Центральний банк країни та його валютно-курсова політика

Банківську систему країни очолює Центральний Банк. Акціонери не беруть участь в управлінні діяльністю банку. Центральний банк очолюють його Президент і Директорат, що складається з ряду віце-президентів, радників Президента, інспекторів з нагляду за веденням справ і директора.

До методів управління Банку Японії ставляться: ліцензування банківської діяльності; встановлення мінімального розміру статутного капіталу для банків; видача дозволів на зміну найменувань банків, створення і ліквідацію їх філій. Центральний банк встановлює мінімальні рівні показників банківської ліквідності. До них відносяться: норма власного капіталу, що визначає частку власного капіталу банків в його сукупному розмірі; норма ліквідних активів, що відображає співвідношення капіталу до боргових зобов'язань; норма нерухомості; обмеження на видачу великих кредитів і ін.

Встановлюються також зобов'язання банків за поданням звітної документації. У перші повоєнні десятиліття Японія активно не використовувала класичні інструменти грошово-кредитної політики. Домінувало пряме кількісне лімітування кредиту і штучне заниження процентних ставок, що забезпечувало високі темпи економічного зростання. Внаслідок глибокої і тривалої економічної кризи, що почалася всередині 70-х років, істотно посилився вплив держави на кредитну систему країни і зросло значення грошово-кредитного регулювання економіки.

Головними органами грошово-кредитного регулювання в країні виступають: Банк Японії, Міністерство фінансів і Федерація економічних організацій. До основнихметодів регулювання належать: зміна норм позичкового відсотка і обов'язкового резервування; проведення операцій з державними цінними паперами таіноземною валютою; адміністративні заходи, що проводяться спільно з урядом. Переважання адміністративних заходів, що мало місце в 70-і роки, змінилосяринковими методами регулювання. Державний контроль над діяльністю банків був ослаблений. Проте в руках уряду залишилася функція кредитування об'єктів з високим ризиком діяльності і низькою рентабельністю.

Банк Японії (BOJ) є центральним банком Японії. Його основною метою є здійснення грошово-кредитної політики, видачі банкнот, надання розрахункових послуг та забезпечення стабільності фінансової системи, управління казначейством і організаціями, пов'язаними з операціями з цінними паперами, а також збір даних для економічного аналізу.

Банк складається з політичної верхівки, керівників банків та 15 інших різних відомств. Політична палата є найвищим органом, що ухвалює рішення. На чолі з губернатором, в даний час це Тосіхіко Фукуї, і восьми віце-губернаторів, політична палата "визначає основні напрямки валютного контролю і валютного котирування, встановлює основні принципи проведення операцій банку, а також контролює виконання обов'язків керівників банків, за винятком Виконавчих Аудиторів і Консультантів».

Грошово-кредитна політика Банку спрямована на моніторинг цінової стабільності і операції на грошовому ринку, а також проведення валютної Зустрічі політиків (MPM) один або два рази на місяць протягом одного або двох днів. Через операції на грошовому ринку, Банк змінює обсяг коштів на ньому, які в кінцевому рахунку, впливають на процентні ставки на інших фінансових ринках.

Грошово-кредитна політика має бути увалена більшістю голосів з дев'яти членів політичної палати під час MPM.Банк орієнтується на стабільність фінансової системи шляхом вивчення фінансових установ, що діють в якості кредиторів у часи криз, підтримку ініціатив приватного сектора, а також співпраці з іншими іноземними центральними банками, для запобігання спалаху міжнародної фінансової кризи.

У відповідності з міжнародними фінансами, Банк проводить операції з іноземними валютними банками та міжнародними організаціями для надання допомоги ієни,у вигляді деномінованих інвестицій. Міжнародний відділ співпрацює з Центром валютного співробітництва в Азії (CeMCoA) для подальшого розвитку валютного співробітництва в Азії. Нарешті, Банк здійснює міжнародні операції від імені уряду, такі як обробка повідомлень і звітів, складання балансу Японії, платежі, статистика, і проведення валютних інтервенцій.

Розділ 3. Оцінка основних макроекономічних показників Японії та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному просторі.