельєф, обмеженість ділянок, придатних для промислового та житлового будівництва, часті землетруси - все це створює складні умови для господарювання. Японія - морська країна. Тихий океан для неї - найбільш універсальна та найбільш дешева дорога в усі кінці світу. А узбережжя для сучасного господарства стало фасадом і майстернею держави.
Японія йде до XXI ст. як могутня економічна держава, що володіє промисловістю, оснащеною найновішими технологіями, має великі валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції у МПП. У другій половині XX ст. країна пройшла смугу небаченого в її історії злету і ввійшла в пору "економічної зрілості", для якої притаманні певні завершені форми і структури господарства й за якої оптимально поєднуються регулююча і спрямовуюча роль держави з активним функціонуванням механізмів ринку.
Країна має сучасні продуктивні сили, в яких нестача природних ресурсів з лишком перекривається високим рівнем кваліфікації і культури праці робочої сили, активним та гнучким використанням капіталу й можливостей менеджменту, високим рівнем науки і техніки. Державні органи й підприємці проводять політику активної зовнішньоекономічної експансії на світовому ринкові, ставлять і вирішують складні питання внутрішнього розвитку.
Протягом другої половини XX ст. господарство Японії розвивалося під впливом факторів, перелік яких виглядає по-різному для повоєнних десятиліть і для періоду після економічної кризи 1974 - 1976 pp. У 50- 60-ті роки склалося найбільш сприятливе поєднання факторів економічного розвитку за всю історію сучасного господарства Японії.
Інтенсивне використання висококваліфікованої робочої сили, активне впровадження найновіших досягнень світового науково-технічного прогресу, реорганізація діяльності великих корпорацій дали змогу швидко оновити виробничі фонди й налагодити сучасне виробництво. Аграрні перетворення 1946 - 1949 pp. та 1961 р. прискорили формування ринкових відносин на селі. Обмеження воєнних витрат відкрило можливість державі спрямувати значні кошти на підтримку найновіших галузей промисловості. Нарешті, сприятлива кон'юнктура на світових ринках сировини і збуту продукції також сприяла тому, щоб Японія утвердилася як один із важливих експортерів товарів, а згодом і капіталу.
У 70- 80-ті роки склалася якісно інша ситуація в розвитку господарства Японії. Багато факторів прискореного економічного розвитку вичерпалися. Лише високий рівень кваліфікації робочої сили (в поєднанні з певними традиціями дисципліни й культури праці) зберіг своє значення. Деякі фактори економічного зростання трансформувалися. Так, від практики запозичення зарубіжних технологій Японія перейшла до інтенсивного розвитку власних наукових досліджень (особливо прикладних), що створило розвинутий науковий комплекс. Ускладнення ситуації на світових ринках сировини і палива японська економіка згладила посиленим впровадженням енерго- та матеріалозберігаючих технологій. На новому етапі розвитку провідного значення набули наукомісткі галузі, продукція яких забезпечила зміцнення позицій Японії на світових ринках; зросло значення "індустрії інформації"; необхідність вирішення екологічних проблем стимулювала виникнення індустріально-екологічного комплексу.
Наприкінці 80-х років XX ст. в Японії склалося унікальне господарство, в якому поєднуються високоінтенсивні виробництва (енерго- та ресурсозберігаючі, ті, що базуються на "високих технологіях") і невиробнича сфера, орієнтована на високі світові стандарти якості життя.
Ринок праці в Японії репрезентований робочою силою з вельми високим рівнем фахової підготовки, культури праці та професійної мобільності. Показники продуктивності праці - одні з найвищих у світі. Причому за останні десятиріччя зростання продуктивності праці обганяло ріст заробітної плати, а заробітна плата поступово стала однією із найвищих у світі.
Японські підприємства мають сучасні основні фонди. Завдяки прогресивним амортизаційним відрахуванням підприємці не тільки використовують нове і найновіше устаткування, а й замінюють морально застаріле, навіть якщо не вийшов строк його фізичного зносу. Рівні фондоозброєності праці та фондовіддачі у провідних галузях матеріального виробництва вищі або дорівнюють західноєвропейським, чи наближаються до рівнів США.
Одними з основних внутрішніх ресурсів розвитку продуктивних сил стають модернізація техніки та перебудова технології виробництва. У промисловості досягнуто високих рівнів автоматизації, кібернетизації й роботизації виробництва. Основні зовнішні ресурси розвитку складаються за рахунок реалізації на світовому ринкові високоякісної та конкурентоздатної продукції наукомістких галузей промисловості й продукції наукового комплексу