Основи, теорії міжнародної торгівлі були сформульовані в кінні XVIІІ-початку XIX ст. видатними англійськими економістами Адамом Смітом і Девідом Рікардо.
А.Сміт у своїй книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776р.) сформулював теорію абсолютної переваги і показав, ш країни зацікавлені у вільному розвитку міжнародної торгівлі, оскільки можуть вигравати від неї незалежно від того, виступають вони експортерами чи імпортерами.
Д.Рікардо в роботі "Начала політичної економії і оподаткування" (1817р.) довів, що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального правила, і обгрунтував теорію порівняльної переваги.
При аналізі напрямків розвитку зовнішньої торгівлі необхідно враховувати дві обставини. По-перше, економічні ресурси (природні, трудові, тощо) розподілені між країнами нерівномірно. По-друге, ефективне виробництво різних товарів вимагає різних технологій чи комбінацій ресурсів. Важливим при цьому є те, шо економічна ефективність, з якою країни здатні виробляти різні товари, може змінюватись і дійсно з Часом змінюється.
Іншими словами, переваги як абсолютні, так і порівняльні, які мають країни, не є раз і назавжди даними.
Пізніше Джон Стюарт Мить в своїй праці "Основи політичної економії" (1848р.) дав пояснення, за якою ціною здійснюється обмін.
Згідно його теорії ціна обміну встановлюється за законом попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни дозволяє сплачувати сукупність її імпорту. Теорія міжнародної вартості показує, що існує ціна, котра оптимізує обмін товарів між країнами. Ця ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції.
Свій внесок в розвиток теорії класиків зарубіжної політекономії вніс Готфрід Хаберлер, який конкретизував її, виходячи зі всіх чинників виробництва, а не тільки праці.
Сучасні уявлення про те, чим визначаються напрямки і структура міжнародних торгових потоків, базуються на роботах швецьких учених-економістів Елі Хекшера і Бертіль Оліїш, котрі дали пояснення порівняльних переваг, які має та чи інша країна у відношенні певних продуктів на рівні забезпеченості чинниками виробництва. Вони сформулювали теорему "вирівнювання цін на чинники виробництва".
її суть у тому, що національні виробничі відмінності визначаються різною наділеністю чинниками виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих чи інших товарах;
У середині ХХ-гост. (1948р.) американські економісти II. Самуепьсон і В. Столпер вдосконалили доведення теореми Хекшера-Оліна і вивели свою теорему: у випадку однорідності чинників виробництва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції і повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну чинників виробництва між країнами. В концепціях В. Столпера і П. Самуельсона, заснованих на моделі Д.Рікардо з доповненнями Е.Хекшера та Б.Оліна, торгівля розглядається не просто як взаємовигідний обмін, а й як засіб, що дозволяє скоротити розрив у рівні розвитку між країнами.
Подальший розвиток теорія зовнішньої торгівлі отримала в роботі американського економіста В. Леоньтєва під назвою "Парадокс Леоньтєва". Парадокс полягає у тому, що використовуючи теорему Хекшера-Оліна, В. Леоньтєв показав, що - американська економіка в повоєнний період спеціалізувалась на тих видах виробництва, котрі вимагали відносно більшої праці, ніж капіталу, тобто американський експорт в порівнянні з імпортом 5j| більш трудомістким і менш капіталомістким, що поламало уявлення зщ економіку США, які існували до цього. Згідно них, економіка США завха характеризувалась надлишком капіталу і у відповідності з теоремою Хекшги Оліна слід було чекати, що США експортують, а не імпортують виссаі капіталомісткі товари. Отримавши широкий резонанс, "парадокс Леоньтєти визначив подальший розвиток теорії порівняльних переваг.
Американський економіст М. Портер на основі вивчення практики десяти провідних індустріальних країн, на які приходиться майже половини світового експорту, висунув концепцію "міжнародної конкурентоспроможності націй ".
Конкурентоспроможність країни в міжнародному обміні визначається дією і взаємозв'язком таких основних елементів:
1) чинникових умов; 2) умов попиту; 3) стану обслуговуючих та близька галузей; 4) стратегії фірми в певній конкурентній ситуації.
Роль та функції COT в регулюванні сучасної світової торгів.*. Багатостороннє регулювання міжнародної торгівлі, насамперед в і;.. - зниження митних перешкод, здійснювалося після другої світової війни їм лінії Генеральної угоди пo тарифах і торгівлі (ГАТТ) та її наступниці - Світової організації торгівлі (COT). ГАТТ як найбільша міжнародні організація, яка регулює митно-тарифні питання світової торгівлі, була створена в Женеві в 1947 році. З січня 1995 року почала свою діяльність наступниця ГАТТ Світова організація торгівлі (COT).
На сучасному етапі COT покликана регулювати економічні взаємовідносини країн-учасниць на основі пакунку угод так званого Уругвайського раунду багатосторонніх Торгових переговорів.
Центральним завданням COT і лібералізація світової торгівлі шляхом послідовного скорочення рівня імпортних мит, а також усунені» різних нетарифних бар'єрів. У своїй діяльності вона виходить з того, цю розширення міжнародного обміну дозволить., найбільш оптимальне використовувати світові ресурси, забезпечить стабільність економічного розвитку всіх країн і збереження навколишнього середовища.
